Справа № 761/8964/21
Провадження № 1-кс/761/5921/2021
12 березня 2021 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю дізнавача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання дізнавача СД ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_5 , про арешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 12021105100000856 від 03.03.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання дізнавача СД ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_5 , в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 12021105100000856 від 03.03.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, про арешт майна, а саме: мобільного телефону марки «Samsung», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з картками мобільних операторів «Київстар» з номером НОМЕР_3 та «Лайфсел» з номером НОМЕР_4 , який знаходився в чохлі фіолетового кольору; чеку ТОВ «Нова Пошта» з № НОМЕР_5 ; куртки чорного кольору; відеозапису з камер відео спостереження з 21 січня 2021 року, вилучені 02.01.2021.
Клопотання мотивоване тим, що сектором дізнання відділу поліції №2 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021105100000856 від 03.03.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.01.2021 приблизно о 19:20, за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «Нова Пошта», невідома особа, перебуваючи у відділенні, при огляді товару, переслідуючи корисливі мотиви та ціль наживи, здійснила заміну товару, чим спричинила матеріальний збиток у сумі 800 гривень.
02.03.2021 в ході огляду місця події за участю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зазначеному вище відділенні ТОВ «Нова Пошта», вилучено зазначене у клопотанні майно, на яке дізнавач просить накласти арешт з метою збереження речових доказів.
В судовому засіданні дізнавач клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Власник тимчасово вилученого майна в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив.
Слідчий суддя, вислухавши дізнавача, дослідивши матеріали клопотання, дійшла висновку про таке.
Дізнавач звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження, яке було вилучено в рамках кримінального провадження, яке внесене до № 12021105100000856 від 03.03.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий судя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Разом з тим, дізнавачем не підтверджено, що вилучене майно є речовими доказами, враховуючи неконкретність клопотання та його матеріалів щодо події проступку, зокрема, в ньому йдемо мова про заміну годинника, а арешт дізнавач просить накласти на інше майно, яке вилучено в приміщенні відділення ТОВ «Нова Пошта» за участю ОСОБА_6 та дізнавач не обґрунтовує значення даного майна в якості речового доказу в даному кримінальному провадженні і що ним буде доказуватися.
Крім того, клопотання не містить належного обґрунтування підстави та мети ініційованого заходу забезпечення, а також не підтверджено правомірність володіння вилученим майном органом досудового розслідування, зважаючи на відсутність відповідного дозволу слідчого судді на проведення обшуку та відповідної легалізації слідчої дії, яка проведена до постановлення відповідної ухвали, відповідно до частини третьої статті 233 КПК України.
В даному клопотанні та в матеріалах, долучених до нього доводи щодо причетності зазначеного приміщення до кримінального правопорушення відсутні, а також відсутня постанова слідчого про визнання майна речовими доказами, не надана йому оцінка в розумінні статті 94 КПК України, відповідно до якої слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Крім того, з даним клопотання звернувся дізнавач, в той час, коли відповідно до положення частини 2 статті 64-2 КПК України, зі змісту якої слідує, що із клопотанням про арешт майна третьої особи має звертатися прокурор, чим порушено порядок звернення з таким клопотанням.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає законних підстав для задоволення клопотання дізнавча про арешт майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання дізнавача СД ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_5 , про арешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 12021105100000856 від 03.03.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1