Справа № 324/1394/20
Провадження № 2/324/167/2021
02 квітня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Каретник Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом - Банк; АТ КБ «ПриватБанк») з метою отримання банківських послуг та підписала заяву №б/н від 08 січня 2013 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 3400,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Позивач зазначив у позові, що свої зобов'язання перед ОСОБА_1 банк виконав, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, але у процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 15 вересня 2020 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 12582,73 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 7569,12 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, у сумі 2644,84 грн.; нарахованої пені у сумі 2368,77 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача на користь Банку, а також просить стягнути 2102,00 грн. судового збору.
Представник позивача Дашко В.М., який діє на підставі довіреності, у дане судове засідання не з'явився, але разом із позовною заявою надав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги Банку підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Представник позивача ОСОБА_2 у дане судове засідання також не з'явився, але звернувся до суду із заявою, в якій зазначив, що на позовних вимогах наполягає, просив ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів та судове засідання провести без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 також у судове засідання не з'явилася, за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, підтвердженою копією паспорта відповідача та відповіддю органу місцевого самоврядування на запит суду, неодноразово викликалася в судові засідання судовими повістками, але поштові відправлення повернулися на адресу суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою, не проживає». Окрім того, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України суд здійснював виклики відповідача у судові засідання через оголошення на офіційному веб-сайті суду. Відповідач ОСОБА_1 після оприлюднення оголошень про її виклики у судові засідання до суду жодного разу не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, із заявами про відкладення розгляду справи з певних причин або про розгляд справи за її відсутності до суду не зверталась, відзив на позов не подала.
Тому суд розглядає справу за відсутності відповідача за наявними у справі доказами з постановленням заочного рішення відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, відсутність заперечень проти задоволення позову з боку відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Наказом Мінфіну від 21 травня 2018 року №519 (рішенням єдиного акціонера банку) було змінено найменування банку з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією Статуту акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Судом встановлено, що 08 січня 2013 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до позивача АТ КБ «ПриватБанк» та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач ОСОБА_1 засвідчила підписом свою згоду на те, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його підписання та погодилась з його умовами. Екземпляр договору погодилась отримати шляхом роздрукування з сайту www.privatbank.ua.
До вказаної анкети-заяви банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку - ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які відповідачем не підписані.
Згідно з наданим банком розрахунком у відповідача ОСОБА_1 станом на 15 вересня 2020 року утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 12582,73 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 7569,12 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, у сумі 2644,84 грн.; нарахованої пені у сумі 2368,77 грн.
Відповідно до ч.1 і ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника ОСОБА_1 від 08 січня 2013 року процентна ставка та розмір і порядок нарахування неустойки не зазначені.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім простроченого тіла кредиту (кредитний ліміт, що на конкретну дату мав бути погашений відповідачем, але не погашений), стягнути відсотки, нараховані на прострочений кредит згідно ст.625, та пеню.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку - ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку - ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Позивач, обґрунтовуючи правомірність нарахування відсотків на прострочений кредит згідно ст.625, також посилався на те, що із 01 березня 2019 року впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме: відповідно до п.2.1.1.2.12 починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі, зокрема, 86,4% для картки «Універсальна».
Проте, позивачем не надано доказів того, що відповідачу взагалі було відомо про вказані зміни до Умов та правил надання банківських послуг і вона погодилася на ці змінені умови договору.
Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення, кредитних коштів.
Таким чином, суд вважає, що в даній справі є наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми простроченого тіла кредиту в розмірі 7569,12 грн., а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №14-131цс19 від 03 липня 2019 року, де зазначено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у результаті порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору бн від 08 січня 2013 року банк мав право на нарахування відповідачу та стягнення з відповідача у цій справі заборгованості за тілом кредиту в загальній сумі 7569,12 грн., в іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Крім того, в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1264,45 грн. (розрахунок: судовий збір, сплачений банком за подачу позову до суду 2102,00 грн. х суму задоволених позовних вимог банку 7569,12 грн. / суму заявлених позовних вимог банком 12582,73 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 16, 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.11, 12, 13, 81, 128 ч.11, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації якої: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке знаходиться за адресою: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, на р/р № НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором без номеру від 08 січня 2013 року, яка утворилася станом на 15 вересня 2020 року, в загальній сумі 7569 (сім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 12 копійок та 1264 (одну тисячу двісті шістдесят чотири) гривні 45 копійок судового збору, а всього стягнути 8833 (вісім тисяч вісімсот тридцять три) гривні 57 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Каретник Ю. М.