Справа № 761/2904/21
Провадження № 1-кс/761/2747/2021
04 лютого 2021 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.12.2020 у кримінальному провадженні № 12020100060002061 від 10.06.2020,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло зазначене клопотання, у якому ОСОБА_3 просить слідчого суддю скасувати арешт із його майна, а саме мобільного телефону марки Samsung моделі A51, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картами абонентських номерів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та чохлом до телефону, а також ноутбук марки НР серійний номер НОМЕР_5 із зарядним пристроєм.
Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.12.2020 накладено арешт, в тому числі і на майно ОСОБА_3 , яке зазначено вище. ОСОБА_3 у клопотанні зазначає, що на даний час відсутня потреба у застосуванні арешту майна, оскільки в ході досудового слідства не встановлено об'єктивних даних, що інформація з його телефону та ноутбуку призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Вилучення майна та його арешт ОСОБА_3 призводить до порушення його законних прав, оскільки мобільний телефон він купував у кредит, за яким продовжує виплачувати грошові кошти, придбати новий він не має можливості, він обмежений в у спілкуванні, а ноутбук йому потрібен для дистанційної роботи в умовах карантину, у зв'язку з чим просить скасувати арешт з його майна.
В судове засідання ОСОБА_3 за викликом не з'явився та про причини неявки суд не повідомив.
Прокурор за викликом в судове засідання також не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надіслав.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання про скасування арешту, додані до нього матеріали, а також матеріали клопотання про накладення арешт, дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
СУ ГУНП в місті Києві розслідується кримінальне провадження №12020100060002061 від 10.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
Відповідно до протоколу обшуку від 20.11.2020, було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в офісному приміщенні за місцем проживання ОСОБА_3 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , де, окрім іншого, вилучено майно, зазначене у клопотанні про скасування арешту, а саме мобільний телефон марки Samsung моделі A51, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картами абонентських номерів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та чохлом до телефону, а також ноутбук марки НР серійний номер НОМЕР_5 із зарядним пристроєм.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року було накладено арешт на майно, вилучене 20.11.2020 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі і на мобільний телефон марки Samsung моделі A51, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картами абонентських номерів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та чохлом до телефону, а також ноутбук марки НР серійний номер НОМЕР_5 із зарядним пристроєм.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у ОСОБА_4 права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна, враховуючи, що телефон було вилучено з його столу, тобто він перебував у його користуванні.
Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.12.2020 при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що при розгляді клопотання встановлено достатньо даних для висновку, що вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Згідно частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Статтею 3 зазначеної статті визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
В досліджених матеріалах відсутнє обґрунтування відповідності вилученого майна ОСОБА_3 (мобільного телефону та ноутбука) критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, а також не обґрунтовано його доказове значення для даного кримінального провадження та не надана йому оцінка в розумінні статті 94 КПК України, відповідно до якої слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про необґрунтованість арешту майна ОСОБА_3 , а саме: мобільного телефону марки Samsung моделі A51, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картами абонентських номерів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та чохлом до телефону, а також ноутбука марки НР серійний номер НОМЕР_5 із зарядним пристроєм.
З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання у правомірне володіння ОСОБА_3 належним йому вищезазначеним майном на підставі зазначених обставин, оскільки власником майна у клопотанні та його представником в судовому засіданні доведено, що арешт був накладений необґрунтовано, а також те, що в його застосуванні відпала потребі, враховуючи тривалість існування арешту, за час якого у слідства була можливість оглянути вказане майно та провести з ним необхідні процесуальні дії.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Враховуючи встановлену необґрунтованість накладення арешту на мобільний телефон марки Samsung моделі A51, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картами абонентських номерів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та чохлом до телефону, а також ноутбук марки НР серійний номер НОМЕР_5 із зарядним пристроєм, слідчий суддя вважає, що у органу досудового розслідування було достатньо часу для проведення всіх необхідних дій з даним майном та його подальше утримання призводить до невиправданого порушення законних прав власника майна, слідчий суддя вважає, що існує правова підстава для скасування арешту в цій частині, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вищезазначеного майна.
Керуючись ст. ст. 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт майна - мобільного телефону марки Samsung моделі A51, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картами абонентських номерів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та чохлом до телефону, а також ноутбук марки НР серійний номер НОМЕР_5 із зарядним пристроєм, який був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №761/38492/20.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя : ОСОБА_1