ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.04.2021Справа № 910/2317/21
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "НВП СПЕЦПРОЕКТ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ПУШКІНА , будинок 49, офіс 502)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАЖОВА, будинок 6-А) стягнення заборгованості у розмірі 141 588 грн. 10 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Приватне підприємство "НВП СПЕЦПРОЕКТ" (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 141 588 грн. 10 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором на створення проектно - вишукувальної документації №06-08-19 від 23.08.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.02.2021 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень уповноваженим особам Позивача та Відповідача.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23.08.2019 року між Приватним підприємством "НВП СПЕЦПРОЕКТ" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" (Замовник) було укладено Договір №06-08-19 на створення проектно-вишукувальної документації, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання наступних проектно-вишукувальних робіт (надалі - Продукція): стадія "Робочий проект" «Модернизация Вагонных весов №2 ст. Концентрат ПАР «ЮГОК». (а.с. 17-20)
Відповідно до п.2.1 Договору Термін виконання робіт, обумовлених п. 1.1. даного договору, визначається календарним планом виконання робіт, погодженим сторонами який є невід'ємною частиною даного договору (Додаток № 3)
Згідно з Додатком №3 до Договору №06-08-19 (календарним планом виконання робіт на виконання проектно-вишукувальних робіт), роботи будуть розпочаті після передплати 30% від загальної суми та закінчені через 1,5 місяця з моменту отримання попередньої оплати. (а.с. 22)
Пунктами 3.1., 3.3. Договору Сторони визначили, що вартість робіт, що визначена Підрядником договірна та погоджена Замовником згідно з протоколом погодження договірної ціни (Додаток №2), який є невід'ємною частиною Договору, складає: 140362,5 грн. Крім того, відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПКУ) та Закону України від 19.05.2011 №3387-VI "Про внесення змін до ПКУ" податок на додану вартість: (ПДВ - 20%) - 28072.5 грн., а всього: 168435.0 грн.
Передплата становить 30% від загальної вартості проектно-вишукувальних робіт 50530,5грн., в тому числі ПДВ 8421,75грн. Форма оплати: безготівкова, передплата 30% від загальної суми.
Згідно з Додатком №2 до Договору №06-08-19 (протоколом погодження договірної ціни на створення проектно-вишукувальної документації), Сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни. (а.с. 21)
Відповідно до п.п.4,2, 4.3 Договору після завершення робіт Підрядник передає Замовнику за накладною 4 (п'ять) примірники документації та Акт здачі-приймання продукції. Акт здачі-приймання продукції оформляється Підрядником і передається Замовнику, який підписує його, чи повертає без оформлення з мотивованим відмовленням, в 15- ти денний термін.
Розділом 5 Договору сторони передбачили, що підставою для проведення розрахунків є підписаний в обумовленому розділом 4 порядку Акт здачі-приймання продукції і пред'явлені Замовнику рахунки на оплату. Оплата за виконану роботу провадиться в 5-ти денний термін після підписання Акта здачі-приймання продукції.
Замовник у випадку несвоєчасної оплати за закінчену роботу у встановлені терміни сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 2-х облікових ставок НБУ встановлених на день сплати пені (п.6.1.3. Договору).
Договір вступає в дію після підписання його Сторонами та діє на протязі двох місяців (п.12.1 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №06-08-19 на створення проектно-вишукувальної документації від 23.08.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" 27.08.2019 року перерахувало на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 50 530 грн. 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1006 від 27.08.2019 року із зазначенням призначення платежу: «передплата за проектні роботи згідно договору №06-08-19 від 23.08.2019р.» (а.с.30)
На виконання умов Договору №06-08-19 на створення проектно-вишукувальної документації від 23.08.2019 року Приватне підприємство "НВП СПЕЦПРОЕКТ" виконало проектно - вишукувальні роботи, а Замовник в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актом №1 здачі-прийняття проектно-вишукувальних робіт від 05.12.2019 року на суму 168 435 грн. 00 коп. (а.с. 23) та здійснив перерахування грошових коштів у розмірі 10 000 грн.00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1933 від 30.11.2020 року. (а.с. 31)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не була здійснена оплата за вказаним Договором у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" перед Позивачем складає 107 904 грн. 50 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" пеню у розмірі 12 623 грн. 43 коп., інфляційні у розмірі 6 741 грн. 37 коп. та 3% річних у розмірі 3 998 грн. 21 коп.
15.09.2020 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №СП-110/20 від 14.09.2020 року про оплату заборгованості у загальному розмірі 134 398 грн. 03 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку від 15.09.2020 р., рекомендованого повідомлення про вручення 18.09.2020 р. (а.с.25-29)
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "НВП СПЕЦПРОЕКТ" підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору №06-08-19 на створення проектно-вишукувальної документації від 23.08.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (стаття 887 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №06-08-19 на створення проектно-вишукувальної документації від 23.08.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" 27.08.2019 року перерахувало на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 50 530 грн. 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1006 від 27.08.2019 року із зазначенням призначення платежу: «передплата за проектні роботи згідно договору №06-08-19 від 23.08.2019р.» (а.с.30)
Крім того, на виконання умов Договору №06-08-19 на створення проектно-вишукувальної документації від 23.08.2019 року Позивач виконав роботи, а Відповідач в свою чергу прийняв виконані роботи: проектно-кошторисну документацію, яка задовольняє вимогам нормативної документації та оформлена в належному порядку, що підтверджується Актом здачі-прийняття проектно-вишукувальних робіт від 05.12.2019 року, який оформлений належним чином та підписаний представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.23)
Розділом 5 Договору №06-08-19 на створення проектно-вишукувальної документації від 23.08.2019 року Сторони передбачили, що підставою для проведення розрахунків є підписаний в обумовленому розділом 4 порядку Акт здачі-приймання продукції і пред'явлені Замовнику рахунки на оплату. Оплата за виконану роботу провадиться в 5-ти денний термін після підписання Акта здачі-приймання продукції.
Таким чином, останнім днем здійснення оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" за виконану роботу є 10.12.2019 року.
14.09.2020 року Приватне підприємство "НВП СПЕЦПРОЕКТ" звернулось із досудовою вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" щодо сплати заборгованості за Договором №06-08-19 на створення проектно-вишукувальної документації від 23.08.2019 року у загальному розмірі 134 398 грн. 03 коп., що підтверджується копіями фіскального чеку від 15.09.2020 р., рекомендованого повідомлення про вручення 18.09.2020 р. (а.с.25-29)
30.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" перерахувало на рахунок Приватного підприємства "НВП СПЕЦПРОЕКТ" грошові кошти у розмірі 10 000 грн.00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1933 від 30.11.2020 року із зазначенням призначення платежу: «оплата за проектні роботи, згідно Договору №06-08-19 на створення проектно-вишукувальної документації від 23.08.2019 року» (а.с. 31)
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" перед Приватним підприємством "НВП СПЕЦПРОЕКТ" за Договором №06-08-19 на створення проектно-вишукувальної документації від 23.08.2019 року становить 107 904 грн. 50 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Приватному підприємству "НВП СПЕЦПРОЕКТ" в розмірі 107 904 грн. 50 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 107 904 грн. 50 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних у розмірі 3 998 грн. 21 коп. та інфляційні у розмірі 6 741 грн. 37 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період з 11.12.2019 р. по 01.02.2021 р. у розмірі 3 998 грн. 21 коп.. вважає,, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 11.12.2019 р. по 01.02.2021 р. у розмірі 3 998 грн. 21 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 01.01.2020 р. по 01.02.2021 р. у розмірі 6 741 грн. 37 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 01.01.2020 р. по 01.02.2021 р. у розмірі 6 741 грн. 37 коп.
Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 11.12.2019 р. по 10.06.2020 р. у розмірі 12 623 грн. 43 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 6.1.3 Договору передбачено, що замовник: у випадку несвоєчасної оплати за закінчену роботу у встановлені терміни сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 2-х облікових ставок НБУ встановлених на день сплати пені.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період з 11.12.2019 р. по 10.06.2020 р. у розмірі 12 623 грн. 43 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 11.12.2019 р. по 10.06.2020 р. у розмірі 12 623 грн. 43 коп.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" на користь Приватного підприємства "НВП СПЕЦПРОЕКТ" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 107 904 грн. 50 коп., пеня у розмірі 12 623 грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 3 998 грн. 21 коп. та інфляційні у розмірі 6 741 грн. 37 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного підприємства "НВП СПЕЦПРОЕКТ" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРОВЕС" (02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАЖОВА, будинок 6-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 24733345) на користь Приватного підприємства "НВП СПЕЦПРОЕКТ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ПУШКІНА , будинок 49, офіс 502, Ідентифікаційний код юридичної особи 39440142) заборгованість у розмірі 107 904 (сто сім тисяч дев'ятсот чотири) грн. 50 (п'ятдесят) коп., пеню у розмірі 12 623 (дванадцять тисяч шістсот двадцять три) грн. 43 (сорок три) коп., 3% річних у розмірі 3 998 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 21 (двадцять одна) коп., інфляційні у розмірі 6 741 (шість тисяч сімсот сорок одна) грн. 37 (тридцять сім) коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 квітня 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин