1Справа № 335/3336/21 2-а/335/85/2021
19 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у залі суду в м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАН № 3951446 від 21.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, у якому просив скасувати постанову серії ЕАН №3951446 від 21.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закрити справу про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 6 ст. 121 КУпАП та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
21.03.2021 відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 3951446 від 21.03.2021 за ч. 6 ст. 121 КУпАП, згідно якої накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.
Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що 21.03.2021 водій ОСОБА_1 біля будинку 147 по пр. Соборному у м. Запоріжжі, керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer X» з реєстраційним номером НОМЕР_1 із забрудненим реєстраційним номером, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м, чим порушив вимоги пп. «в» п. 2.9. Правил дорожнього руху (далі за текстом - ПДР).
Позивач з постановою не згоден, вважає, що вона є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням вимог чинного законодавства, через що підлягає скасуванню.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.03.2021 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268, 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) без повідомлення (виклику) сторін на 07.04.2021, відповідачам надано строк для подання відзиву на позов (а.с.14).
06.04.2021 від представника позивача адвоката Балабка А.В. надійшло клопотання про здійснення розгляду справи з повідомлення (викликом) сторін та про відкладення слухання справи (а.с. 17-18).
Ухвалою суду від 07.04.2021 вищевказане клопотання представника позивача було задоволено, постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження з повідомлення (викликом) сторін, слухання справи відкладено на 26.02.2021 (а.с.21).
07.04.2021 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції України надійшло клопотання про відкладення судового засідання, оскільки судова повістка отримана представником 02.04.2021, клопотань щодо продовження строку для надання відзиву на адресу суду не надходило (а.с. 22).
13.04.2021 на адресу суд від представника відповідача Департаменту патрульної поліції України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючи на необґрунтованість, просили провести розгляд справи без участі представника Департаменту (а.с. 25-26). Відзив подано поза межами встановленого судом строку.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, від представника позивача адвоката Балабка А.В. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника, просили провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами (а.с. 30).
З урахуванням викладеного та приписів ч. 6 ст. 162, ч. 3 ст. 268 КАС України, суд вирішив розглядати справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вказані критерії одночасно є вимогами для суб'єктів владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Судом встановлено, що 21.03.2021 інспектором роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Івановим Е.А. винесено постанову серії ЕАН №3951446 від 21.03.2021 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП, а саме за те, що 21.03.2021 водій ОСОБА_1 , біля будинку 147 по пр. Соборному у м. Запоріжжі, керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer X» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , із забрудненим реєстраційним номером, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м, чим порушив вимоги пп. «в» п. 2.9. ПДР, у зв'язку із чим до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005, з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283, 284 КУпАП, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 6 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Відповідно до підпункту "в" пункту 2.9. Правил дорожнього руху, Водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернути.
Оскаржувана постанова не містить посилання на докази, на яких ґрунтується висновок відповідача про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, а відзив на позовну заяву надано з пропуском строку для подання відзиву встановленого ухвалою судді про відкриття провадження у справі, клопотань та заяв щодо продовження такого строку на адресу суду від відповідача не надходило.
За вказаних обставин факт порушення позивачем вимог ПДР об'єктивними і беззаперечними доказами не доведений, що свідчить про фактичну відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення та незаконність і безпідставність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності повинен бути наявним склад адміністративного правопорушення, тобто дія особи повинна бути протиправною, винною і відповідальність за правопорушення повинна бути передбачена КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, суд виходить з того, що адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях (рішення Конституційного Суду України от 22.10.2010 року № 23-рп/2010).
Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки крім постанови у справі про адміністративне правопорушення, додаткових доказів, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідачами суду не надано, постанова таких доказів не містить, наданий позивачем відзив на позов поданий з порушенням строку встановлених ухвалою суду, суд вважає недоведеним з боку відповідача факту наявності в діях позивача будь-якого адміністративного правопорушення.
За таких обставин, оскільки під час розгляду справи судом не було встановлено в діях позивача порушень ПДР, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП прийнято з порушенням вимог ст. 19 Конституції України, ст. 7, 245, 252, 280 КУпАП, у зв'язку з чим воно є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Склад та розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі.
В силу ст. 77 КАС України сторона, яка просить суд стягнути на її користь судові витрати, повинна довести склад та розмір понесених нею судових витрат.
Порядок та строки подання доказів щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, визначено ст.ст. 79 та 139 КАС України.
В позовній заяві позивача просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн., що підтверджується копією відповідної квитанції (а.с. 12).
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, складові якої визначаються частиною 3 статті 134 КАС України. Водночас, необхідною умовою для відшкодування цих витрат є подання такою стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У позовній заяві позивачем наведено лише попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач очікував понести у зв'язку із розглядом справи у сумі 14454,00 грн., з яких: 454,00 грн. - судовий збір; 2000,00 грн. - підготовка позову; 2000,00 грн. - підготовка відповіді на відзив; 1500,00 грн. - підготовка пояснень; 500,00 грн. - ознайомлення з матеріалами справи; 3000,00 грн. - участь у трьох судових засіданнях; 5000,00 грн. - гонорар успіху адвоката.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Вимоги до форми та змісту договору про надання правової допомоги визначені ст. 27 зазначеного закону, згідно якої такий договір укладається в письмовій формі, окрім випадків нандання адвокатом усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження повноважень адвоката Балабка А.В. на надання правової допомоги позивачеві до позовної заяви додано копію договору про надання юридичної допомоги від 27.03.2021, укладеного між позивачем та його представником. Зазначений договір не містить умов щодо розміру гонорару, порядку його обчислення та сплати. Разом з тим, у пункті 5 зазначеного договору, сторони визначили, що за здійснення юридичної допомоги клієнт (позивач) сплачує адвокатові гонорар, обумовлений додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.
Проте, додаткових угод до зазначеного договору ані позивачем, ані його представником суду не надано.
Не надано позивачем й детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачеві.
Подана представником позивача квитанція до прибуткового касового ордера на загальну суму 5000,00 грн. не містить інформації щодо дати її складання. Підставною отримання адвокатом Балабко А.В. коштів від ОСОБА_1 у квитанції зазначено договір про надання правової допомоги без зазначення дати його укладення. Крім того, позивачем не надано доказів надсилання (надання) зазначеного доказу відповідачеві, як того вимагає ч. 8 ст. 79 КАС України, у зв'язку із чим суд не бере до уваги зазначений доказ.
З урахуванням вищевикладеного, судом вирішується питання лише щодо розподілу витрат зі сплати судового збору, докази понесення яких надані позивачем в порядку та в строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір має бути стягнений за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАН №3951446 від 21.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3951446 від 21.03.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього адміністративного апеляційного суду (49005, м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, 23).
Позивач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96).
Повне судове рішення складено 19 квітня 2021 року.
Суддя А.В. Стеценко