13 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1595/20 пров. № А/857/4722/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Довгої О.І., Улицького В.З.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.,
представника апелянта Павліш О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Костецький Н.В. у м. Львові, повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2020 року) у справі № 380/1595/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електроконтакт-Захід» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 18.09.2017 № 0103331231.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що ТОВ «Електроконтакт - Захід» на підставі поданих декларації сплачувало узгоджені суми податкових зобов'язань, в строки визначені Податковим кодексом України. Проте, сплачені позивачем кошти були неправомірно спрямовані контролюючим органом в погашення заборгованості згідно ст. 87 Податкового кодексу України. Зазначає, що в позивача відсутня будь-яка заборгованість зі сплати податків до державного бюджету. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення - рішення про накладення штрафу, винесене за порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань відповідно до поданих позивачем декларацій, є протиправним. Звертає увагу, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з Податковим кодексом України у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу. Вказує також, що Головним управлінням ДФС у Львівській області порушено порядок надіслання податкового повідомлення-рішення та його винесення, оскільки у податковому повідомленні-рішенні неправильно зазначено адресу ТОВ «Електроконтакт - Захід», а також прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення в день коли був складений акт перевірки, чим порушено право позивача на ознайомлення з актом податкової перевірки та подання заперечень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 18.09.2017 № 0103331231
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент зараховування коштів позивача в рахунок погашення податкового боргу, а також станом на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.09.2017 № 0103331231 у позивача була відсутня узгоджена заборгованість, оскільки податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені останнім в судовому порядку.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що ними зараховано кошти, які сплачувались позивачем кожного місяця за результатами господарської діяльності, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, відповідно до ст. 87 Податкового кодексу України. Вказує, що позивач не сплатив податкові зобов'язання, самостійно визначені ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість, протягом визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України строку. Відтак до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу, передбачені п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач в судове засідання на виклик суду не з'явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 18.09.2017 Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення рішення № 0103331231, відповідно до якого за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 510, 391, 390, 482, 359, 419, 516, 395, 422, 450, 451 календарних днів за несплату (неперерахування) юридичною особою грошового зобов'язання в сумі 42248, 20 грн, зобов'язано ТОВ «Електроконтакт - Захід» сплатити штраф в розмірі 20 % в сумі 8449, 64 грн.
Позивач вважаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги ст. 308 КАС України колегія суддів вважає за потрібне не переглядати рішення суду першої інстанції в частині процедурних порушень щодо позбавлення позивача права на подання заперечень на акт перевірки та їх врахування під час винесення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надано визначення грошовому зобов'язанню платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, на платника податків покладено обов'язок самостійно визначати податкове (грошове) зобов'язання та здійснювати у встановлені строки сплату такого зобов'язання. Не сплачене у встановлений законом строк податкове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п. 126.1. ст 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зі змісту положень статті 126 Податкового кодексу України, на підставі якої до позивача застосовані штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням, вбачається, що несплата узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлені строки має наслідком застосування до платника штрафу в розмірі, що залежить від кількості днів затримки сплати. При цьому законодавець пов'язує виникнення у податкового органу права на нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне виконання обов'язку зі сплати узгодженої суми грошового зобов'язання платника з фактом погашення заборгованості з цього зобов'язання. Сума штрафних (фінансових) санкцій обраховується виходячи із суми погашеного податкового боргу.
Таким чином, лише за умови погашення платником податкового боргу податковий орган вправі застосувати до такого платника штраф.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що в позивача станом на день зарахування коштів відповідно до поданих декларацій був наявний податковий борг, оскільки після набрання законної сили постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 в справі № 2а-2979/12/1370, податковим органом у відповідності до вимог законодавства винесено нові податкові повідомлення-рішення, а саме: № 000179220/17594 та № 0001802201/17596 від 13.11.2015 на нескасовану частину податкового зобов'язання, які, в свою чергу, були оскаржені ТОВ «Електроконтакт- Захід» до Львівського окружного адміністративного суду (справа № 813/3026/16). Оскільки, рішення суду у справі № 2а-2979/12/1370 набрало законної сили, нескасоване грошове зобов'язання вважається узгодженим і підлягає сплаті позивачем у встановленому Податковим кодексом України порядку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 у справі № 2а-2979/12/1370 за позовом ТОВ «Електроконтакт-Захід» до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001852300/391 від 22.03.2012 в частині визначення ТОВ «Електроконтакт-Захід» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 338140, 87 грн., податкове повідомлення рішення № 0001862300/391 від 22.03.2012 - в частині визначення ТОВ «Електроконтакт-Захід» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 271934, 5 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 у справі № 2а-2979/12/1370 залишено без змін.
За наслідками набрання законної сили постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року у справі № 2а-2979/12/1370, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 13.11.2015 року прийнято податкові повідомлення - рішення на не скасовану частину податкового зобов'язання, № 0001792201/17594 та № 0001802201/17596.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 13.11.2015 № 0001792201/17594 та №0001802201/17596 ТОВ «Електроконтакт- Захід» звернулось із позовом до суду 13.09.2016 (справа № 813/3026/16). Рішення у вказаній справі прийнято Львівським окружним адміністративним судом 04.08.2020 та набрало законної сили 08.09.2020 (згідно відомостей комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду»).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).
Відтак, станом на момент зараховування коштів позивача в рахунок погашення податкового боргу, а також станом на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.09.2017 № 0103331231 у позивача була відсутня узгоджена заборгованість, оскільки податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені останнім в судовому порядку.
А тому, оскільки у позивача відсутній податковий борг згідно податкового повідомлення-рішення, в такому випадку є неможливим нарахування штрафу відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.11.2018 у справі № 806/1685/16 та від 11.11.2019 у справі № 2а-2235/12/0970, що було враховано судом першої інстанції та в результаті чого останній дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення Голоного управління ДФС у Львівській області від 18.09.2017 № 0103331231 є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 380/1595/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді О. І. Довга
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 21 квітня 2021 року