Справа № 467/308/21
1-кп/467/82/21
21.04.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5
в ході розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка обвинувального акта, погодженого прокурором в рамках кримінального провадження №12020153130000006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 лютого 2021 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка, Микитівського району Донецької області, громадянина України, неодруженого, не працюючого, зна утримання неповнолітніх/непрацездатних осіб не має, ареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,-
Прокурор висунула ОСОБА_4 обвинувачення у тому, що 28 січня 2021 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, у нього під час перебування з дозволу володільця у належному ОСОБА_5 будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме: музичної колонки та портативного зарядного пристрою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи з дозволу володільця у належному ОСОБА_5 будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , діючи умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливими мотивами, з метою обернути чуже мано на власну користь, таємно викрав музичну колонку марки «JBL» моделі «Charge 4 Copy» вартістю 225,00 грн. та портативний зарядний пристрій (Power Bank) “Кібернетики 10400 mAh NDY -02- AD вартістю 200,00 грн., після чого, сховавши їх у своєму одязі, покинув домоволодіння, розпорядивши викраденим на власний розсуд і тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 425,00 грн.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив установлені в ході досудового розслідування і відображені в обвинувальному акті обставини скоєного ним правопорушення, вказав на відсутність у нього заперечень щодо кваліфікації своїх дій за ч.1 ст. 185 КК України та просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із тим, що примирився з потерпілим і відшкодував спричинену останньому шкоду у розмірі 500,00 грн.
Потерпілий в судовому засіданні підтвердив, що дійсно отримав від обвинуваченого 500,00 грн. у рахунок відшкодування спричиненої йому шкоди внаслідок крадіжки належного йому майна.
Вказав, що з обвинуваченим примирився, будь - яких претензій ані матеріального, ані морального характеру до нього немає.
Прокурор, за таких обставин, вважав наявними правові підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та закриття кримінального провадження.
Суд, з'ясувавши позиції учасників цього кримінального процесу, перевіривши доводи заявленого обвинуваченим клопотання, вивчивши наявні у нього на цій стадії матеріали справи, та виконавши вимоги ч.3 ст. 285 КПК України, прийшов до таких висновків.
Зокрема статтею 46 КК України регламентовано, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185 КК України відноситься до категорії проступків (ч.2 ст. 12 КК України), оскільки санкцією цієї норми не передбачене покарання у виді позбавлення волі.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, визнав повністю та підтвердив відображені у обвинувальному акті установлені досудовим розслідуванням обставини його учинення, кваліфікацію своїх дій за ч.1 ст. 185 КК України не заперечував та заявив про примирення із потерпілим.
А отже, за таких передумов суд має змогу вирішити питання щодо застосовування норми ст. 46 КК України.
До того ж, обвинувачений раніше не судимий.
Зокрема, був засуджений вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 травня 2010 року за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, але на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
07 червня 2012 року ОСОБА_4 знятий з обліку уповноваженого органу з питань пробації у зв'язку з закінченням іспитового строку.
Станом на 17 лютого 2021 року ОСОБА_4 на обліку Арбузинського МРВ філії ДУ «Центра пробації» в Миколаївській області не перебуває.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2021 року ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 190 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із його примиренням з потерпілим ОСОБА_6 , а кримінальне провадження закрите на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Як зазначено в постанові ККС ВС від 12 серпня 2020 року у справі № 127/31068/19 , особою, яка вчинила злочин вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст. 47 КК України лише за умови, що вони не становлять реальної сукупності.
Тому, ураховуючи, що судимість ОСОБА_4 на цей час погашена, то учинений ним раніше злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, вже втратив правове значення.
За вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 був звільнений від кримінальної відповідальності, а тому в силу ч. 1 ст. 88 того ж Кодексу не має судимості.
Зокрема, під злочином, що втратив своє правове значення слід розуміти злочин, який вчинила особа, але який (під час вирішення питання про застосування положень Розділу IX Кримінального кодексу України) не утворює повторності, тобто втратив своє правове значення, саме в сенсі існування юридичних наслідків для особи яка його вчинила, у вигляді не знятої чи не погашеної судимості чи існування не закритого кримінального провадження відносно такої особи.
А згідно п.3 Постанови пленуму Верховного суду України від 4 червня 2010 року № 7 « Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» яка встановлює, що не утворює повторності раніше вчинений злочин, за який особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, засуджено без призначення покарання або зі звільненням від покарання, а також злочин, судимість за який було погашено чи знято.
На цей час обвинувачений і потерпілий примирились, про що дали пояснення в судовому засіданні, паралельно вказавши, що будь яких претензій чи то морального, чи то матеріального характеру, один до одного не мають.
При цьому, у суду відсутні підстави сумніватись у цьому, а так само у добровільності і істинності їх позицій.
Водночас, цивільний позов в рамках цього кримінального провадження не заявлений.
Таким чином, суд установив наявність одночасно усіх передумов, за яких положення ст. 46 КК України мають змогу бути застосовані, як то, обвинувачений вперше вчинив проступок і примирився з потерпілим. Інкримінований злочин, апріорі, не відноситься до корупційних.
Крім того, суд ураховував, що право на примирення у розумінні ст. 46 КК України - це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов'язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов'язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.
У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння).
Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.
Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Тож, у цьому випадку, суд переконався у тому, що потерпілий особисто і добровільно виразив свою волю на примирення з обвинуваченим.
За таких обставин, беручи до уваги установлені фактичні обставини із даного питання, які свідчать про наявність умов, за яких можливе звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, у тому числі, й вираження волі потерпілим, суд вважає, що його клопотання у цій справі підлягає до задоволення.
Саме ж кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Питання щодо речових доказів суд вирішує згідно із правилами, установленими ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі не підтверджені документально.
З цих мотивів, керуючись ст. 284, 369 -372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1ст. 185 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із його примиренням з потерпілим ОСОБА_5 .
Кримінальне провадження №12021153130000006, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 лютого 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.1 ст. 185 КК України - закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Речові докази: музичну колонку марки «JBL» моделі «Charge 4 Copy» та портативний зарядний пристрій (Power Bank) “Кібернетики 10400 mAh NDY -02- AD - повернути законному володільцю ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1