Справа № 761/14341/21
Провадження № 2-з/761/865/2021
20 квітня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєв А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення доказів, поданої до подання позовної заяви,
встановив:
19 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення доказів, поданої до подання позовної заяви.
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення доказів встановлені у ст. 17 ЦПК України, відповідно до якої у заяві про забезпечення доказів зазначається:
повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти;
докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
перелік документів, що додаються до заяви.
Всупереч вказаних вимог, заявником у поданій заяві не вказано жодних даних щодо іншої сторони, а також відомостей, що її ідентифікують, тобто не дотримано вимог пункту 3 частини 1 статті 117 ЦПК України.
Також у поданій заяві відсутнє обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до частини другої вказаної статті, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заявник просить суд про забезпечення доказів шляхом їх витребування. Враховуючи вимоги заявника, суд звертає увагу на необхідності дотримання ним вимог положень пункту 5 частини 1 статті 117 ЦПК України, яким встановлено, що у заяві про забезпечення доказів зазначаються обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Тобто, зі змісту наведених норм вбачається, що в заяві про забезпечення доказів необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або утрудненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів.
Виходячи зі змісту поданої заяви до якої додано лише скріншот відправки запитів, суд дійшов висновку про недотримання заявником також вимог пункту 5 частини 1 статті 117 ЦПК України.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 117 ЦПК України, за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви про забезпечення доказів або позову фізичною особою сплачується судовий збір із розрахунку 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В даному випадку матеріали справи не містять доказів сплати судового збору у вказаному розмірі та на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.
Однак, заявник просить суд звільнити її від сплати судового збору, мотивуючи її тим, що всі грошові кошти йдуть на погашення її заборгованості та придбання продуктів харчування.
Вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, слід звернути увагу на таке.
Судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує, зокрема, компенсаційну і превентивну функцію, які полягають у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії, а також попереджає необґрунтовані звернення до судів, забезпечує виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану.
Відповідно до положень п. 29 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах відповідно до статті 8 Закону № 3674-VІ та статті 82 ЦПК України, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Отже, звільнення від сплати збору, його зменшення, відстрочення, розстрочення за клопотанням сторони є правом суду, а не обов'язком а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами. Заявник, звертаючись із відповідним клопотанням, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Рішення суд ухвалює в кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених підстав.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини що вимога сплати збору цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (наприклад у рішенні від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).
Так, у рішенні від 26.07.2005 у справі «Kniat v. Poland» Європейського суду з прав людини вказано на те, що при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору, про надання відстрочення чи розстрочення, національні суди повинні встановити реальний дохід (розмір заробітної плати, соціальних виплат, стипендії тощо) особи, чи наявне в неї рухоме та нерухоме майно, цінні папери, чи є в неї можливість розпоряджатися вказаним без значного погіршення власного фінансового стану.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням позивача, та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення від такої сплати або її відстрочення.
Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України „Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.
При цьому заявником не надано доказів на підтвердження того, що у нього на рахунках відсутні грошові кошти. Також не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин та доказів того, що фінансове становище унеможливлює сплату судового збору за подання заяви, тому з урахуванням того, що безпідставне ненадходження до державного бюджету коштів за сплату судового збору порушує інтереси держави, суддя вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 117 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про те, що вказана заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного вище та керуючись ст. 117, 353 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , про забезпечення доказів, поданої до подання позовної заяви - повернути заявнику.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: