Справа № 761/9819/21
Провадження № 1-кс/761/6356/2021
19 березня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 12021105100000971 від 12.03.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст.290 КК України, -
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло вказане клопотання, в якому прокурор просить накласти арешт на автомобіль марки «Hyundai» моделі «Sonata», номер кузова НОМЕР_1 , два комплекти ключів від автомобіля та документи на транспортний засіб, які упаковано до спеціального пакету ЕХР0325043.
Клопотання мотивоване тим, що відділом дізнання Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесене до ЄРДР за № 12021105100000971 від 12.03.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст.290 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11.03.20021 за адресою: місто Київ, вулиця Сімї Хохлових, 5, на території Київського НДЕКЦ МВС України, під час проведення експертизи автомобіля марки «Hyundai» моделі «Sonata», номер кузова НОМЕР_1 ,2014 року випуску, експертом виявлено, що номерна деталь (поперечний підсилювач днища) з маркувальними позначеннями ідентифікаційного номера кузова КМНЕС41LBFA675477 відділялася від остова кузова з подальшим її вварюванням в остов кузова в кустарних умовах в штатне місце.
В подальшому, 11.03.2021, в період часу з 19 год. 27 хв. по 20 год. 24 хв., під час огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , вилучено автомобіль марки «Hyundai» моделі «Sonata», номер кузова НОМЕР_1 , два комплекти ключів від автомобіля та документи на транспортний засіб, які упаковано до спеціального пакету ЕХР0325043.
Згідно висновку експертного дослідження №10/103/93 від 11.03.2021 номерна деталь (поперечний підсилювач днища) з маркувальними позначеннями ідентифікаційного номера кузова КМНЕС41LBFA675477 відділялася від остова кузова з подальшим її вварюванням в остов кузова в кустарних умовах в штатне місце. Внаслідок проведення ремонтно-відновлювальних робіт, автомобіль був зварений з частин 2-х різних автомобілів такої ж марки та моделі. Маркувальні позначення номера кузова КМНЕС41LBFA675477 нанесені на номерну деталь наданого на дослідження транспортного засобу марки «Hyundai» моделі «Sonata», змінам не піддавалась та являються первинними. Номер двигуна НОМЕР_2 , наданого на дослідження транспортного засобу «Hyundai» моделі «Sonata» не змінювався.
Враховуючи, що на даній стадії кримінального провадження є достатньо підстав вважати, що номерна деталь (поперечний підсилювач днища) з маркувальним позначенням ідентифікаційного номера кузова КМНЕС41LBFA675477 відділялася від остова кузова з подальшим її вварюванням в остов кузова в кустарних умовах в штатне місце, прокурор просить накласти арешт на зазначений автомобіль, два комплекти ключів від автомобіля та документи на транспортний засіб.
В судове засідання не з'явився належним чином повідомлений прокурор, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав.
Власник тимчасово вилученого майна в судове засідання не з'явився.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження, яке було вилучено в рамках кримінального провадження, яке внесене до № 12021105100000971 від 12.03.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст.290 КК України.
Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
В матеріалах клопотання наявна постанова дізнавача від 12.03.2021 про визнання вилученого майна, зазначеного у клопотанні, речовими доказами, однак, вказана постанова носить суто формальний характер, враховуючи, що в ній не надана оцінка автомобілю, документів на нього та ключів від нього на їх відповідність положенням статті 98 КПК України, а також не обґрунтовано їх значення для даного кримінального провадження.
Клопотання не містить належного обґрунтування підстави та мети ініційованого заходу забезпечення та прокурор не скористався наданою йому можливістю обґрунтувати клопотання про арешт майна в судовому засіданні, оскільки в засідання прокурор не з'явився.
Враховуючи формалізм визнання вилученого майна речовими доказами без належного мотивування, в судовому засіданні встановлено, що вказаному у клопотанні майне не надана оцінка в розумінні статті 94 КПК України, відповідно до якої слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Крім того, прокурор за викликом в судове засідання не з'явився та можливістю усунути зазначені порушення не скористався.
Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає законних підстав для задоволення клопотання про арешт майна.
Керуючись ст. ст. 98, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за № 12021105100000971 від 12.03.2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст.290 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1