19 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1596/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; скасування рішення №032950004472 від 30.10.2020 про відмову у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язання провести призначення та виплату пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 27.10.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 05.01.1993.
Керуючись статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, позивач досягнувши відповідного пенсійного віку - 53 роки 6 місяців, з урахуванням страхового стажу 27 років 6 місяців, 27.10.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, надавши усі необхідні документи.
Відповідач, розглянувши документи, прийняв рішення №032950004472 від 30.10.2020, яким безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії, про що повідомив листом від 19.11.2020 №0300-1602-8/39154. У листі зазначив, що підставою відмови у призначені пенсії є недостатність періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року, цей період, на думку відповідача, становить лише 2 місяці 13 днів.
Рішення відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку позивач вважає протиправним.
Зазначає, що з дня свого народження (22.03.1967) по даний час постійно проживала в смт Маневичі Волинської області, окрім періоду роботи в Республіці Білорусь з 03.04.1987 по 17.10.1989.
Постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення (смт Маневичі) станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років та в подальшому підтверджується народженням доньки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 11.11.1989 ). Позивач з донькою постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 . Її донька має посвідчення потерпілої від ЧАЕС, яке видане 23.10.2007. Згідно з довідкою Маневицької райдержадміністрації №8 від 08.06.2007 ОСОБА_2 з 18.10.1989 постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення (смт Маневичі).
Позивач уважає, що оскільки станом на 01 січня 1993 року вона постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення більше 3 років, тому її пенсійний вік підлягає зменшенню, а вона має право на призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З наведених підстав позивач просить задовольнити позов.
Ухвалою від 16.02.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (а.с.33).
У відзиві на позов від 01.03.2021 №0300-0802-7/9904 (а.с.35-36) представник відповідача позовних вимог не визнала. Вважає, що рішення ГУ ПФУ у Волинській області №032950004472 від 30.10.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” прийняте правомірно.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017, а у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років.
Пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
З поданих позивачем документів для призначення пенсії, визначених пп. 1-5 п. 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що позивач являється потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС (3
категорії), що підтверджується відповідним посвідченням та згідно довідки №4286 від 15.09.2020, виданої Маневицькою селищної ради, ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала в смт Маневичі Волинської області з 12.01.1990 по 15.09.2020, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР “Про правовий режим території, що зазвала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастофи” №106 від 23.07.1991 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Однак, згідно з вищевказаною довідкою ОСОБА_1 на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 прожила менше ніж 3 роки. Крім того, дана довідка містить суперечливі відомості, оскільки з 03.04.1987 по 18.10.1992 позивач працювала на Брестському маслосирзаводі Республіки Білорусь, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 .
Довідка №8 від 08.06.2007 видана Маневицькою райдержадмінітрацією про період проживання в смт Маневичі Волинської області суперечить довідці №4286 від 15.09.2020, виданою Маневицькою селищною радою, а тому не повинна братись до уваги.
З огляду на вищенаведене, позивач станом на 01 січня 1993 прожила на території радіоактивного забруднення менше ніж 3 роки, а саме - 02 місяці 13 днів. Вважає, що правових підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ немає.
З наведених підстав просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
У відповіді на відзив позивач підтримала вимоги заявлені у позовній заяві, просить їх задовольнити. Додатково зазначила, що записи у трудовій книжці про роботу позивача з 03.04.1987 по 18.10.1992 на Брестському маслосирзаводі Республіки Білорусь відповідають дійсності, однак декретна відпустка під час якої позивач проживала у смт Маневичі не могла бути вписана у трудову книжку, оскільки це не передбачено законодавством (а.с.41-42).
Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що стверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Позивач 27.10.2020 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії із зниженням пенсійного віку із передбаченим пакетом документів.
ГУ ПФУ у Волинській області листом №0300-1602-8/39154 від 25.06.2020 повідомило позивача про прийняте рішення №032950004472 від 30.10.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у зв'язку з недостатністю періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року, цей період у позивача становить лише 2 місяці 13 днів (а.с.47).
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає, що має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку ( 53 роки 6 місяці), з дня подання заяви про призначення пенсії, у зв'язку із чим звернулась за захистом своїх прав до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Так у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
За нормами статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року право на призначення пенсії за віком до досягнення віку 60 років мають жінки 1961 року народження і старші за наявності страхового стажу не менше 27 років.
До досягнення 60-річного віку, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року (абзац 3 частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28 лютого 1991 року (далі - Закон №796-XII).
За змістом пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
У пункті 3 частини першої статті 14 Закону №796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-XII.
Так пунктом 2 частини першої вказаної статті встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років зменшення віку становить - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому приміткою до цього пункту визначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і цього Закону (частина третя статті 55 Закону №796-XII).
Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Приписами підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
У відповідності до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №551) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, іншими актами законодавства.
За змістом абзацу 6 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Отже, аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Поряд з цим суд наголошує, що документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом №796-XII, є виключно посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи”. Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року у справі № 21-1048во06 та від 04 вересня 2015 року у справі №690/23/15-а. Верховний Суд також підтримав таку позицію у своїй постановах від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 28 березня 2018 року у справі №333/2072/17 (2а/333/122/17), від 08 травня 2018 року у справі № 708/1022/17.
Отже, видача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії Б (категорія 3) підтверджує той факт, що станом на 1 січня 1993 року він прожив або відпрацював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Таке посвідчення позивач має, долучення якого до заяви про призначення пенсії відповідач не заперечив.
Судом установлено, що звертаючись до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії, окрім посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , виданого 05.01.1993 Волинською облдержадміністрацією, також надано довідку №4286 від 15.09.2020 Маневицької селищної ради, якою підтверджено, що з 12.01.1990 по даний час ОСОБА_1 зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 , віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи”.
Факт постійного проживання позивачем у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років підтверджується, серед іншого, також і тим, що 18.10.1989 в смт Маневичі позивач народила доньку - ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 11.11.1989). Донька позивача має посвідчення потерпілої від ЧАЕС (категорія 3) видане 23.07.2007 (а.с. 13). З довідки Манецької райдержадміністрації № 8 від 08.06.2007 вбачається, що ОСОБА_2 з 18.10.1989 постійно проживала по АДРЕСА_1 .
До матеріалів справи позивачем долучено завірені приватним нотаріусом Маневицького районного нотаріального округу Волинської області Тьохтою Е.В. письмові заяви свідків (сусідів позивача) від 11.03.2021 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які ствердили що ОСОБА_1 постійно (без зміни місця свого проживання) з дня народження її дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50-51).
Суд не бере до уваги твердження відповідача, що позивач з 03.04.1987 по 18.10.1992 працювала на Брестському маслосирзаводі Республіки Білорусь, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , а тому в цей період позивач не проживала в смт Маневичі Волинської області, оскільки на вказаний період припадає період перебування ОСОБА_1 в декретній відпустці по догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), під час якого позивач постійно проживала в смт Маневичі.
Окрім того, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відтак, трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують період проживання потерпілого в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Окрім того, суд звертає увагу, що у позивача є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 05.01.1993. Зазначене посвідчення ОСОБА_1 недійсним не визнавалось, її статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи не оспорюється; доказів фактичного проживання або реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в іншому місті, аніж смт Маневичі, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, суду не надав.
Як убачається із положень статті 55 Закону №796-XII, умовами надання пенсії за віком ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є: наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років; досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно статті 55 Закону №796-XII.
Відповідачем не заперечується та не ставилось під сумнів, що у позивача наявний страховий стаж необхідний для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII . Вказану обставину відповідач не заперечив та не застосував при відмові у призначенні пенсії.
Таким чином, ОСОБА_1 станом на 01 січня 1993 року постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення в смт Маневичі, яке віднесене до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 не менше трьох років.
Разом з тим, суд звертає увагу, що із врахуванням положень пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII зменшення пенсійного віку для потерпілих від Чорнобильської катастрофи (особам, які постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років) становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Оскільки ОСОБА_1 проживала у смт Маневичі Волинської області (яке відносилось до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) 18.10.1989 до 01.01.1993 тобто більше 3 років та продовжувала проживати у вказаному населеному пункті, то позивачу відповідно до норм статті 55 Закону №796-XII пенсійний вік може бути зменшено на 6 років (додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років).
Таким чином, на переконання суду, позивач має право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1 рік за 2 роки проживання) та призначення пенсії за віком при досягненні нею 53 років 6 місяців, за наявності відповідного стажу.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, з огляду на що позов належить задовольнити шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - з 27.10.2020.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Волинській області необхідно стягнути судові витрати у розмірі 908,00 грн, сплачені квитанцією від 09.02.2021 №0.0.2007726503.1.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 27.10.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026 Волинська область, місто Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826)
Суддя Т.М. Димарчук