Справа № 466/2133/21
20 квітня 2021 м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Донченка Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Пилипців О.-І.І.
Справа № 466\2133\21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів,
16.03.2021 р. до Шевченківського районного суду м.Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликаться на те, що 06.06.2015 р. між нею та відповідачем укладено шлюб у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 254. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час подружнього життя стосунки позивача та відповідача не склалися. Через відсутність спільних інтересів з чоловіком, наявність різних поглядів на життя, відсутність взаєморозуміння, втрату почуття любові між подружжям часто виникали непорозуміння, які переходили у сварки, свідком яких був їх малолітній син та мати. Позивачка ОСОБА_1 вважає, що примирення між ними не відбудеться, збереження шлюбу є неможливим і суперечитиме її інтересам та інтересам дитини.
Крім того, з приводу вимоги щодо стягнення аліментів позивач зазначила, що з відповідачем вони не проживають близько 10 місяців. Їхній син проживає з позивачкою та перебуає на її утриманні. За час окремого проживання відповідач лише декілька разів відвідував сина, коли дитина хворіла відповідач не надав кошти на лікування, хоча має можливість допомагати фінансово, оскільки зареєстрований фізичною особою підпиємцем.
У зв'язку з вищенаведеним, просить: 1) розірвати шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 06 червня 2015 року Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 254; 2) стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання неповнолітнього сина- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.03.2021 р. і до досягнення дитиною повноліття.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2021 року справу передано для розгляду судді Ю.В.Донченко.
Ухвалою судді від 19.03.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до слухання.
В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги, викладені в позовній заяві, зіславшись на обставини та факти, що вказані в позові, зазначила, що вони з відповідачем більше 10 місяців проживають окремо, не підтримують подружніх відносин, шлюб носить формальний характер. Відповідач практично дитиною не займається, не цікавиться її вихованням, не допомагає матеріально і не цікавиться його здоров'ям.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав, погодився на розірвання шлюбу та підтримав позовні вимоги щодо стягнення аліментів.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сімю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 112 ч. 2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06.06.2015 року зареєстрували шлюб у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 254 (а.с.6).
Згідно матеріалів справи - сторони більше десяти місяців проживають окремо, не ведуть спільне домашнє господарство, подружніх стосунків не підтримують; сім'я фактично розпалась, її збереження недоцільне.
Позивач в позовній заяві вказує на те, що примирення між ними не можливе і просить шлюб розірвати.
Суд приймає визнання відповідачем позовних вимог, оскільки таке не суперечить закону та не порушує права чи свободи сторін.
За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки, судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача, так і відповідача оскільки сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, сторони не бажають примиритись, шлюб існує формально, тому його слід розірвати.
Щодо вимоги про стягнення аліментів, то відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Ст. 27 Конвенції ООН "Про права дитини" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно із ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того,чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.07.2016 (а.с.10).
Син проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Приписами ст. 182 Сімейного кодексу України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При визначенні величини аліментного платежу, суд враховує матеріальне становище платника аліментів, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька.
У відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд приймає визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення аліментів, оскільки таке не суперечить закону та не порушує права чи свободи сторін.
За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
При визначені розміру аліментів, суд враховує матеріальний та сімейний стан позивача та відповідача, законодавче встановлення розміру аліментів на одну дитину та законодавче обмеження загального розміру відрахувань із заробітної плати у виді 50%. З відповідача підлягають стягненню аліменти на користь позивача на утримання дитини у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину, який є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та буде відповідати вимогам закону та принципам справедливості, не порушить інтересів відповідача, позивача по справі.
Згідно з вимогами ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивач при подачі позову про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 грн., крім того з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 908 грн. в користь позивача, який нею був сплачений при подачі позову про розірвання шлюбу.
Керуючись ст. ст. 2, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України , суд,-
ухвалив :
позов задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 06.06.2015 року у Шевченківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 254.
Після розірвання шлюбу позивачу залишити дівоче прізвище « ОСОБА_4 ».
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановлено для дитини відповідного віку, починаючи з 16.03.2021 р. і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Текст рішення складено та підписано 20.04.2021 року.Шевченківський районний суд м. Львова
Суддя Ю. В. Донченко