ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.04.2021Справа № 910/2271/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про стягнення 13814,64 грн
Без виклику представників сторін
У лютому 2021 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою, пославшись на те, що 30.09.2019 відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Mitsubishi», д.н.з НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , у результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Ford Fiesta», д.н.з НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , якій позивач, як страховик виплатив страхове відшкодування у розмірі 20409,37 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» позивач просить стягнути з відповідача 13814,64 грн страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.03.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому останній заперечив проти позовних вимог позивача зазначив, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду було складено з порушенням вимог Інструкції щодо заповнення Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, оскільки дата складання електронного повідомлення про ДТП не відповідає фактичній даті ДТП. Відповідач зазначає, що позивач звертався із заявою про страхове відшкодування, проте дана заява позивача була залишена без задоволення на відповідно п.п. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки в нього відсутня можливість встановити ані фактичну дату, час та місце скоєння ДТП, ані обставини та причини її настання, що є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.03.2019 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик, позивач) та власником автомобіля марки «Ford Fiesta», д.н.з НОМЕР_2 - ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0101-19-00113, за умовами якого застраховано автомобіль марки «Ford Fiesta», д.н.з НОМЕР_2 , в тому числі за страховим ризиком - ДТП.
Як зазначає позивач, 30.09.2019 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Ford Fiesta», д.н.з НОМЕР_2 та транспортного засобу «Mitsubishi», д.н.з НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .
По факту вказаної ДТП водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.10.2019 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (електронний європротокол) від 30.09.2019.
Як встановлено ст.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція) (затверджено протоколом президії МТСБУ від 11.08.2011 за №274/2011).
Рішенням Президії МТСБУ від 13.07.17 № 403/2017 визначено, що з 01.10.2017 європротокол, оформлений в електронній формі, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред'явлених страховику у паперовій формі.
Відповідно до п. 1 вказаної вище Інструкції, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення) це письмове повідомлення встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) зразка, яке надається Страховику чи МТСБУ водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з п. 2 Інструкції, Повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Повідомлення може оформлятися одним із водіїв транспортних засобів виключно у разі, якщо оформлення ДТП здійснювалося уповноваженими на те працівниками міліції.
При складанні Повідомлення використовується тільки один комплект документів, що складається з трьох аркушів: титульної сторінки, оригіналу та копії повідомлення будь-якого учасника ДТП (п. 3 Інструкції).
Пунктом 4 Інструкції закріплено, що Повідомлення заповнюється чітко, розбірливо, від руки кульковою ручкою, бажано друкованими літерами, при цьому обов'язково зазначаються всі відомості про кожного учасника ДТП. Вибір учасником колонки (жовта чи блакитна) не має значення.
У п.5 Інструкції зазначено, що у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти Повідомлення. У такому разі водії транспортних засобів після складення Повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов'язку інформувати Державтоінспекцію МВС України про її настання.
Згідно із положеннями п.6 Інструкції, виправлення у Повідомленні категорично забороняються. Замість зіпсованого бланку заповнюється інший. Тільки після підписання Повідомлення водіями учасниками ДТП, аркуші розділяються для кожного із водіїв.
Відповідно до п.7 вказаної Інструкції, у повідомленні зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, схема ДТП; у пункті 10 стрілкою необхідно вказати напрям і місце початкового удару (первинного контакту); у пункті 11 стисло зазначаються видимі пошкодження кожного транспортного засобу; у пункті 12 (клітинки 1-17) відмічаються знаком «Х» обставини, які відносяться та характеризують ДТП.
Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.
Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0101-19-00113 від 19.03.2019, на підставі страхового акту №ДККА-68116 від 04.11.2019, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу марки «Ford Fiesta», д.н.з НОМЕР_2 в розмірі 17529,37 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №26501 від 04.11.2019.
Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі рахунку №КМдС-0048241 від 24.10.2019 - ТОВ «Віді-Край Моторз», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford Fiesta», д.н.з НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, склала 20409,37 грн.
Виходячи зі змісту ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Mitsubishi», д.н.з НОМЕР_1 , застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/123653770 у Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія».
З наявного в матеріалах справи Витягу з інформаційної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що поліс обов'язкового страхування №ЕР/123653770 був чинний на момент скоєння ДТП (30.09.2019). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., розмір франшиза - 0 грн.
Позивач зазначає, що особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки «Ford Fiesta», д.н.з НОМЕР_2 , збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач, у зв'язку з чим,
Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З огляду на викладене, позивачу, як страховику, який виплатив страхове відшкодування за Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0101-19-00113 від 19.03.2019 перейшло право вимоги, яке власник автомобіля марки Ford Fiesta», д.н.з НОМЕР_2 , мав до особи відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою вих.№11/19603 від 14.11.2019 на відшкодування (страхового) відшкодування 20409,37 грн.
Пунктом 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на вищезазначену заяву відповідачем було направлено лист №2839/18 від 08.10.2020 в якому останній керуючись п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відмовив у задоволені вимоги позивача. Судом встановлено, що європротокол №8D5CA1F526 від 01.10.2019 складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.
Відповідно до п. 33.2. ст.33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Проте, як вбачається з наданої позивачем копії електронного європротоколу №8D5CA1F526 від 01.10.2019, зазначене повідомлення складено сторонами на наступний день після фактичної дати ДТП, що суперечить положенням п.33.2 ст. 32 Закону і не може вважатись належним доказом. Також суд зазначає, що учасниками ДТП не зазначено інформації про видимі пошкодження кожного автомобіля, що суперечить положенням Інструкції.
Відповідно до п. 37.1.3 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Так, судом встановлено, що на підтвердження вини ОСОБА_1 у ДТП 30.09.2019, внаслідок якої автомобіль марки «Ford Fiesta» д.н.з НОМЕР_2 отримав пошкодження, позивачем подано електронний європротокол, який не відповідає вимогам Інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а тому не може вважатись належним та допустим доказом, на який посилається позивач як на документ який підтверджує виникнення у відповідача зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування позивачу.
Жодних інших доказів, які підтверджують позицію позивача щодо наявності права вимоги до відповідача матеріали справи не містять, як і не містять інших доказів на підставі яких суд має можливість встановити фактичні обставини які мали місце під час скоєння ДТП 30.09.2019.
У зв'язку з чим, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини з якими він пов'язує виникнення у нього права щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування, а тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписано: 21.04.2021.
Суддя Я.В. Маринченко