Центральний районний суд м. Миколаєва
54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua
490/6748/20
нп 1-кс/490/854/2021
13 квітня 2021 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна, -
Адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва з клопотанням про скасування раніше накладеного ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.10.2020 року в межах кримінального провадження №12020155260000093 арешту на навантажувач, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки DAF XF 95.380, жовтого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання вказав, що на теперішній час потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала. Майно, яке стало предметом арешту, належить фізичній особі ОСОБА_6 , а не суб'єкту підприємницької діяльності ПП “Кряж”, який надав його останнім у безоплатне користування. ПП “Кряж” використовувало транспортні засоби на власний розсуд поза контролем ОСОБА_6 . Він не давав розпоряджень та вказівок щодо використання майна та не мав намірів за допомогою свого майна порушувати діюче законодавство. Матеріали кримінального провадження не містять даних про причетність ОСОБА_6 до можливої протиправної діяльності, яка є предметом розслідування у кримінальному провадженні №12020155260000093. Відтак, подальше позбавлення ОСОБА_6 можливості розпоряджатися своїм майном є необґрунтованим. Крім того, зауважив щодо відсутності перспектив використання вказаного майна як доказу, оскільки є цілком зрозумілим для сторони захисту відсутність достатніх доказів вини посадових осіб ПП “Кряж” у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, але ще очевиднішим є те, що навантажувач та автомобіль не можуть бути використані в суді як речовий доказ. Даних щодо використання цього майна для захвату земельної ділянки матеріали кримінального провадження не містять. Жодній особі у кримінальному провадженні про підозру не повідомлено. Майно заарештоване майже чотири місяців, які є більш ніж достатнім терміном для з'ясування обставин законності використання майна та його відношення до злочину, який є предметом розслідування. Подальше застосування арешту майна порушуватиме справедливий баланс між публічними та приватними інтересами, що може спричинити виникнення надмірного тягаря у вигляді матеріальних збитків для власника майна та порушення його безпосередніх прав власника.
В судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити.
Слідчий ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечувала.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, приходжу до наступного.
Як було встановлено, в провадженні СВ відділення поліції №5 МРУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження №12020155260000093 від 09.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.
15.10.2020 року в рамках вказаного кримінального провадження слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва було накладено арешт на вилучені в ході огляду місця події від 08.10.2020 року навантажувач, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіль марки DAF XF 95.380, жовтого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом заборони будь-кому користуватися ними. При винесенні вказаної ухвали слідчий суддя виходила з того, що вказані транспортні засоби мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні, тому арешт на них було накладено з метою забезпечення їх збереження.
Згідно положень ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів часників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та упередженого розслідування і судового розгляду.
Відповідно до положень ст.ст. 7, 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканність права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту. Окрім того, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування у ньому здійснюється з вересня 2020 року, тобто майже шість місяців, за цей час жодній особі про підозру не повідомлено, жодних слідчих дій з вилученими транспортними засобами не проведено. Крім того, органом досудового розслідування не здобуто доказів причетності їх власника ОСОБА_6 до вчинення протиправної діяльності. В судовому засіданні слідчим не наведено об'єктивних та чітких підстав для необхідності продовження застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
З урахуванням викладеного, оскільки тривале позбавлення права власника користуватись належним йому майном є порушенням права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України, вважаю, що у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба, тому клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 174, 309 КПК України.
Клопотання - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.10.2020 року в межах кримінального провадження №12020155260000093 на навантажувач, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіль марки DAF XF 95.380, жовтого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7