Головуючий суддя у першій інстанції : Потабенко В.А
31 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7072/20 пров. № А/857/1527/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Макарика В.Я., Улицького В.З.,
за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б.,
представника апелянта: Фекийшгазі К.С.
представника відповідача: Романа Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/7072/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов, -
02.09.2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 48908998 від 30.10.2015р. та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62101140 від 18.05.2020р.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2020р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду без поважних причин.
Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми процесуального права.
Апелянт просить суд ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2020р. скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник апелянта Фекийшгазі К.С. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній наведених.
Представник відповідача Роман Н.О. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
04.09.2020р. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву в даній справі залишено без руху у зв'язку з пропуском десятиденного строку звернення з позовом до суду.
ОСОБА_1 14.09.2020р. подав заяву на усунення виявлених недоліків позовної заяви, до якої долучив клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 10.08.2020р. позивач отримав оскаржувані постанови, а тому вважає, що саме з цієї дати дізнався про порушення своїх прав. На підтвердження даної обставини долучив до матеріалів справи лист Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 03.08.2020р. №7195/02.1-25/15655, із змісту якого видно, що на виконання адвокатського запиту від 22.07.2020р. №157/А0-3 позивачу скеровано оскаржувані постанови ВП №62101140 від 18.05.2020р. та ВП №48908998 від 30.10.2015р..
Отже, ОСОБА_1 вважає, що не пропустив десятиденний строк звернення з позовом до суду який передбачений ст. 287 КАС України.
Враховуючи наведене, позивач просить, суд визнати поважними причини пропуску строку звернення з позовом до суду та поновити його.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного судду від 21.09.2020 відкрито провадження у справі.
05.11.2020р. відповідач в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подав клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки вважає що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду без поважних причин.
07.12.2020р. Львівській окружний адміністративний суд виніс ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення з позовом до суду без поважних причин.
Суд першої інстанції дійшов висновку що відповідач направив ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови ВП №62101140 від 18.05.2020р. на адресу яка зазначена в матеріалах виконавчого провадження. Щодо постанови ВП № 48908998 від 30.10.2015р. суд зазначив, що у 2017 році позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, а тому обізнаний з усіма його матеріалами, в тому числі і з оскаржуваною постановою.
Колегія суддів вважає і висновки суду першої інстанції помилковими та передчасними, виходячи з наступного.
ст.55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Із змісту ч.1 ст.5 КАС України видно, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Питання залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних причин врегульовані діючим процесуальним законом.
Зокрема, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
ч.1-2 ст. 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
ч.3 ст.123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оцінюючи наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду колегія суддів виходить з наступного.
Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як видно з матеріалів справи, предметом спору у вказаній справі є постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № 48908998 від 30.10.2015р. та постанова про відкриття виконавчого провадження № 62101140 від 18.05.2020р.
Виконавче провадження № 62101140 відкрите 18.06.2020р. на виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 30.10.2015р. (виконавче провадження № 48908998).
24.05.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області із заявою про надання для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження №48908998.
ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2018р. у справі № 9161605/15-г дійшов висновку, що аналіз норм ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитись, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Тому, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.
В постанові про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.10.2015р. ВП № 48908998 зазначено адресу боржника: АДРЕСА_1 . (том 1 а.с. 18 )
Однак, постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2020р. ВП № 62101140 державний виконавець надіслав на адресу, відмінну від тієї, що зазначена у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 .
З огляду на викладене, відповідач порушив вимоги ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» в частині порядку і способу повідомлення боржника про наявне щодо нього відкрите виконавче провадження, а тому позивач не може вважатися належним чином повідомленим про винесення оскаржуваної постанови від 18.05.2020р. ВП № 62101140.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що 10.08.2020р. ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, що підтверджується листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 03.08.2020 №7195/02.1-25/15655, із змісту якого видно, що на виконання адвокатського запиту від 22.07.2020р. №157/А0-3 позивачу надіслані оскаржувані постанови ВП №62101140 від 18.05.2020р. та ВП №48908998 від 30.10.2015р.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду оскільки, 10.08.2020р. позивач дізнався про порушення своїх прав, а в суд звернувся з даним позовом 20.08.2020 р. Тобто, в межах десятиденного строку звернення з позовом до суду, коли дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення Європейського Суду з прав людини «Іліан проти Туреччини»).
ч.1 ст.8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що оцінюючи дійсні обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які апелянт посилається як на поважні, суд першої інстанції повинен надати оцінку та провести об'єктивний аналіз всіх наведених у позові доводів та обставин справи, що дозволить дати відповідь на питання про те, чи позивач за встановлених обставин мав дійсну можливість своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду.
Крім цього того, залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (п.п.1, 2 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997р., абз.7 п.3 мотивувальної частини Рішення № 11-рп/2012 від 25.04.2012р.).
Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
ст.320 КАС України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Із врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що із-за порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ухвалу суду слід скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/7072/20 скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді В. Я. Макарик
В. З. Улицький
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю та відсутністю судді Макарика В.Я. з 08.04.2021р. по 19.04.2021р. , повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 20.04.2021р.