Житомирський апеляційний суд
Справа №274/7432/20 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т. Б.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
22 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 274/7432/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Большакової Т.Б. у м. Бердичеві,
У жовтні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.10.2013 у розмірі 14 133, 31 грн станом на 21.09.2020 та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася в банк, у зв'язку із чим підписала заяву № б/н від 21.10.2013, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який з урахуванням подальшого збільшення становив 6 800 грн, чим підтвердила свою згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Позивач зазначив, що вказаними Умовами та Правилами передбачено повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, пені та штрафів.
Відповідач зобов'язання належним чином не виконувала, а тому станом на 21.09.2020 утворилась заборгованість за договором в розмірі 14 133, 31 грн, з яких: заборгованість за поточним тілом кредиту - 0, 00 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту 8 841,12 грн; заборгованість за відсотками - 0, 00 грн; заборгованість за простроченими відсотками 0, 00 грн; 2 384,15 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, нарахована пеня 2 908,04 грн., нарахована комісія 0,00 грн.
Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути із ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та судові витрати.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між Банком та ОСОБА_1 договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Вказує, що після отримання картки відповідач здійснила її активацію та в подальшому користувалася кредитними коштами, що свідчить про укладення кредитного договору. Зазначає, що із поданого розрахунку вбачається, що позичальник користувалася грошовими коштами, проте вчасно в необхідному розмірі заборгованість не сплачувала, у зв'язку із чим виникла заборгованість за простроченим тілом кредиту. Вказує, що відповідач користувалася кредитними коштами, а тому зобов'язана повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити відсотки за користування кредитом. Крім того, посилається на правові позиції, які на його думку, суд мав застосувати при ухваленні судового рішення. Також, посилаючись на п.п 2.1.1.12.10, 2.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг, просить стягнути кошти, передбачені ст. 625, 549, 611 ЦК України. Вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 не може бути взята до уваги у зв'язку із тим, що відповідач підписала анкету-заяву, в якій погодилася із запропонованими банком Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку, а Банк надав суду витяг з Умов та правил надання банківських послуг на момент укладення кредитного договору та наказ «Про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг для ПриватБанку та всіх дочірніх Банків», що свідчить про надання конкретної редакції вказаних документів, а відтак є підстави відступити від вказаної вище правової позиції Верховного Суду.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 21.10.2013 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
З довідки АТ КБ "ПриватБанк" про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що початковий кредитний ліміт по картці встановлено у розмірі 2 100 грн, в подальшому відбулася зміна кредитного ліміту та 31.01.2017 кредитний ліміт встановлено у розмірі 6 800 грн (а.с. 14).
У анкеті - заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця анкета - заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
При цьому зазначалось, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку, і позичальник зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.
Згідно розрахунку позивача у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань відповідачем станом на 21.09.2020 заборгованість за договором становила 14 133, 31 грн, з яких: заборгованість за поточним тілом кредиту - 0, 00 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту 8 841,12 грн; заборгованість за відсотками - 0, 00 грн; заборгованість за простроченими відсотками 0, 00 грн; 2 384,15 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, нарахована пеня 2 908,04 грн., нарахована комісія 0,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, врахувавши висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, дійшов висновку, що позивачем безпідставно здійснювалися нарахування відсотків, пені і штрафів на виконання умов кредитного договору. Зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за поточним тілом кредиту становить 0,00 грн., яка розраховується: 8 841,12 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту)- 17 486,05 грн. (відсотки погашені за рахунок кредиту) = 0,00 грн, а виходячи з встановлення судом безпідставності позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту, підстави для нарахування відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України процентів також відсутні.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як зазначено вище, відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої отримала кредитну картку.
Відповідно до вказаної заяви відповідач погодила, що вона разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
У заяві позичальника ОСОБА_1 , підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення процентів, відповідальності у вигляді, пені, а також їх розмір і порядок нарахування.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та пеню.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.10.2013, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Водночас, надані позивачем Умови та правила банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, а відтак згідно роз'яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, у зв'язку із чим до стягнення підлягають лише фактично отримані кошти.
Виходячи із наведеного, вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги висновки Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 №342/180/17 та дійшов висновку, що позивачем безпідставно здійснювалися нарахування відсотків, пені на виконання умов кредитного договору, а тому суд правильно відмовив у стягненні пені по кредиту.
Дослідивши поданий Банком розрахунок заборгованості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем необґрунтовано включено до тіла кредиту відсотки погашені за рахунок кредиту, які сформовані за період з 10.06.2014 року по 21.09.2020 року та відмовив у стягненні вказаних сум, оскільки згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за поточним тілом кредиту становить 0,00 грн., яка розраховується: 8 841,12 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту) -17 486,05 грн. (відсотки погашені за рахунок кредиту) = 0,00 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо стягнення сум по кредитному договору згідно положень ст. 625 ЦК України також не заслуговують на увагу, з мотивів, викладених у рішенні суду першої інстанції.
До того ж безпідставність вимог про стягнення кредиту у розмірі 8841,12грн. виключає можливість нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України.
Крім того посилання в апеляційній скарзі Банку про необхідність стягнення відсотків за весь період користування кредитом є безпідставними, так як такі вимоги позивачем заявлені не були та їх розмір не передбачено Анкетою-Заявою.
Обгрунтування Банку щодо застосування ряду правових позицій не враховується судом, оскільки існує усталена практика застосування норм Закону до спірних правовідносин, що викладена Великою Палатою у постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17. Спірні правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин, викладених у справі №342/180/17.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий Судді