Справа № 180/872/21
1-кс/180/121/21
21 квітня 2021 р.
Слідчий суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , користувачів майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганці клопотання слідчого ВП № 1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 по матеріалах досудового розслідування № 12021041330000101 від 17.04.2021 року про арешт майна,
19 квітня 2021 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області звернувся слідчий із клопотанням про арешт майна, яке вмотивовано тим, що у провадженні ВП № 1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041330000101 від 17.04.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.3 - ст.185 ч.1 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 16.04.2021 приблизно о 18:52 годині, неподалік річки Томаківки, за геоданними 47.6594312, 34.6227573, невстановлена особа умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу намагалася за допомогою автомобіля марки "АЗЛК" з д.н.з " НОМЕР_1 " та автомобіля "ВАЗ" з д.н.з " НОМЕР_2 " викрасти металеві труби.
В період часу з 20 год. 20 хв. по 20 год. 50 хв. 16.04.2021 було проведено огляд місця події розташованого неподалік річки Томаківки в м. Марганці Дніпропетровської області за геоданними 47.6594312, 34.6227573, під час проведення якого виявлено та вилучено наступні предмети:
- автомобіль "АЗЛК" сірого кольору, з державним номерним знаком " НОМЕР_1 ", у задній частині якого знаходяться металеві труби, кількості котрих при проведенні огляду перерахувати не надалось за можливе;
- автомобіль "ВАЗ" помаранчевого кольору з державним номерним знаком " НОМЕР_2 ";
- вісім металевих труб;
- два балони ззовні схожі на газові з прикріпленим до них різаком.
17 квітня 2021 року відомості щодо вказаного кримінального правопорушення внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041330000101, попередня правова кваліфікація ст.15 ч.3 - ст.185 ч.1 КК України.
17 квітня 2021 року слідчим було винесено постанову про визнання вищевказаного тимчасово вилученого майна речовими доказами.
Накладення арешту необхідно для виконання цілей кримінального провадження, зокрема їх використання під час досудового розслідування в якості речових доказів, крім того: для проведення судової товарознавчої експертизи з метою встановлення наявності чи відсутності шкоди; встановлення безпосереднього місця вчинення кримінального правопорушення; встановлення потерпілої сторони від кримінального правопорушення; проведення ряду інших необхідних слідчих дій та вжиття заходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб.
В разі повернення зазначених речових доказів їх власникам без накладення арешту на них може призвести до знищення або приховування вищевказаних речових доказів у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, що в свою чергу створить труднощі під час доказування обставин кримінального правопорушення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, тому слідчий звернувся до суду з клопотанням.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, з підстав викладених в ньому, просив задовольнити.
Представник користувача майна - адвокат ОСОБА_6 суду показав, що клопотання є необґрунтованим, відсутній потерпілий, земельна ділянка належить ОСОБА_8 , заява потерпілого у кримінальному провадженні відсутня та відсутній факт крадіжки. Просить в задоволенні клопотання відмовити.
Користувачі майна ОСОБА_9 , ОСОБА_5 підтримали адковата.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення прокурора, користувачів майна, свідків, дослідивши надані докази дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст.131 ч.1 КПК України, арешт майна відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до ст.170 ч.1 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Статтею 170 частини 3 КПК України встановлено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них ( ст.167 ч.2 п.1, 3 КПК України).
Статтею 170 частиною 1 КПК України визначено - завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ст.170 ч.2 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положеннями ст.173 ч.2 КПК України встановлено - при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому ст.170 ч.2 п.1 цього Кодексу).
З огляду на вищенаведене встановлений КПК України порядок передбачає накладення арешту виключно з метою, яка зазначена у ч.2 ст.170 КПК України, та судова процедура повинна гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що з 2001 року мав дачу в садовому товаристві «Світанок», в його батьків там дві земельні ділянки. Труба, яку вирили йшла від насоса до дачі, придбавалась за рахунок коштів усіх співвласників. До нього 16 квітня 2021 року зателефонували працівники поліції та питали кому належить труба, труба безхазяйна. Просили написати заяву про крадіжку. Як би були б претензії, він би звернувся до поліції. Труба знаходилась на земельній ділянці, яка належала ОСОБА_10 . Земельні ділянки не використовуються близько 14 років.
Свідок ОСОБА_11 суду показав, що з ОСОБА_5 знайшли трубу на кинутих дачах, зараз на земельних ділянках нічого немає, заросло травою. Соловйову зателефонували, щоб допоміг перевези труби, участі у викопуванні він не приймав.
Отже, враховуючи обставини кримінального провадження, а саме: те, що відомості до ЄРДР внесено на підставі анонімного повідомлення; не встановлено наявність ознак злочину - відсутні відомості про викрадення чужого майна, про наявні збитки; підстави для задоволення клопотання не підтверджуються належними документами та/або матеріалами (постановами про призначення експертизи, проведення слідчих (розшукових) дій) тощо.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ст.173 ч.1 КПК України).
Таким чином, на виконання вимог ст.173 ч.1 КПК України слідчий не довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ст.170 КПК України , так само як і мету арешту - можливість приховати, пошкодити або передати вказане майно, а тому клопотання про накладення арешту на вказане майно не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.167, 169, 170-173, 237, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого ВП № 1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 по матеріалах досудового розслідування № 12021041330000101 від 17.04.2021 року про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1