печерський районний суд міста києва
Справа № 757/65800/19-ц
08 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В.,
при секретарі судових засідань - Москаленко А.В.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Найда Т.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про повернення коштів, відшкодування матеріальних збитків, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю Національного банку України,-
В грудні 2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України про повернення коштів, відшкодування матеріальних збитків, матеріальної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю Національного банку України. В обгрунтування позову посилається на те що є вкладником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» . Станом на 17.09.2015р. зберігались кошти . Однак кошти на вимогу повернуті не були , тому звернувся до суду з позовом , оскільки порушуються його права та просить визнати його потерпілим , а НБУ винним у вчиненні дій та бездіяльності, що незаконно позбавили його права власності на кошти в розмірі 900 000 євро , стягнути грошові кошти в розмірі 900 000 євро, втрачену вигоду з розрахунку 13,80% річних в розмірі 479786 євро, пеню в розмірі 38070євро, інфляційний відсоток Просив позов задовольнити.
Представник відповідача надав відзив, в судовому засіданні просив відмовити в позові.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 19.12.2019р. відкрито провадження в справі в порядку загального.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 18.02.2021р. призначено до розгляду.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, приходить до слідуючого.
Судом встановлено , що позивач є вкладником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» , станом на 17.09.2015р. знаходились кошти .
На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в AT «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Згідно з даним рішенням у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» (далі - AT «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ») запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора AT «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком натри місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 р. № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 р. № 230, «Про початок процедури ліквідації AT «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1703 від 01 вересня 2016 р. змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюку Владиславу Сергійовичу з 05 вересня 2016 р.
На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону У країни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 27 листопада 2017 року № 5175 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» строком на два роки до 17 грудня 2019 року включно.
Відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Валендюку Владиславу Сергійовичу строком на два роки до 17 грудня 2019 року включно.
За таких умов, Фонд гарантування з 17.09.2015 р. здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку - АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом. Вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України. Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою (стаття 57 зазначеного Закону). Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, за своїми зобов'язаннями перед вкладниками банк відповідає всім своїм майном відповідно до законодавства і відсутня відповідальність Національного банку України за зобов'язаннями банку.
Крім того, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Так, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000, 00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (стаття 26 зазначеного Закону).
Статтями 27, 28 Закону передбачено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами та розрахунок з вкладниками. Тобто зазначеним законом передано процедуру розрахунків з вкладниками, що передбачає виплату відшкодування коштів.
Отже, чинним законодавством визначено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, тому доводи позивача про відсутність регуляторної політики з боку Держави щодо відносин в банківській сфері не можуть бути визнані обґрунтованими. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами другою, четвертою вказаної статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
За змістом статті 1174 Цивільного кодексу України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. У відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності як відшкодування майнової шкоди необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками та вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2013 року у справі № 3-72гс12.
При цьому, на позивача покладається обов'язок доведення факту розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою. Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Звертаючись до суду з позовом позивач вказував на те, що має відповідати за заподіяні позивачу збитки (шкоду), спричинені відсутністю належної регуляторної політики у банківському секторі та відсутністю у Державі злагодженого механізму судового захисту порушених прав.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку про те, що позивач не надав доказів суду, що внаслідок відсутності належної регуляторної політики на банківському ринку з боку Національного банку України йому завдано майнову шкоду, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі встановлених обставин, що мають юридичне значення, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 56, 116, 129, 129-1 Конституції України, Законами України «Про Кабінет Міністрів України», «Про банки і банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. ст. 1-16, 22, 1166, 1174 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити в позові ОСОБА_1 до Національного банку України про повернення коштів, відшкодування матеріальних збитків, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю Національного банку України.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата складання повного тексту рішення 20.04.2021р.
Суддя Остапчук Т.В.