Справа № 755/6771/18
"07" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
за участю секретаря судових засідань - Кузьменко А.М.,
учасники справи:
представник позивача - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
представник третьої особи Дніпровської РДА - Яценюк Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи: Дніпровська районна в м.Києві державна адміністрація, Київська місцева прокуратура №4 (Дніпровська окружна прокуратура міста Києва), Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, -
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що він з 1981 року проживає в квартирі АДРЕСА_1 . В указаній квартирі також проживала його мати, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартиру отримала його бабуся ОСОБА_6 на підставі ордеру №1683 від 08.04.1981 року. При подачі документів на приватизацію житла він отримав відповідь, що його квартира вже продана, покупцем є ОСОБА_2 . Враховуючи порушення його прав, звернувся до суду з даним позовом та просив визнати договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 20.12.2018 року (уточнено 20.12.2017 року) недійсним. В заяві про збільшення позовних вимог просив суд визнати недійсним і договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 15.04.2010 року. Правовими підставами зазначив ст.ст.203, 215, 236 ЦК України. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та врахувати надані ним пояснення та обгрунтування позову, викладені в заявах.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем; договір купівлі-продажу спірної квартири 2010 року підписаний позивачем і дане не спростовано ним; сплив строк позовної давності. Просили врахувати подані ними відзиви на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог.
Представник третьої особи Дніпровської РДА у м.Києві в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Зазначив, що за їх даними спірна квартира не приватизовувалася.
Представник Київської місцевої прокуратура №4 (Дніпровська окружна прокуратура міста Києва) подав заяву з проханням розглядати справу у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_5 , треті особи: КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», приватний нотаріус Ковальчук С.П. в судове засідання не з'явилися.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та її представника, представника третьої особи Дніпровської РДА, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Вказана позовна заява зареєстрована в суді 03.05.2018 року.
Згідно ухвали від 08.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого засідання.
Ухвалою від 21.05.2018 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на спірну квартиру.
Відповідачем ОСОБА_2 подано відзиви на позовну заяву.
Представник позивача подавав клопотання про призначення та проведення почеркознавчої експертизи з питання належності/неналежності підпису ОСОБА_4 на Договорі купівлі-продажу спірної квартири від 15.04.2010 року. Однак, дане клопотання судом не розглядалося з причин відмови (відкликання) клопотання представником позивача.
Згідно ухвали суду від 11.07.2018 року за клопотанням представника позивача було залучено відповідача ОСОБА_5 та витребувано у нотаріуса документи.
Згідно ухвали суду від 14.09.2018 року за клопотанням представника позивача було залучено третю особу - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва».
Позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог.
Згідно ухвали суду від 13.12.2018 року витребувано з нотаріального архіву документи та допущено до участі у справі Київську місцеву прокуратуру №4.
22.05.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
В судовому засіданні 04.07.2019 року після надання пояснень представником позивача було визнано явку позивача обов'язковою.
Судом направлялися запити до різних установ з метою встановлення місця перебування, знаходження позивача, який на неодноразові виклики до суду не з'являвся, а його представник не володів інформацією з цього питання.
02.12.2020 року заслухали в судовому засіданні пояснення позивача ОСОБА_4 в режимі відеоконференції з Київським слідчим ізолятором, де знаходиться ОСОБА_4 . Останній пояснив, що квартира не була приватизована, договір купівлі-продажу з ОСОБА_5 він не укладав.
Згідно ухвали суду від 24.02.2021 року витребувано інформацію з БТІ.
В суді встановлено наступне.
Згідно Договору купівлі-продажу квартири (а.с.64-65 т.1), укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 20.12.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрованого за №13605, ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність належну продавцю на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, жилою площею 14,40 кв.м., загальною - 29,70 кв.м. Право власності продавця ОСОБА_5 підтверджене Договором купівлі-продажу спірної квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. 15.04.2010 року, зареєстрованого за №715, зареєстрованим в БТІ 05.05.2010 року, записаного в реєстрову книгу №д.393-112 за реєстровим №23794. Вказаний договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.12.2017 року (а.с.20 т.1).
Згідно Договору купівлі-продажу квартири (а.с.66-67 т.1), укладеного між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_5 (покупцем) 15.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л., зареєстрованого за № 715, ОСОБА_4 передає у власність квартиру під номером АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати, загальною площею - 29,70 кв.м., житловою площею - 14,40 кв.м. В даному договорі зазначено, що квартира, що продається, належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною державною адміністрацією 10.01.1997 року згідно з розпорядженням (наказом) від 02.12.1996 року №3с-259, зареєстрованого Бюро технічної інвентаризації м.Києва 24.01.1997 року під реєстровим номером 656.
Договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 15.04.2010 року зареєстрований в БТІ 05.05.2010 року в реєстрову книгу №д.393-112 за реєстровим № 23794, що слідує з Реєстраційного напису на правовстановлювальному документі - договорі купівлі-продажу.
Згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, сформованого 29.12.2017 року, місце проживання ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8 т.1).
Згідно Ордеру №1683, виданого 08.04.1984 року Бюро по обміну житлової площі Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів Руднєвій Ульяні Максимівні на неї та її дочку ОСОБА_7 надана квартира АДРЕСА_1 (а.с.10 т.1). ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією Свідоцтва про смерть (а.с.13 т.1).
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією повторного Свідоцтва про народження (а.с.14 т.1).
З листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.03.2018 року слідує, що Орган приватизації житла не здійснював оформлення документів на приватизацію квартири АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право власності на зазначену квартиру не видавалось (а.с.15 т.1).
Розпорядженням від 19.01.2018 року №8 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» з 01.02.2018 року начальник ЖЄД-408 мав змінити договір найму та відкрити особовий рахунок на ім'я ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку зі смертю попереднього квартиронаймача та укласти з ОСОБА_4 договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на вказану квартиру (а.с.16 т.1).
З Інформаційної довідки КВ-2017 №33036 від 20.12.2017 року, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації на запит нотаріуса, згідно з даними реєстрових книг Бюро, 2/4, АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована на ім'я ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.2010 року, зареєстрованого в Бюро 05.05.2010 року, записаного в реєстровій книзі д.393-112 (а.с.69 т.1).
З документів, наданих Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, слідує, що за розпорядженням №3с-259 від 02.12.1996 року було здійснено передачу у спільну сумісну власність іншу квартиру, за іншою адресою, іншим людям (а.с.83-89 т.1).
З пакету документів, отриманих судом від приватного нотаріуса Ковальчука С.П. (а.с.8-36 т.2), слідує, що нотаріусом при складанні та посвідченні спірного договору купівлі-продажу від 20.12.2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були оформлені, отримані наступні документи: заява ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про сімейний стан, належність грошових коштів на придбання спірної квартири; заява ОСОБА_5 , в якій він стверджує, що в спірній квартирі ніхто не зареєстрований і не проживає; копії паспортів та довідок про присвоєні ідентифікаційні коди; договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 15.04.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; Інформаційна довідка БТІ про підтвердження реєстрації спірної квартири за ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 15.04.2010 року; звіт про оцінку майна; документи на оцінювача; витяги, інформації з Реєстрів.
З відповіді Адміністрації державної кримінально-виконавчої служби України від 25.01.2019 року за запит адвоката слідує, що ОСОБА_4 в період з 17.10.2009 року по 14.06.2010 року відбував покарання в Березанській виправній колонії №95 згідно вироку Деснянського районного суду міста Києва від 22.09.2009 року (а.с.85 т.2).
З інформації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 15.03.2021 року, витребуваної судом згідно ухвали, слідує, що згідно з даними реєстрових книг кв. АДРЕСА_1 на праві власності не реєструвалася.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має права звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
По даній справі позивач обгрунтовує свої позовні вимоги тим, що спірні договори купівлі-продажу квартири є недійсні, оскільки квартира не передавалася у власність в порядку приватизації житла.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно ст. 209 ЦК України , серед іншого, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
По даній справі було встановлено з наданих Дніпровською РДА документів, що під зазначеними номерами та датою Розпорядження (№3с-259 від 02.12.1996 року) було вирішено питання про передачу у власність іншого об'єкту (квартири), іншим людям, які не мають відношення до спірної квартири та позивача. За даними Дніпровської РДА, БТІ спірна квартира у власність не передавалася.
При цьому, спірний договір купівлі-продажу від 15.04.2010 року був зареєстрований в БТІ (міститься відповідний реєстраційний напис) і на підставі цього договору було зареєстроване право власності на спірну квартиру за ОСОБА_5 , про що зазначено в Інформаційній довідці КВ-2017 №33036 від 20.12.2017 року, що не було ніким з учасників процесу спростовано, клопотань про перевірку даної інформації сторона позивача не заявляла. На вказаному спірному договорі міститься реєстраційне посвідчення БТІ, відповідність якого також ніким не спростована.
Згідно Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, реєстрація поділяється на первинну та поточну (п.2.2). Пунктом 2.3. визначено, що первинна реєстрація - це така реєстрація, коли об'єкт нерухомості вперше записується в реєстрову книгу і йому присвоюється черговий реєстровий номер у цій книзі. Разом з об'єктом нерухомості в реєстрову книгу під тим же реєстровим номером записується і суб'єкт права власності - фізична чи юридична особа. В п.2.4. зазначено, що після проведення первинної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна бюро технічної інвентаризації повинно здійснювати державну реєстрацію всіх змін у правовому стані цього об'єкта, тобто проводити поточну реєстрацію. Пунктом 2.5 визначено, що поточна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна - це реєстрація переходу права власності від одних власників до інших. Правовстановлювальний документ, що свідчить про перехід права власності на об'єкт нерухомого майна, не може бути зареєстрований в бюро технічної інвентаризації, якщо не проведена первинна реєстрація права власності на цей об'єкт. Пнктом 2.6. визначено, що поточна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна провадиться в тій самій реєстровій книзі і під тим самим реєстровим номером, за яким провадилась первинна реєстрація об'єкта нерухомості. Пунктом 2.7 визначено, що поточна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, як і первинна реєстрація, провадиться на підставі правовстановлювальних документів, передбачених додатком 1 до цієї Інструкції.
Таким чином, по даній справі встановлено, що в матеріалах справи міститься різна інформація щодо наявності/відсутності первинної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 в 1996 році, на вторинну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 в 2010 році, і ця інформація сторонами не з'ясовувалася, не перевірялася, клопотань про з'ясування цих питань суду не подавали.
Повідомлення з БТІ про те, що згідно даних реєстрових книг спірна квартира на праві власності не реєструвалася, враховуючи інші, вищезазначені документи, не може бути прийняте судом як достовірний, достатній доказ для встановлення факту відсутності реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 в 1996 році. З цих же підстав не може бути прийнятий як достатній доказ для встановлення факту недійсності (нечинності) правовстановлюючого документу на спірну квартиру на ОСОБА_4 - надана представником Дніпровської РДА інформація, що спірна квартира не була приватизована.
Той факт, що ОСОБА_4 на час видачі свідоцтва про право власності в 1996 році був неповнолітнім, судом не приймається до уваги, оскільки законодавством передбачено право набуття у власність майна (в даному випадку - житла) незалежно від віку власника.
Щодо спірного договору купівлі-продажу квартири від 15.04.2010 року, за яким продавцем був ОСОБА_4 , покупцем - ОСОБА_5 судом звертається увага на наступне. На вказаному договорі міститься підпис продавця ОСОБА_4 . Доказів того, що підпис на даному договорі від імені ОСОБА_4 не належить останньому, суду не було надано. Судом враховується те, що сторона позивача спочатку мала намір заявити клопотання (подала дане клопотання) про призначення почеркознавчої експертизи, але потім від цього клопотання відмовилася. Таким чином, відсутні докази того, що позивачем не укладався договір купівлі-продажу спірної квартири 15.04.2010 року.
Той факт, що ОСОБА_4 на час укладення спірного договору- купівлі-продажу квартири від 15.04.2010 року відбував покарання в Березанській виправній колонії, суд не може прийняти як достатній та належний доказ для визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Тобто, згідно вказаної норми закону позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
Сторона відповідача ОСОБА_2 заявила в судовому засіданні про пропуск позивачем строків позовної давності до вимоги про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від 15.04.2010 року.
При перевірці доводів та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що є підстави для застосування наслідків пропуску строків позовної давності, оскільки, як зазначено вище, позивачем на надано достатніх, належних та допустимих доказів того, що він не знав, не приймав участі в приватизації спірної квартири, в укладенні спірного договору купівлі-продажу квартири від 15.04.2010 року. Позов пред'явлено до суду 03.05.2018 року.
Аналізуючи підстави зазначені позивачем до вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 20.12.2017 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , судом встановлено, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, добросовісно та відкрито користується цим майном, при оформленні спірного договору купівлі-продажу квартири нотаріусом у відповідності до вимог діючого законодавства здійснювалася перевірка необхідних даних, в тому числі і щодо реєстрації правоустановлюючого документа за продавцем в БТІ. Доказів того, що ОСОБА_2 була знайома з позивачем; чи володіла інформацією з питань оформлення права власності на спірну квартиру на позивача в 1996 році (за двадцять років до укладення спірного договору); чи володіла інформацією щодо укладення договору купівлі-продажу спірної квартири в 2010 році між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 , суду не було надано.
Враховується і те, що позивачем не було надано жодного доказу того, що він з 1996 року (часу приватизації квартири) по даний час користувався спірною квартирою, здійснював утримання, оплати комунальних послуг. Дані про реєстрацію позивача в спірній квартирі не можуть бути доказом вказаних питань чи підставою для визнання договорів купівлі-продажу спірної квартир недійсними.
Все вище викладене дає підстави суду для прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з причин відсутності належних, допустимих, достатніх доказів; визнання ОСОБА_2 добросовісним набувачем; пропуском строків позовної давності.
Враховуючи, що є підстави для відмови в задоволенні всіх позовних вимог по суті спору, судом не враховується підстава для відмови в задоволенні позовних вимог по спірному договору від 15.04.2010 року з підстав пропуску строку позовної давності.
Згідно вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи: Дніпровська районна в м.Києві державна адміністрація, Київська місцева прокуратура №4 (Дніпровська окружна прокуратура міста Києва), Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 19.04.2021 року.
Суддя: