Житомирський апеляційний суд
Справа №279/182/21 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.
Категорія 3 Доповідач Трояновська Г. С.
22 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 279/182/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2021 року, ухваленого під головуванням судді Шульги О.М. у м. Коростені,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила виділити їй та визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 0,0027 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування індивідуально гаражу, кадастровий номер 1810700000:02:003:0494 та 1/2 частку гаражу за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 0,0027 га. з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування індивідуально гаражу, кадастровий номер 1810700000:02:003:0494 та 1/2 частку гаражу за адресою: АДРЕСА_1 та визнати право власності на вказане майно. В порядку ст.141 ЦПК України просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати.
В обгрунтування позову зазначила, що перебувала із ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі із 22.10.1994, який розірвано рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.12.2017 у справі №279/4165/17. Вказала, що за період шлюбу за спільні кошти було куплено земельну ділянку площею 0,0027га, кадастровий номер 1810700000:02:003:0494 за 1171 гривень для будівництва та обслуговування індивідуального гаража. В подальшому на даній земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 був збудований гараж НОМЕР_1 , який введений в експлуатацію 13.02.2013. Відповідач на своє ім'я отримав свідоцтво про право власності на вищезазначений гараж. Вказала, що оскліьки між ними виникають постійні конфлікти з приводу належності зазначеного майна, з урахуванням того, що воно є спільним сумісним, просила задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на положення ст. 60, 63, ч. 1 ст.69, ч.1 ст. 70,ч.1, ст. 71 СК України, ч. 1 с. 369, ч. 2 ст. 372, 377 ЦК України.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2021 року позов задоволено. Вирішено поділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділивши у власність ОСОБА_1 : 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 0,0027 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування індивідуального гаража, кадастровий номер 1810700000:02:003:0494 та 1/2 частку гаража за адресою: АДРЕСА_1 .
Виділено у власність ОСОБА_2 : 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 0,0027 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування індивідуального гаража, кадастровий номер 1810700000:02:003:0494 та 1/2 частку гаража за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено право спільної сумісної власності на вищевказане нерухоме майно.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 гривень 00 копійок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити нове судове рішення про звільнення його від сплати судового збору згідно положень п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відзив в установленому законом порядку до суду апеляційної інстанції не надходив.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог не оскаржується, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних в повному обсязі та стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908, 00 грн.
Проте, погодитись з висновками суду першої інстанції в частині вирішення судових витрат колегія суддів не може з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є інвалідом І групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ №080446 від 11.08.2020 (а.с. 30).
За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача відсутні, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору на користь позивача в розмірі 908, 00 грн.
За таких обставин судові витрати у даній справі підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, рішення суду в частині стягнення судового збору необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 908, 00 грн скасувати.
Компенсувати ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді