печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30857/20-ц
"16" квітня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Вовк С. В.,
при секретарі судових засідань - Брачун О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву третьої особи приватного виконавця Бережного Ярослава Вікторовича про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнаровська Ірина Анатоліївни, приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У провадженні суду перебувала цивільна справа, у якій 16 березня 2021 року постановлено ухвалу про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
29 березня 2021 року від представника третьої особи у справі - приватного виконавця Бережного Я. В. - Васюка М. М. засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява про стягнення з позивача на користь третьої особи понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 15 000, 00 грн, посилаючись на частину дванадцяту ст. 141 та частину п'яту ст. 142 ЦПК України. Вказував н те, що він заперечував проти задоволення позову, у поясненнях вказував попередній орієнтовний розрахунок своїх судових витрат на правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.
Від інших учасників справи будь-яких заяв по суті заяви третьої особи до суду не надходило.
Суд, вивчивши заяву і дослідивши письмові докази у справі, дійшов до наступного висновку.
Згідно з частиною дванадцятою статті 141 ЦПК України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Отже, третя сторона, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, має право на компенсацію судових витрат, в залежності від її позиції щодо предмета спору.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що відшкодування третій особі, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, понесених нею судових витрат здійснюється за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 810/3711/18.
Адвокат Васюк М. М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 9191/10 від 31 липня 2020 року, видане Радою адвокатів Київської області на підставі рішення № 81) здійснював представництво інтересів у справі приватного виконавця Бережного Я. В. як третьої особи у справі на підставі договору про надання правової допомоги № 66 від 24 лютого 2021 року.
Судовий розгляд у справі № 757/30857/20-ц закінчено постановленням ухвали суду від 16 березня 2021 року закриттям провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа, спір у якій стосується звернення стягнення на майно, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, тобто, стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб'єктів, відноситься до господарської компетенції, відтак не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Тобто у цій справі суд до вирішення позову по суті не приступав та обставин справи не встановлював.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 02 грудня 2012 року у справі № 376/622/19, залишаючи без змін постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року про скасування додаткового рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2020 року і відмову у задоволенні заяви третьої особи про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 820/4347/17 зазначив, що саме по собі пред'явлення позову до суду з порушенням правил юрисдикції та, як наслідок, закриття судом провадження у справі, не можуть бути достатнім свідченням щодо необґрунтованості дій позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 висловила правовий висновок, що оскільки закриття провадження у справі № 640/1029/18 не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції. Тому немає підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України».
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 464/104/16-ц, від 02 липня 2020 року у справі № 810/5133/18.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, частиною першою статті 4 ЦПК України. Суд може обмежити реалізацію цього права, зокрема, у порядку, встановленому статтею 44 ЦПК України.
Суд в ухвалі від 16 березня 2021 року, закриваючи провадження у справі, не встановив факт зловживання позивачем процесуальними правами.
Враховуючи вищевикладене суд не встановив підстав для задоволення заяви про стягнення на користь третьої особи суми судових витрат.
Керуючись ст.ст. 1-19, 137-141, 133-142, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви третьої особи у справі приватного виконавця Бережного Ярослава Вікторовича про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнаровська Ірина Анатоліївни, приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційна скарга на судове рішення першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя С. В. Вовк