"15" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/551/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Овчар А.С.
розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроспецстрой” (вул. Люстдорфська дорога, 114, м. Одеса, 65000)
до відповідача: Науково-виробничого об'єднання “Спецпожсервіс” (Товариство з обмеженою відповідальністю) (вул. Пироговська, 3/5, м. Одеса, 65058)
про стягнення 95182,70 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Лялін В.Ю.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Євроспецстрой” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Науково-виробничого об'єднання “Спецпожсервіс” (Товариство з обмеженою відповідальністю), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 95182,70 грн, з яких: 90900,00 грн основного боргу, 1896,00 грн пені, 505,00 грн 3% річних та 1881,70 грн інфляційних втрат.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг технікою від 02.12.2019 №2/12-20 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Під час розгляду справи по суті представник позивача позов повністю підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з'являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроспецстрой” було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/551/21; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "29" березня 2021 о 10год.00хв.
29.03.2021 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до « 15» квітня 2021 о 16год.00хв., про що сторін було повідомлено шляхом направлення на їх адреси відповідної ухвали в порядку ст.120 ГПК України.
У судовому засіданні 15.04.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
02.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євроспецстрой” (далі - виконавець) та Науково-виробничим об'єднанням “Спецпожсервіс” (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг технікою №2/12-20 (далі - договір; а.с.9-12, т.1), згідно з п.1.1. якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами власними (або залученими) (далі - техніка), зазначеними в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною, з особами, які мають право на керування такою технікою, в технічно справному стані для використання її у виробничій діяльності замовника.
Відповідно до п.п.2.1., 2.4. договору сума оплати за роботу техніки визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, виходячи з вартостей за надання послуг, визначених у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Основним документом для визначення кількості відпрацьованого технікою часу є акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний представниками виконавця і замовника. Акт виконаних робіт (наданих послуг) готує виконавець і передає на підпис замовнику. Замовник зобов'язаний підписати акт протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання або в той самий строк надати мотивовану відмову від його підписання.
Згідно з п.2.5. договору розрахунок за послуги виконується протягом 5-ти (п'яти) банківських днів після підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), підписаних сторонами у відповідності до п.2.4 цього договору, шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в цьому договорі.
Відповідно до п/п 3.2.1. п.3.2. договору замовник зобов'язався виконувати оплату послуг на умов цього договору.
Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати замовником, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплачених послуг.
Згідно з п.п.8.1., 8.4. договору він вступає в силу з моменту його підписання « 02» грудня 2019 року та діє до « 02» грудня 2020 року, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання. У разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору за тридцять календарних днів до дати закінчення строку його дії, строк дії цього договору автоматично пролонгується на кожний наступний рік.
Додатками №1 від 02.12.2019, №2 від 15.11.2020 та №3 від 01.12.2020 до договору від 02.12.2019 №2/12-20 сторонами було погоджено специфікацію та калькуляцію вартості роботи техніки (а.с.14-16, т.1).
03.08.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до вищевказаного договору (а.с.13, т.1), згідно з якою сторонами було викладено в новій редакції розділ 11 договору щодо реквізитів сторін.
Протягом листопада - грудня 2020 року на виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 205050,00 грн, що підтверджується наявними у справі актами виконаних робіт, що підписані між сторонами: від 30.11.2020 №75 на суму 72000,00 грн; від 09.12.2020 №81 на суму 72150,00 грн; від 14.12.2020 №82 на суму 19200,00 грн; від 17.12.2020 №83 на суму 22500,00 грн; від 22.12.2020 №84 на суму 19200,00 грн (а.с.17-21, т.1), а також актом звірки, складеним між сторонами станом на 28.12.2020 (а.с.22, т.1).
Відповідач за надані позивачем послуги розрахувався частково, сплативши позивачу кошти в загальному розмірі 114150,00 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями: від 11.12.2020 №454 на суму 50000,00 грн; від 16.12.2020 №494 на суму 35350,00 грн; від 20.11.2020 №406 на суму 28800,00 грн (а.с.23-25, т.1), а також актом звірки, складеним між сторонами станом на 28.12.2020 (а.с.22, т.1). На підтвердження здійснення відповідачем іншої оплати за надані позивачем послуги матеріали справи жодного доказу не містять.
З врахуванням вищевикладеного, станом на час вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім послуги за договором про надання послуг технікою від 02.12.2019 №2/12-20 становить 90900,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.
Водночас, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу в розмірі 90900,00 грн, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1896,00 грн пені, 505,00 грн 3% річних та 1881,70 грн інфляційних втрат. Розрахунок спірних сум позивачем здійснено по кожному акту окремо в межах періоду по 28.02.2021 включно, що вбачається з наведеного у позовній заяві розрахунку (а.с.3, т.1) та пояснень представника позивача у судовому засіданні.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позиція суду
Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані останнім роботи (послуги) за договором про надання послуг технікою від 02.12.2019 №2/12-20 в розмірі 90900,00 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.
У зв'язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично виконані позивачем роботи (послуги) суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню, 3% та інфляційні нарахування.
При перевірці здійсненого позивачем розрахунку сум пені, 3% та інфляційних нарахувань, що наведений у позовній заяві (а.с.3, т.1), суд встановив, що позивачем по деяким актам було невірно визначено період початку прострочення оплати, разом з цим, при здійснені власного розрахунку заявлених до стягнення сум в межах періоду позивача судом встановлено, що їх розмір є більшим, ніж заявлено у позові, а тому враховуючи положення ч.2 ст.237 ГПК України, а також те, що допущені позивачем у розрахунку помилки не мають наслідок зменшення заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку, що в цій частині вимоги позивача також слід задовольнити згідно прохальної частини позову.
З врахуванням вищевикладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроспецстрой” до Науково-виробничого об'єднання “Спецпожсервіс” (Товариство з обмеженою відповідальністю) слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 90900,00 грн основного боргу, 1896,00 грн пені, 505,00 грн 3% річних та 1881,70 грн інфляційних втрат.
Розподіл судових витрат.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, сплачений останнім при поданні позову судовий збір в розмірі 2270,00 грн підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Науково-виробничого об'єднання “Спецпожсервіс” (Товариство з обмеженою відповідальністю) (вул. Пироговська, 3/5, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 23857499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроспецстрой” (вул. Люстдорфська дорога, 114, м. Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 38643434) основний борг в сумі 90900 /дев'яносто тисяч дев'ятсот/грн 00 коп, пеню в сумі 1896 /одну тисячу вісімсот дев'яносто шість/грн 00 коп, 3% річних в сумі 505 /п'ятсот п'ять/грн 00 коп, інфляційні втрати в сумі 1881 /одну тисячу вісімсот вісімдесят одну/грн 70 коп та судовий збір в сумі 2270 /дві тисячі двісті сімдесят/грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст складено 20 квітня 2021 р.
Суддя Д.О. Бездоля