19 квітня 2021 року
м. Київ
справа №640/4482/20
адміністративне провадження №К/9901/11105/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Желєзного І.В., перевіривши касаційну скаргу Фонду державного майна України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі
за позовом Фонду державного майна України
до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради
треті особи Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Громадська організація "Андріївсько-Пейзажна ініціатива"
про визнання протиправним та скасування припису,
29 березня 2021 року Фонд державного майна України (далі також - скаржник, позивач) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року.
У касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що у передбачений законом строк позивач вже звертався із касаційною скаргою, однак ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року, отриманою 15 березня 2021 року, її було повернуто.
Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Розглянувши заяву скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, враховуючи те, що скаржником вжито заходи щодо повторної подачі касаційної скарги у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у даній справі є визнання протиправним та скасування припису Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 січня 2020 року № 144/П.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.
У зв'язку з цим, відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.
На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі скаржник вказує, що в оскаржуваних судових рішеннях суди неправильно застосували частину першу статті 24, частину першу статті 27 Закону України "Про охорону культурної спадщини" 08 червня 2000 року № 1805-III (далі - Закон № 1805-III), а також протиправно не застосували до спірних правовідносин положення Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, що затверджений наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158 (далі - Порядок № 158).
З огляду на вищезазначене, скаржник стверджує, що суди обох інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях дійшли хибних висновків про те, що під час огляду пам'ятки архітектури відповідачем виконувалися повноваження щодо дотримання законодавства про охорону культурної спадщини та вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання пам'ятки, здійснювався огляд пам'ятки архітектури та перевірка належного утримання та використання пам'ятки архітектури, а не проводилась перевірка господарської діяльності позивача, а також те, що на момент винесення Припису юридичну відповідальність за належне утримання та збереження будівлі-пам'ятки архітектури "Гостинний двір" з моменту державної реєстрації несе виключно власник - держава в особі Фонду державного майна України.
Крім того, за твердженням скаржника, судами протиправно не залучено до участі у справі ТОВ "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація", яке, на його думку, повинно нести повну відповідальність за збереження спірного приміщення.
Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому, підставою для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у даній справі є необхідність формулювання висновків щодо застосування статей 24, 27 Закону № 1805-III, а також положень Порядку № 158 в частині визначення суб'єкта, відповідального за збереження об'єктів культурної спадщини.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, враховуючи предмет спору, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року, з метою з'ясування правильності застосування судами статей 24, 27 Закону № 1805-III і положень Порядку № 158, а також з метою перевірки необхідності формулювання висновків щодо застосування вищевказаних положень в частині визначення суб'єкта, відповідального за збереження об'єктів культурної спадщини.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 121, 248, 328, 329, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, суд
1. Задовольнити клопотання Фонду державного майна України та поновити строк на касаційне оскарження у справі № 640/4482/20.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі за позовом Фонду державного майна України до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради, треті особи Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Громадська організація "Андріївсько-Пейзажна ініціатива" про визнання протиправним та скасування припису.
3. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/4482/20.
4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
5. Встановити для учасників справи строк до 04 травня 2021 року для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Я.О. Берназюк
В.М. Бевзенко
І.В. Желєзний