79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.04.2021 справа № 914/94/21
За позовом: Акціонерного товариства “Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства “Бродитеплоенерго”, м. Броди
про стягнення 360344,62 грн
Суддя Мороз Н.В.
при секретарі Банзулі М.С.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до Комунального підприємства “Бродитеплоенерго” про стягнення 360344,62 грн.
Ухвалою суду від 21.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.02.2021.
04.02.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 02.02.2021 №30.
08.02.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення засідання без участі уповноваженого представника. 08.02.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив від 08.02.2021 б/н. 09.02.2021 на електронну адресу суду від директора КП “Бродитеплоенерго” надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.Однак, суд зазначає, що вказане клопотання електронним цифровим підписом не підписано, його оригінал до суду не надходив.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги клопотання позивача, що надійшло на електронну адресу суду без електронного цифрового підпису. 09.02.2021 підготовче засідання відкладено на 02.03.2021, про що сторін було повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.
Ухвалою суду від 02.03.2021 відкладено підготовче засідання на 23.03.2021.
23.03.2021на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення засідання без участі уповноваженого представника.
Ухвалами суду від 25.02.2021 та від 18.03.2021 відмолено у задоволенні клопотань представника позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою системи “ЕasyCon”.
Ухвалою суду від 23.03.2021 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.04.2021.
В судове засідання 20.04.2021 представник позивача не з'явився, однак на електронну адресу суду надіслав клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.
20.04.2021 в судове засідання представник відповідача не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи по суті, однак не забезпечив явки повноважного представника в судове засідання та не повідомив причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у матеріалах справи доказами.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 10.10.2018 укладено договір № 6579/18-БО-21 постачання природного газу (з подальшими змінами та доповненнями), на виконання умов якого позивачем поставлено відповідачу за період з 01.10.2018 по 30.04.2019 газ на загальну суму 3799574,98 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. Оплату за поставлений природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем складає 300855,83 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував 27991,42 грн - пені, 14232,54 грн - 3% річних, 10353,68 грн -інфляційних втрат. Окрім цього, позивачем на підставі відхилення використаних відповідачем обсягів газу на 5% від замовлених, заявлено вимогу про стягнення 6911,15 грн збитків. Таким чином, загальна сума, яка підлягає до стягнення з відповідача, становить 360344,62 грн.
У відповіді на відзив позивач заперечив щодо зменшення пені, позов просить задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача.
У поданому відзиві позивач визнав суму основного боргу в розмірі 300855,83 грн. Крім цього, у задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 6911,15 грн просить відмовити, оскільки різниця обсягу фактично поставленого природного газу коливається в межах, передбачених договором. Водночас, зазначив щодо зменшення суми пені, оскільки така надмірно велика щодо суми основного боргу.
Обставини справи.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. № 226 змінено тип Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з Публічного на Приватне та перейменовано в Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.
Згідно ст. 5 Закону України “Про акціонерні товариства”, зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.
Між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та КП “Бориславтеплоенерго” 10.10.2018 укладено договір № 6579/18-БО-21 постачання природного газу.
Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4 до договору з урахуванням додаткової угоди від 20.03.2019 №6 до договору), позивач передає відповідачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 534,000 тис.куб.м., в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об'єму) наведено в п. 2.1 договору. На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3799574,98 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: від 31.10.2018 на суму 166781,82 грн, від 30.11.2018 на суму 840619,08 грн, від 31.12.2018 на суму 724788,25 грн, від 31.01.2019 на суму 741893,50 грн, від 28.02.2019 на суму 614516,99 грн, від 31.03.2019 на суму 550914,79 грн, від 30.04.2019 на суму 160060,55 грн, які підписані та скріплені печатками сторін. Відповідно до п. 6.1 договору (з 01.12.2018 - п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4), оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 8.2 договору (з 01.12.2018 - п. 7.2 договору в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4) визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Відповідно до додаткової угоди від 26.11.2020 № 4 до договору, п.п. 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовуються сторонами з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника. Згідно до повідомлення №26-1751/1.17-19 від 21.02.2019 постачальник повідомив споживача, що “з 01 березня 2019 року застосовуються наступні пункти відповідних договорів: пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п. 6.4 цього договору. Відповідно, пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз 1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 договорів з 01 березня 2019 року сторонами не застосовуються. Відповідно до додаткової угоди №5 від 14.03.2019 до договору з 01 березня 2019 року застосовуються наступні пункти відповідних договорів: пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9,3.13,5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього договору. Пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 договорів з 01 березня 2019 року втрачають чинність. Пунктом 3.13 договору (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п.5.7 договору (в редакції додаткової угоди від 23.11.2018 № 4). Відповідно до п. 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 6 від 20.03.2019), постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 85,042 тис. куб. м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 73,626 тис. куб. м. на суму 459095, 66 грн (без ПДВ).
Таким чином, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 11,416 тис. куб. м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
Згідно до п. 2.1 договору (у редакції додаткової угоди № 6 від 20.03.2019), постачальник передає споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 40,900 тис. куб. м.
Актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 21, 391 тис. куб. м. на суму 133383,79 грн (без ПДВ).
Таким чином, відповідач в квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 19,509 тис. куб. м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
Позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих. № 26-943-19 від 16.05.2019, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 20.11.2019 за вих. № 26-3707-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 2611,79 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (85,000 куб. м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договором (73,626 куб. м.), згідно детального розрахунку, який міститься в матеріалах справи.
Позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих. № 26-2027-19 від 11.06.2019, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 20.11.2019 за вих. № 26-3708-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 4 299,36 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу (40,900 куб. м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за договором (21,391куб.м.), згідно детального розрахунку наданого суду.
Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті виконав частково, згідно з виписками по рахунку Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України, в розмірі 3498719,15 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за спожитий газ в розмірі 300855,83 грн.
За невиконання грошового зобов'язання, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 14232,54 грн та інфляційні втрати в розмірі 10353,68 грн.; згідно п. 7.2 договору нараховано 27991,42 грн пені та 6911,15 грн збитків, згідно п.5.7 та 3.13 договору.
Оцінка суду.
Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір від 10.10.2018 № 6579/18-БО-21 про постачання природного газу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України, вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується актами приймання-передачі природного газу на суму 3799574,98 грн, які підписані та скріплені печатками сторін (в матеріалах справи). Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем оплату здійснено частково, в сумі 3498719,15 грн, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 300855,83 грн. Дана обставина сторонами договору не заперечувалась.
У відповідності із ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 300855,83 грн основного боргу є обгрунтованою та підлягає до задоволення.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
26.06.2020 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 було прийнято постанову, у якій об'єднана палата дійшла висновку що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
На підставі зазначених норм, позивачем за прострочення виконання зобов'язання нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 14232,54 грн та 10353,68 грн інфляційних втрат, відповідно до розрахунку, поданого до позовної заяви та за вказані у ньому періоди.
Здійснивши перерахунок проведених позивачем нарахувань, суд встановив, що 3% річних становлять 14232,54 грн і підлягають стягненню, а інфляційні нарахування підлягають до задоволення частково, у розмірі 10312,67 грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Додатковою угодою № 4 від 23.11.2018 до договору сторонами погоджено відповідальність споживача щодо прострочення оплати у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.7.2 договору) .
Частиною 2 ст. 343 ГК України імперативно визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 27991,42 грн, відповідно до розрахунку, поданого до позовної заяви та за вказані у ньому періоди.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Слід зазначити, що обставини, якими сторона обгрунтовує підставу для зменшення розміру пені мають бути підтверджені достовірними, достатніми та допустимими доказами.
У відзиві на позовну заяву, відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми стягнення пені, однак, не подано жодного доказу (в матеріалах справи такі відсутні) на підтвердження наявності обставин, які б слугували підставою для задоволення клопотання про зменшення суми пені.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач, уклавши договір постачання природного газу, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов'язань.
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.10 постанови №14 від 17.12.2013 роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Оцінюючи матеріали справи, причини неможливості належного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення вчасного розрахунку за поставлений природний газ та заперечення позивача, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для зменшення пені, у зв'язку з чим у клопотанні відповідача слід відмовити.
Щодо стягнення збитків.
Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.
Відповідно до ч. 5 ст. 225 ГК України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Положеннями п. 3.13 договору від 10.10.2018 (в новій редакції) встановлено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений у пункті 2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином: якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки БУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний розрахунковий період.
Так, додатковою угодою № 6 до договору від 10.10.2018 внесено зміни до пункту 2.1 договору та встановлено, серед іншого, що замовлений споживачем обсяг газу у березні 2019 року становить 85,042 куб, а у квітні 2019 року - 40,900 куб.
У березні 2019 року відповідач спожив 73,626 кубів газу, а у квітні 2019 року - 21,391 кубів. Отже, відповідач використав менший обсяг газу, аніж замовляв.
Разом з тим, погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не звільняє від обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв'язку з цим кредитор повинен був довести: протиправність поведінки (порушення умов договору); наявність збитку; причинний зв'язок; вину.
Суд звертає увагу, що закон надає сторонам можливість визначити лише розмір збитків. Спрощення правил визначення розміру збитків не усуває застосування правил про підстави застосування такого заходу відповідальності. Тобто позивач повинен довести, що порушення боржником зобов'язання завдало йому збитків у вигляді упущеної вигоди.
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі зазнав збитків, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення. Ні в заявах по суті справи, ні в ході судового розгляду представник позивача не обґрунтував, якого саме виду збитків зазнав його довіритель (реальних чи упущеної вигоди). Зазначене є самостійною підставою для відмови в задоволенні вимоги про стягнення 6911,15 грн збитків.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі 353392,46 грн, з яких: 300855,83 грн - основного боргу, 27991,42 грн - пені, 14232,54 грн - 3% річних, 10312,67 грн - інфляційних втрат.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Бродитеплоенерго» (80600, Львівська область, місто Броди, вулиця Гончарська, будинок 3А; ідентифікаційний код 05445639) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 300855,83 грн - основного боргу, 27991,42 грн - пені, 14232,54 грн - 3% річних, 10312,67 грн - інфляційних втрат, 5300,89 грн - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення складено 22.04.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Н.В. Мороз