Справа № 761/27819/19
Провадження № 2-з/761/858/2021
20 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Колзаковій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуальних строків; перегляд заочного рішення від 12 березня 2020р. по цивільній справі №761/27819/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
В квітні 2021р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана заява в якій ОСОБА_1 просила суд: зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №761/27819/19 від 14 вересня 2020р. виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 основного боргу за договором позики у розмірі 321 200,0 грн. та витрати по сплаті судового збору 3212,0 грн., в тому числі зупинити розшук майна ОСОБА_1 та вчинення інших виконавчих дій за виконавчим провадженням №63156633, яке проводиться приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Татарченко В.Г.
Заява обґрунтована тим, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В.Г. відкрите виконавче провадження №63156633, з примусового виконання виконавчого листа №761/27819/19 виданого Шевченківським районним судом м. Києва 14 вересня 2020р. Заявницею було подано до суду заяву про перегляд заочного рішення по вказаній справі, розгляд якої призначено на 20 травня 2021р. На думку сторони заявника, не зупинення судом стягнення на підставі виконавчого листа, з огляду на тривалий час розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду, майно заявниці буде реалізовано в рамках вказаного виконавчого провадження, що призведе до безпідставного відчуження майна та унеможливить його повернення.
Дослідивши заяву, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що ст. 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до п. 6) ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Слід зазначити, що жодною нормою ЦПК України та іншими законодавчими актами не передбачено зупинення стягнення на підставі виконавчого листа при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, а навпаки таке зупинення є повноваженнями державного виконавця.
Зі змісту ст. ст. 149, 150 ЦПК України вбачається, що зупинення стягнення на підставі виконавчих документів можливо лише у разі оскарження боржником виконавчого документу, шляхом подачі відповідної позовної заяви.
Заявником позову до суду не подавалось, наміру подати будь-який позов не заявлено. Як убачається зі змісту заяви про забезпечення, така подана заявником з заявою про перегляд заочного рішення. Однак, нормами ЦПК України не передбачено подання відповідачем заяви про забезпечення позову в такому випадку.
Крім того, ч. 2 ст. 149 ЦПК України чітко визначені стадії розгляду справи, на яких допускається забезпечення позову.
Норми ЦПК України не передбачають подачу відповідачем заяви про забезпечення позову після ухвалення заочного рішення та на стадії розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
Слід зазначити, що в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» чітко передбачено, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Таким чином, заявлені вимоги щодо зупинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження є такими, що суперечать нормам чинного законодавства.
Окрім того, заявницею перед судом ставиться питання про перегляд заочного рішення суду, а не оскарження виконавчого документу, на підставі якого було відкрито виконавче провадження.
А тому, до даних правовідносин не може бути застосовано п. 6) ч. 1 ст. 150 ЦПК України, отже заява про забезпечення позову, в порушення вимог ст. 151 ЦПК України не містить обґрунтування необхідності забезпечення заяви, а також обґрунтування застування заходу забезпечення заяви, який просить застосувати заявниця.
Оскільки ОСОБА_1 позов до суду не подавався, наміру подати будь-який позов не заявлено, а перегляд заочного рішення суду за своєю правовою природою не є стадією розгляду справи, а є однією із форм перегляду судових рішень, тому підстави для задоволення заяви про забезпечення заяви під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення відсутні.
Отже, обраний ОСОБА_1 спосіб забезпечення заяви не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 01 жовтня 2020р. по справі № 524/188/18.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття заходів забезпечення заяви з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявниця просила вжити у порядку забезпечення позову, суд приходить до обґрунтованого висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуальних строків; перегляд заочного рішення від 12 березня 2020р. по цивільній справі №761/27819/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - залишити без задоволення.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: