12.04.2021 Справа № 756/10401/20
Унікальний №756/10401/20
Провадження №2/756/1449/21
01 квітня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.
за участю секретаря П'яла Ю.Б.
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
Позивач звернулась із позовом до відповідача про поділ майна подружжя, в якому зазначила, що 14.10.1995 між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають двох повнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказала, що шлюбні відносини між сторонами припинені, вони проживають окремо і не ведуть спільного господарства. Питання про розірвання шлюбу вирішується у судовому порядку.
Зазначила, що під час перебування у шлюбі сторони придбали майно, а саме: пральну машину, холодильник, мікрохвильову піч, а також трактор «Сінтай», яке є спільною сумісною власністю подружжя. Домовленості між позивачем та відповідачем щодо поділу спільного майна не досягнуто, шлюбний договір не укладався.
Посилаючись на зазначене, просила суд визнати спільною сумісною власністю подружжя пральну машину, холодильник, мікрохвильову піч, а також трактор «Сінтай», передати у власність ОСОБА_2 вказане майно та стягнути з нього у якості компенсації за належну позивачу на праві спільної сумісної власності подружжя 1/2 частину вартості спірного майна, що становить 75 250,00 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.09.2020 у вказаній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до ухвали суду від 12.10.2020, занесеної до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вказував на можливість передати у власність позивача побутової техніки - пральної машини, холодильника, мікрохвильової печі. Однак, звертав увагу суду на те, що трактор «Сінтай» є власністю його батька, тому не підлягає поділу в порядку поділу майна подружжя. Дійсна вартість побутових приладів йому не відома, документів на зазначене майно немає, а трактор у встановленому законом порядку не зареєстрований та ним користується його батько. Вказував на те, що позивач не зверталася до нього щодо побутових приладів в позасудовому порядку, які він готовий їй передати.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як убачається із матеріалів справи, 14.10.1995 Демидівською сільською радою Вишгородського р-ну Київської обл. між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис 19 (а.с. 38).
Від зареєстрованого шлюбу сторони мають двох повнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 10.02.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 39).
Сторони не ведуть спільного господарства та разом не проживають. Доказів розірвання шлюбу між сторонами, матеріали справи не містять.
Із пояснень позивача убачається, що за час шлюбу нею та відповідачем було придбано майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: у 2007 році було придбано холодильник вартістю 5 000,00 грн., у 2008 році було придбано мікрохвильову піч вартістю 3 500,00 грн., а у 2010 році придбано пральну машину вартістю 7 000,00 грн.
Крім того, у 2018 році сторонами було також придбано трактор «Сінтай» вартістю 135 000,00 грн., право власності на який було оформлено на відповідача.
Будь-яких ідентифікуючих ознак вказаного рухомого майна, що на думку позивача є предметом поділу як спільного майна подружжя, а також документів, що підтверджують факт придбання такого майна, позивачем надано не було.
Натомість у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснив суду, що трактор «Сінтай» було придбано відповідачем за кошти, надані батьком останнього, та вказаний транспортний засіб з цих підстав перебуває у власності батька відповідача, однак вказаний транспортний засіб у встановленому порядку не зареєстрований, документи на нього відсутні, як і відсутні документи на інше майно.
Суд неодноразово роз'яснював учасникам порядок реалізації їх права на витребування доказів та звертав увагу на необхідність надання будь - яких документів на підтвердження чи спростування обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак сторони, у встановленому законом порядку свого права не реалізували.
За приписами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Частиною 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року визначено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 13 ЦПК України).
Статтею 5 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Разом з тим позивач, заявляючи позовні вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, не надає жодних підтверджень вартості майна, а також не вказує будь-яких ідентифікуючих ознак такого майна, що відповідно унеможливлює визначення його дійсної вартості та моменту набуття.
Крім того, позивач не надає жодних підтверджень тому, що спірне майно дійсно перебуває у власності подружжя та було придбано за час шлюбу сторін.
Судом встановлено, що під час розгляду справи позивачем не вчинялось будь-яких дій щодо отримання необхідних документів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов'язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов'язана надати докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд ухвалює рішення у справі на користь протилежної сторони.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а допустимими є докази, отримані одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Разом з тим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, яке саме майно та якої вартості перебуває у власності подружжя та відповідно підлягає поділу.
Ураховуючи викладене, зважаючи на те, що надані ОСОБА_1 докази є недостатніми для поділу майна подружжя, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, судом не встановлено правових підстав для задоволення позовних вимог.
Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП невідомо, АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Повне судове рішення складено 12.04.2021
Суддя О.В. Диба