Справа № 473/1056/21
Провадження №2/472/200/21
про забезпечення позову
"20" квітня 2021 р. смт. Веселинове
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області Кучерявенко С.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №473/1056/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, відділу у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання недійсним рішення № 60 виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області від 23.05. 2003 року та усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом демонтажу самочинно встановленного металевого гаражу,
ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, відділу у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання недійсним рішення № 60 виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області від 23.05.2003 року та усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом демонтажу самочинно встановленного металевого гаражу.
Разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Вознесенській міській раді, виконавчому комітету Вознесенської міської ради вирішувати питання про надання у власність або оренду земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 .
Заява обґрунтована тим, що предметом спору по даній справі є визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області від 23.05.2003 року № 60, яким дозволено ОСОБА_4 , який мешкає по АДРЕСА_1 , встановлення металевого стандартного гаражу на прилеглій території до будинку, розташованого по АДРЕСА_2 розміром 4,0 х 6,0 м., зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, шляхом демонтажу самочинно встановленого металевого гаражу розміром 4,0 х 6,0 м на прилеглій території до будинку, розташованого по АДРЕСА_2 .
Вважає, що вказане рішення виконкому є недійсним, незаконним, у зв'язку з тим, що було винесено з порушенням норм діючого законодавства.
На підставі цього ж рішення, на прилеглій території до будинку позивача, незаконно встановлено металевий гараж та вчиняються інші дії щодо отримання правовстановлюючих документів на дану споруду.
Крім цього, позивачу стало відомо, що Вознесенська міська рада розглядає питання надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність або оренду цієї ж земельної ділянки.
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, суд постановляє ухвалу.
До видів забезпечення позову законом віднесено накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2,4 частини 1 статті 150 ЦПК України).
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02. 2020 у справі № 381/4019/18.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
На підставі відомостей, викладених в позовній заяві та доданих до неї документів, суд дійшов до переконання про наявність реального спору між сторонами. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача ОСОБА_1 подано позовну заяву до відповідачів про визнання недійсним рішення № 60 виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області від 23.05.2003 року та усунення перешкод у здійсненні права користування майном, шляхом демонтажу самочинно встановленного металевого гаражу, який встановлено на прилеглій території до будинку, розташованого по АДРЕСА_2 ,
який належить позивачу.
Вказане свідчить про те, що у разі невжиття заходів щодо забезпечення позову, відповідачем може бути утруднено, виконання рішення суду у разі задоволення позову, тому захід забезпечення позову є взаємопов'язаний з предметом спору та співмірний із заявленою позовною вимогою.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за можливе та доцільне задовольнити заяву про забезпечення позову, в межах позовних вимог, з якими звернувся до суду представник, оскільки не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі №473/1056/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, відділу у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання недійсним рішення № 60 виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області від 23.05.2003 року та усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом демонтажу самочинно встановленного металевого гаражу, - задовольнити повністю.
Заборонити Вознесенській міській раді, виконавчому комітету Вознесенської міської ради (ЄДРПОУ 04056569, 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, площа Центральна,1), вирішувати питання про надання у власність або оренду земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ), для встановлення металевого стандартного гаражу на прилеглій території до будинку, розташованому по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Встановити, що заходи забезпечення позову, передбачені цією ухвалою, діють до розгляду справи по суті.
Копії даної ухвали направити сторонам для відома та відповідним державним органам для виконання.
На підставі частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіС. С. Кучерявенко