справа №619/915/21
провадження №1-кс/619/430/21
21 квітня 2021 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12021220280000136 від 17.02.2021 року про зміну запобіжного заходу відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
19 квітня 2021 року захисник ОСОБА_5 звернулася до суду в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час, посилаючись на те, що згідно ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 19 лютого 2021 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
15 березні 2021 року ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області продовжено відносно ОСОБА_4 строк запобіжного заходу - тримання під вартою до 10 травня 2021 року включно.
Захисник вважає, що даний запобіжний захід є занадто суворим та до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід не пов'язаний із обмеженням волі. В клопотанні про обрання запобіжного заходу прокурор посилався на те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, знищити або сховати будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та є особою, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності.
Однак, підозрюваний не має на меті впливати на свідків. Навпаки наполягає на одночасному допиті з цими свідками для з'ясування обставин справи.
15.03.2021 проведено його одночасний допит з потерпілим ОСОБА_6 , який повністю підтвердив показання ОСОБА_4 , які він надав під час затримання.
06.04.2021 проведено одночасний допит зі свідком ОСОБА_7 , який також повністю підтвердив показання підозрюваного, про те, що сам ОСОБА_4 висловився щодо можливого шахрайства скоєного у відношенні ОСОБА_6 , а вони стали учасниками цієї події не свідомо.
Також, слідчий отримав запис повідомлення ОСОБА_8 у службу «102», де він читко висловився, що саме ОСОБА_4 вбачає шахрайство щодо ОСОБА_6 після цього він звернувся до поліції.
Прокурором не надано будь-яких відомостей про речі або докази, які ОСОБА_4 може знищити. Грошові кошти були видані підозрюваним на місці події, вантажівка вилучена та знаходиться на зберіганні у поліції.
Також, підозрюваний має постійне місце проживання, на момент затримання був працевлаштованою особою.
Завданням досудового розслідування є не тільки доведення вини підозрюваного, але й перевірка відомостей, на які посилається підозрюваний. Особа не повинна доводити свою невинуватість. Це обов'язок сторони обвинувачення.
Лише після заявлених захисником клопотань було проведено одночасний допит з потерпілим та свідком, витребувані звукозаписи звернень до служби «102», який підтвердив непричетність підзахисного до інкримінованого йому правопорушення.
Новими обставинами, на які посилається сторона захисту є докази, які були отримані досудовим розслідуванням після проголошення ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , а саме: одночасний допит с потерпілим ОСОБА_6 , одночасний допит зі свідком ОСОБА_7 , інформація зі служби «102», згідно якої ОСОБА_4 прийшов до висновку, що він та свідок ОСОБА_8 стали учасниками шахрайства.
Захисник вважає, що на теперішній час ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України - відсутні, що є підставою для зміни та застосування більш м'якого запобіжного заходу без ізоляції від суспільства і забезпечить виконання підозрюваним обов'язків, які можуть бути покладені на нього судом.
Прокурор Дергачівської окружної прокуратури ОСОБА_3 проти клопотання заперечувала та просила в його задоволенні відмовити, так як досудове розслідування у справі триває.
Захисник ОСОБА_5 просила задовольнити клопотання в повному обсязі, вважає, що на теперішній час ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України - відсутні, що є підставою для зміни та застосування більш м'якого запобіжного заходу без ізоляції від суспільства.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника і просив задовольнити його в повному обсязі.
Слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних мотивів.
Згідно ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, його захисник мають право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.
Судом було досліджено протокол одночасного допиту від 15.03.2021 підозрюваного ОСОБА_4 з потерпілим ОСОБА_6 , де останній підтвердив показання ОСОБА_4 надані ним під час затримання, та протокол одночасного допиту від 06.04.2021 проведеного між підозрюваним ОСОБА_9 та свідком ОСОБА_8 , який також підтвердив показання підозрюваного, про те, що сам ОСОБА_4 висловився щодо можливого шахрайства скоєного у відношенні ОСОБА_6 , а вони стали учасниками цієї події не свідомо.
Також, суд дослідив запис повідомлення ОСОБА_8 у службу «102», де він чітко висловився, що саме ОСОБА_4 вбачає шахрайство скоєне щодо ОСОБА_6 після чого він звернувся до поліції.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що маються підстави для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
За змістом закону домашній арешт, як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби. Його може бути застосовано лише до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Згідно з ч. 4 ст. 201 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого, його захисника протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Слідчим суддею проведено аналіз всіх ризиків, визначених частиною 1 статті 177 КПК України з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства України та міжнародного законодавства, зокрема практика ЄСПЛ, яка відповідно до частиною 5 статті 9 КПК України застосовується у кримінальному процесуальному законодавстві України (Рішення у справі «Смирнова проти Росії», скарги № 46133/99 та 48183/99, від 08.06.1995 у справі «Ягчі і Саргін проти Туреччини», від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії» тощо).
При обранні виду запобіжного заходу суди враховують вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
В Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» (№15217/07 від 12.03.2007 року) вказано, що національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Мамедова проти Росії» (№7064 від 01.06.2006 року) посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги лише тяжкість злочину.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Сергій Волосюк проти України» (від 12.03.2009 року) по закінченні певного часу тяжкість злочину не може бути достатньою причиною для виправдання тривалого ув'язнення і судові органи повинні надати більше підстав, які повинні бути чітко вказані й обґрунтовані в їх рішеннях.
В п. 51 Рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» (від 26.06.1991 року) зазначено, що попереднє ув'язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Попков проти Росії» підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою, а влада зобов'язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.
Згідно з положенням Конвенції про захист прав людини, а також загальної спрямованості реформи кримінального судочинства на гуманізацію й підвищення гарантій захисту прав особи, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, слідчий суддя дійшов висновку про зміну підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд у своїй постанові від 28 березня 2019 року (справа № 286/1695/18 провадження № 51-7345км18) зазначив, що виходячи із системного аналізу положень ст. 309 КПК України, суд касаційної інстанції вважає, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, коли суд обирає інший захід.
Суд вважає, що даний запобіжний захід буде достатнім, запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України, тому змінює обвинуваченому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Керуючись ст.ст. 7, 22, 176, 177, 178, 181, 194, 195, 201, 202 206 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12021220280000136 від 17.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, задовольнити.
Змінити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22 год. 00 хв. доби по 06 год. 00 хв. наступної доби.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;
- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання начальнику відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області.
Начальник відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області повинен негайно поставити на облік ОСОБА_4 і повідомити про це слідчому.
Негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та зобов'язати невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Копію ухвали про зміну запобіжного заходу вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню та діє до 19 червня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1