Справа № 324/387/20
Провадження № 2/324/56/2021
05 квітня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Каретник Ю.М.,
при секретарі Савченко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Пологи в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні правом власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою та зазначив, що він є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є колишнім власником квартири, який зареєстрований у ній з липня 2007 року, однак не проживає з моменту продажу квартири, тобто з березня 2016 року, не використовує житлову площу за належністю. На даний час місце його перебування позивачу невідоме. Факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 у квартирі позивача ОСОБА_1 порушує право останнього як власника майна на розпорядження квартирою, оформлення субсидії. Тому позивач ОСОБА_1 просить суд постановити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні ним правом власності та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач у дане судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, але подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій також вказав, що позов підтримує повністю, не заперечує проти винесення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації якого за адресою, зазначеною у позові, підтверджено відповіддю органу місцевого самоврядування на запит суду, неодноразово викликався у судові засідання рекомендованими поштовими відправленнями - судовими повістками, проте, до суду він жодного разу не з'явився, у зв'язку з чим суд відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України здійснював виклики відповідача у судові засідання через оголошення на офіційному веб-сайті суду. Відповідач після оприлюднення оголошень про його виклики у судові засідання до суду також не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи з певних причин або про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався, відзиву на позов не подав.
Тому суд розглядає справу за відсутності відповідача за наявними у справі доказами з постановленням заочного рішення відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України.
Суд, беручи до уваги наполягання позивача на задоволенні позову, відсутність заперечень проти задоволення позову з боку відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно копії договору купівлі-продажу від 28 березня 2016 року, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №56069633 від 28 березня 2016 року та копії Технічного паспорта від 22 грудня 2003 року судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , і вказана квартира є його особистою власністю.
Із копії довідки про місце проживання та склад сім'ї №159 від 17 березня 2020 року, виданої виконавчим комітетом Пологівської сільської ради Пологівського району Запорізької області встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
У ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло: житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені у ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» поняття реєстрації визначено як внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
На підставі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення, 2) позбавлення права користування житловим приміщенням, 3) виселення, 4) визнання особи безвісно відсутньою, 5) оголошення особи померлою.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом України у постановах від 01.03.2016 року у справі №825/1335/13-а, від 30.06.2015 року у справі №21-1438а15, від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.
Згідно зі ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст.163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Згідно зі ст.169 ЖК України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Судом встановлено, що відповідач не є власником квартири, не є членом сім'ї власника квартири, не є наймачем квартири, не проживає у ній понад 5 років, витрати по її утриманню не несе. Тобто, на даний час відсутні правові підстави для збереження за ОСОБА_2 житлового приміщення.
Факт реєстрації відповідача у квартири позивача може створити перешкоди для здійснення власником квартири свого права на її відчуження, а можливість заявлення відповідачем про своє право на проживання у вказаній квартири може створити перешкоди позивачу у користуванні своїм майном.
Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст. 13 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами і не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.71, 150, 169 ЖК України, ст.ст.3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні правом власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив з дати набрання рішенням суду законної сили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Каретник Ю. М.