20 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2832/20 пров. № А/857/5897/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Гінди О.М., Пліша М.А.
за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги» Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року (суддя - Микитин Н.М., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги» Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про скасування рішення,-
КП «Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги» Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади у травні 2020 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування рішення № 0138955333 від 28.08.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно винесено рішення № 0138955333 від 28.08.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 21240,38 грн, оскільки позивач повністю сплатив єдиний внесок за грудень 2019 року в розмірі 104812,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 480 від 30.12.2019. Проте, 10.01.2020 відповідач протиправно повернув позивачу сплачений єдиний внесок за грудень 2019 року, що підтверджується банківською випискою, з підстав уточнення реквізитів отримувача. На думку позивача, нові рахунки для зарахування єдиного внеску введені після сплати підприємством єдиного внеску, а саме з 01 січня 2020 року, а тому підприємство сплатило єдиний внесок за правильними реквізитами. Крім того, позивач зазначав, що єдиний внесок сплачений на невідповідний рахунок може бути повернутий тільки у випадку подання платником податків відповідної заяви в Головне управління ДПС, а не за самовільним рішення працівника податкового органу. Крім того, вважає, що недоїмка зі сплати єдиного внеску, яка виникла з вини працівника Головного управління ДПС, була погашена підприємством за рахунок єдиного внеску за січень 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 22 січня 2020 року
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №300/2832/20 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що допущена підприємством помилка в реквізитах, не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк, оскільки страхові кошти в подальшому в будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки ДПС в казначействі. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо правомірності рішення відповідача № 0138955333 від 28.08.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є помилковими.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Представник позивача 19.04.2021 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому покликається на те, що не отримав від відповідача відзиву на апеляційну скаргу, у зв'язку з чим не має можливості належним чином підготуватися до участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного суду, оглянувши вказане клопотання, вважає таке безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для апеляційного розгляду справи, а також підставою для відкладення судового розгляду справи на іншу дату.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що КП "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади зареєстроване в якості юридичної особи, номер державної реєстрації - 11121020000001472. Відповідно до поданого звіту за жовтень 2019 року, позивач задекларував до сплати суму ЄСВ у розмірі 121219,78 грн., термін сплати 20.11.2019 (а.с.56).
З огляду на наявність переплати станом на 20.11.2019 у сумі 121050,95 грн., сума недоїмки склала 168,83, яка погашена 22.11.2019. На вказану суму недоїмки оскаржуваним рішенням відповідача нараховано штрафну санкцію 33,77 грн. та пеню - 0,34 грн.
Позовна заява не містить обґрунтувань щодо неправомірності рішення відповідача №0138955333 від 28.08.2020 в цій частині виникнення недоїмки у листопаді 2019 року.
Відповідно до поданого позивачем звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2019 року загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становить 131942,32 грн.
Згідно з даними картки особового рахунку КП "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" станом на 20.01.2020 рахувалась переплата у сумі 26960,78 грн. Відтак, КП "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" сплатило єдиний внесок за грудень 2019 року в розмірі 104812,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 480 від 30.12.2019 за реквізитами: №UA508999980000037197201020909, одержувач: ГУ ДПС Івано-Франківській області ЄДРПОУ 43142559, банк одержувача - казначейство України (ЕАП) у м. Київ, призначення платежу: *;101;42096899; єдиний соціальний внесок нарахований на заробітну плату за грудень 2019.
Однак, з урахуванням того, що платіжне доручення № 480 від 30.12.2019 опрацьоване банком 03.01.2020, а рахунки змінено з 01.01.2020, зазначена у платіжному дорученні сума не була зарахована на особовий рахунок позивача, а повернута 10.01.2020 органом державного казначейства, з відміткою "Повернення док 480 від 30/12/2019 року. Уточніть реквізити отримувача 37197201020909 ОВВ, ГУ ДПС ВІФО *;101;42096899, ССВ на заробітну плату за грудень 2019 року", що підтверджується випискою за період з 10.01.2020 по 10.01.2020 (а.с.22).
У подальшому, недоїмка щодо сплати єдиного внеску була погашена позивачем за рахунок єдиного внеску за січень 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 22 січня 2020 року (а.с.24).
Надвірнянське управління Головного управління ДПС в Івано-Франківській області 28.08.2020 прийняло рішення за № 0138955333 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) єдиного внеску за період з 21.11.2019 до 22.01.2010 в сумі 21240,38 грн., з яких штраф у розмірі 21030,08 грн. та пеня в розмірі 210,30 грн., на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, штрафна санкція в розмірі 20996,31 грн. та пеня у сумі 209,96 грн. нараховані за несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску за грудень 2019.
Не погодившись з вищенаведеним рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою на рішення № 0138955333 від 28.08.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в зв'язку з тим, що підстав для застосування фінансових санкцій у Головного управління ДПС в Івано-Франківській області не було, оскільки позивачем вчасно і в повній мірі сплачено кошти єдиного соціального внеску 30.12.2019, а недоїмка щодо сплати ЄСВ за грудень 2020 року виникла з вини відповідача .
Рішенням ДПС України від 02.10.2020 №29300/6/99-00-08-06-01-06 "Про результати розгляду скарги" вирішено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.08.2020 № 0138955333 Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишиш без змін, а скаргу КП "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади від 09.09.2020 № 223 - без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням відповідача № 0138955333 від 28.08.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення № 0138955333 від 28.08.2020, яким до КП "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади за несвоєчасну сплату ЄСВ застосовано штраф у розмірі 21030,08 грн. та нараховано пеню у розмірі 210,30 грн., оскільки позивач не вжив усіх необхідних заходів та не сплатив єдиний внесок в бюджет у строки, встановленні чинним законодавством України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).
Згідно зі статтею 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною 4 статті 7 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.
Згідно з частиною 5 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлений статтею статті 9 Закону №2464-VI.
Так, відповідно до частини 5 статті 9 Закону № 2464-VІ сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Частиною 7 статті 9 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до частини 10 статті 9 Закону № 2464-VІ днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 12 статті 9 Закону № 2464-VІ встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Таким чином, на підставі системного аналізу приписів Закону № 2464-VІ можна дійти висновку, що роботодавці несуть обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що нараховується за календарний місяць та сплачується не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому, у разі наявності у платника єдиного внеску несплаченої суми недоїмки, штрафів та пені, контролюючий орган здійснює зарахування сплаченого єдиного внеску в порядку календарної черговості їх виникнення. Водночас, у разі несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску, платник єдиного внеску притягається до фінансової відповідальності у вигляді штрафу, а на суму несвоєчасно сплаченого єдиного внеску нараховується пеня.
Питання підстав та порядку притягнення платника єдиного внеску до фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску регламентовано статтею 25 Закону № 2464-VІ.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 2464-VІ рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Згідно з частинами 2-3 статті 25 Закону № 2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464-VІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Згідно з частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 2 частини 11 Закону № 2464-VІ передбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно з частиною 13 статті 25 Закону № 2464-VІ нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Відповідно до частини 14 статті 25 Закону № 2464-VІ про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.
Згідно з частиною 15 статті 25 Закону № 2464-VІ суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з даними картки особового рахунку платника єдиного внеску за листопад-грудень 2019 року та січень 2019 року, у зв'язку із несвоєчасною сплатою єдиного внеску, у позивача наявна недоїмка в розмірі 168,85 грн. у листопаді 2019 року та 104981,55 грн. у січні 2020 року . З огляду на вказані обставини, у відповідача були правові підстави, які передбачені частиною 10 та пунктом 2 частини 11 Закону № 2464-VІ, для нарахування штрафу в розмірі 20% своєчасно не сплачених сум єдиного внеску та для нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу за період за листопад-грудень 2019 року та січень 2019 року.
Крім того, позивач в позовній заяві не оспорює правильність розрахунку штрафних санкцій та пені в рішенні № 0138955333 від 28.08.2020.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем в межах його повноважень та у спосіб, що передбачені частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 12, частинами 10, 13, пунктом 2 частини 11, абзацу 1 частини 14 статті 25 Закону № 2464-VІ.
Щодо доводів позивача про те, що відповідач, при прийнятті рішення не врахував відсутність вини комунального підприємства "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" у вчиненні правопорушення, оскільки позивач вчиняв всі залежні від нього дії щодо своєчасного та в повному обсязі сплати єдиного внеску, а недоїмка з єдиного внеску виникла з вини працівника податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.
Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 №2456-VІ визначено правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Згідно зі статтею 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 №54 (далі - Положення №54), у відповідності до пункту 1 розділу ІІ якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна фіскальна служба України та її територіальні органи в областях, місті Києві, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - головні управління ДФС) відкривають в Казначействі небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.
Відповідно до пункту 12 Порядку взаємодії органів Державної казначейської служби України та органів Державної фіскальної служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом МФУ від 18.07.2016 №621 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), довідник адміністративно-територіальних одиниць України (додаток 9) в електронному вигляді надається Казначейством ДФС. У разі виникнення змін у довіднику адміністративно-територіальних одиниць України Казначейство протягом тижня з дня виникнення зазначених змін надає ДФС оновлений файл довідника адміністративно-територіальних одиниць України. Інформація про перелік територіальних органів ДФС (код, найменування, розташування (адреса), код за ЄДРПОУ) розміщується на офіційному веб-сайті ДФС під заголовком «Для банківських установ: Довідник SPR_REG.DBF та опис його структури».
Водночас, згідно з частиною шостою статті 9 Закону №2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Згідно з приписами пунктів 1-3 розділу ІІІ Положення №54 страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДФС.
Страхові кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру сплачених сум або безпідставно стягнутих сум єдиного внеску) на рахунки 3719 у розрізі відокремлених підрозділів ДФС, наприкінці операційного дня у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховуються Казначейством на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719 ДФС на підставі договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених органами Казначейства з власниками рахунків.
Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДФС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня засобами програмного забезпечення розподіляються автоматично за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" (далі - рахунок 3717) на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування відповідно до договорів про здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладених Казначейством з власниками рахунків.
Як передбачено пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Згідно з пунктом 3.1. постанови Національного Банку України від 21.01.2004 №22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (далі - Інструкція №22), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.
Відповідно до пункту 3.7 Інструкції №22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Згідно з пунктом 2.24. Інструкції №22 списання коштів (і в повній, і в частковій сумі) з рахунку платника здійснюється на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника.
Разом з тим, пунктом 2.3 Інструкції №22 визначено, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Також пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Колегія суддів звертає увагу, що на сайті Національного банку України 02 квітня 2019 року було розміщено оголошення про те, що дні роботи системи електронних платежів в 2019 році переносяться з 30 грудня на 21 грудня, з 31 грудня на 28 грудня, а 06 грудня 2019 року розміщено оголошення про те, що платежі до Державної казначейської служби України будуть здійснюватись до 13 години 28 грудня 2019 року, перший робочий день у звичайному режимі - 03 січня 2020 року (особливості роботи банків в кінці звітного року не є виключенням 2019 року, такі особливості повторюються кожного року) (а.с.58-59).
На офіційному сайті Державної казначейської служби України 02.01.2020 розміщено інформацію про те, що з 01.01.2020 вводяться в дію рахунки для зарахування податків, зборів, платежів до державного і місцевих бюджетів, відкриті відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 №1203 (із змінами та доповненнями) (https://www.treasury.gov.ua/ua/news/do-uvagi-platnikiv-podatkiv201219).
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, що сплачений підприємством єдиний внесок 30 грудня 2019 року за грудень 2019 року в бюджет України відбувся у строки, встановленні чинним законодавством України та знаходився в державному бюджеті України у період з 30 грудня 2019 року по 10 січня 2020 року, оскільки у платіжному дорученні від 30.12.2019 №480 дата валютування (відмітка банку) - проведено банком 03.01.2020, при цьому з 01.01.2020 було змінено рахунки, а тому зазначена у платіжному дорученні сума не була зарахована до бюджету та обґрунтовано повернута органом державного казначейства.
Таким чином, з огляду на дату валютування (03.01.2020) та дату зміни рахунку (01.01.2020) для сплати єдиного внеску, кошти сплачені відповідно до платіжного доручення від 30.12.19 №480 не були зараховані до бюджету, а повернуті платнику на рахунок 10 січня 2020 року. При цьому, як встановлено в ході судового розгляду справи, позивач не вживав заходів у період з 03.01.2020 по 10.01.2020 щодо спрямування коштів за належністю.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що повернення коштів 10.01.2020 не позбавило можливості позивача сплатити єдиний внесок за грудень 2019, оскільки термін такої сплати не сплив, а тривав до 20.01.2020. Однак будь-яких обґрунтувань щодо неможливості сплати єдиного внеску за грудень 2019 на новий рахунок, який запроваджено з 01.01.2020, у період з 10.01.2020 по 20.01.2020 позивач суду не надав. При цьому, вказаний період, на переконання апеляційного суду, був достатній для вчинення позивачем дій щодо сплати єдиного внеску на належний рахунок.
Також колегія суддів звертає увагу, що предметом судового оскарження у цій справі є рішення відповідача № 0138955333 від 28.08.2020, а не дії щодо повернення коштів 10.01.2020 на рахунок позивача.
Таким чином, у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску до платника застосовується штраф та нараховується пеня згідно з рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а розрахунок фінансової санкції проводиться на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Аналізуючи фактичні обставини справи у сукупності з приписами наведених вище нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність рішення № 0138955333 від 28.08.2020, яким до КП "Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги" Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади застосовано штраф у розмірі 21030,08 грн. та нараховано пеню у розмірі 210,30 грн. за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, що підтвердилося в ході судового розгляду справи.
Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Делятинський некомерційний центр первинної медико-санітарної допомоги» Делятинської селищної ради об'єднаної територіальної громади залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 300/2832/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 21 квітня 2021 року