20.04.2021 Справа № 331/327/21
Провадження № 2/331/730/2021
20 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Жукової О.Є.
за участю секретаря - Мироненко О.В.
позивача- ОСОБА_1
розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про участь батька у додаткових витратах на дитину,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягувати з ОСОБА_2 на користь позивача додаткових витрат в розмірі 4500,00 гривень щомісяця на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з відповідачем перебувала у шлюбі, який на теперішній час розірвано.
Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої відповідачем сплачуються аліменти.
Оскільки, її фінансовий стан і розмір стягуваних аліментів не можуть забезпечити належний рівень матеріального утримання дитини на теперішні час, звернулася до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2021 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач надав відзив на позов, в якому, з тих підстав, що позивач не підтвердила наявність особливих обставин, що сприяють необхідність нести відповідачем додаткові витрати на утримання дитини, в задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року в задоволенні клопотання відповідача із вимогою про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено.
В судовомау засіданні позивачка наполягала на задоволенні позову, пояснила суду , що необхідність у додаткових витратах виникла у зв'язку з необхідністю оплати послуг репетитора, відвідуванням дитиною тренажерного залу.
Відповідач та його представник адвокат Бітяков Д.М., будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, в зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у їх відсутність, з урахуванням наданого відзиву та на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Суд, вислухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьками є сторони по справі- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
Неповнолітня дитина проживає з матер'ю ОСОБА_1 , на її утримання відповідачем сплачуються аліменти в розмірі ј частини доходу щомісячно, що підтверджено рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2003 року, довідкою АТ «Мотор Січ».
ОСОБА_3 навчається у 11 А класі Запорізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 40 з поглибленим вивченням англійської мови, характеризується як працелюбна, дисциплінована, уважна учениця.
Також, судом встановлено, що дитина має намір вступити на навчання у ЗВО МВС України за спеціальністю «Психологія» , про що подала відповідну заяву до закладу освіти.
Згідно зі ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або повністю.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і Закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.
Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. за №3 звернув увагу на те, що стягненню підлягають не тільки фактично зазнані додаткові витрати на утримання дитини, а і передбачувані додаткові витрати, викликані особливими обставинами, тому їх необхідно визначати в твердій грошовій сумі.
Суд при розгляді позову виходить з того, що додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Аналіз положень ст. 185 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні вимог про участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину суд має встановити реальне існування особливих обставин, які викликають необхідність таких витрат, а також розмір останніх. Лише при наявності цих умов і їх встановленні можливе ухвалення рішення про стягнення таких витрат в конкретній сумі.
Звертаючись до суду із вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину, позивач у позовній заяві зазначила, що її фінансовий стан і розмір стягуваних аліментів не можуть забезпечити належний рівень матеріального утримання дитини на теперішні час, однак, зазначене в силу вимог ст. 185 СК України, не є підствою для стягнення додаткових витрат на дитину, і може бути підставою відповідно до положень ст. 192 СК України для звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.
Крім того, суд зауважує, що за змістом ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, надані позивачем квитанції на оплату сезонного одягу, комунальних послуг , та поточних витрат на потреби дитини, не свідчать про реальне існування особливих обставин, які викликають необхідність додаткових витрат, а також розмір останніх в сумі 4500,00 гривень щомісячно.
Жодних доказів на потребу дитини займатися з репетиторами та необхідність відвідувати тренажерний зал , так саме як і доказів оплати вказаних послуг, ОСОБА_1 не надано.
Враховуючи вищенаведене, оскільки ОСОБА_1 доказів , що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину а також доказів понесення вказаних витрат не надано, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись 3,4,11-13, 19, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про участь батька у додаткових витратах на дитину відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст судового рішення складений 20 квітня 2020 року.
Суддя: