Справа № 560/6975/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
20 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Славутського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області від 21 квітня 2020 р. № 2213/397/397/55 "Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати відповідно до частини 2 статті 37";
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області провести перерахунок щомісячної страхової виплати відповідно до статті 42 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” з урахуванням довідки фінансового відділу Славутської районної державної адміністрації від 15.04.2020 № 03-29-62/2020.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до постанови відділення виконавчої дирекції у Славутському районі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 07.02.2006 № 181 "Про призначення страхової виплати потерпілому на виробництві ОСОБА_1 ", призначено позивачу щомісячну грошову суму в разі часткової (повної) втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 196,75 грн., довічно з 07.12.2005.
Розрахунок страхових виплат позивачу здійснювався на підставі наступних документів :
- довідки від 08.12.2005 №326, яка видана фінансовим управлінням Славутської РДА (про відсутність в штатному розписі на 2005 рік посади старшого контролера - ревізора);
- довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 (дохід) від 08.12.2005 №327 за серпень - вересень 1985 року (згідно якої заробітна плата за відпрацьований час за основним місцем роботи, з якої сплачено страхові внески до Фонду, крб., за серпень та вересень складає по 160).
Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 для розрахунку склала 562,15 грн., при встановленій втраті професійної працездатності у 35%.
Хмельницький окружний адміністративний суд у рішенні від 04 червня 2019 року по справі №679/176/19 (залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019) встановив, що до заяви від 31.01.2006 ОСОБА_1 особисто долучив документи, необхідні для призначення страхових виплат, серед яких була довідка про середню заробітну плату (дохід) від 08.12.2005 №327 згідно з Додатком 2, яка відповідає пункту 25 Порядку №1266. Тому середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат була розрахована, виходячи із фактичного заробітку за останні два місяці перед настанням нещасного випадку на підставі довідки №327 від 08.12.2005, виданої фінансовим управлінням Славутської райдержадміністрації, яку позивач надав особисто до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському районі. Достовірність відомостей, наведених у довідці про середню заробітну плату, перевірена спеціалістом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Славутському району, про що складено відповідний акт. Суд встановив, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався 29.10.1985, тому для розрахунку взято період серпень, вересень 1985 року. За даними довідки фактичний місячний заробіток ОСОБА_1 у 1985 році за серпень, вересень становив по 160 карбованців за місяць. Дана середньомісячна заробітна плата обчислена в розрахунковому періоді відповідно до пунктів 3-6 "Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266, відкоригована відповідно до зростання середньомісячної заробітної плати найманих працівників зайнятих в економіці України за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата.
Отже, саме згідно постанови №181 від 07.02.2006 позивачу було призначено щомісячну грошову суму в разі часткової (повної) втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку.
У подальшому позивачу здійснювався перерахунок призначеної допомоги.
Так, згідно постанови №2213/397/397/55 від 21.04.2020 "Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати відповідно до ч. 2 ст. 37" призначено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 397, номер випадку 397, перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1781,71 грн.
Відповідно до розрахунку призначеного ОСОБА_1 розміру щомісячної страхової
виплати згідно постанови №2213/397/397/22 від 21.04.2020 в розмірі 1781,71 грн., коефіцієнт перерахунку щомісячної страхової виплати склав 1,110.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №1105 (далі - Закон) сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
За частиною 1 та 2 статті 37 Закону, перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться в разі: 1) зміни ступеня втрати професійної працездатності; 2) зміни складу сім'ї померлого.
Коефіцієнт перерахунку відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
За п. 6.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11 (далі - Порядок №11), щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Відповідно до п. 6.2 Порядку №11, у 2018-2020 роках перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться з 01 березня, за умови зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати (за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики), відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений Кабінетом Міністрів України.
Розмір щомісячної страхової виплати обчислюється відповідно до відкоригованої заробітної плати та відсотку втрати працездатності, встановленого МСЕК.
Аналізуючи зазначені вимоги законодавства, суд дійшов висновку, що у разі призначення щомісячної страхової виплати її сума встановлюється на дату настання права на страхову виплату. Подальша зміна розміру щомісячної страхової виплати відбувається у разі його перерахування у передбачених законодавством випадках.
Оскаржуваною постановою здійснено лише перерахунок щомісячної страхової виплати.
Так, відповідно до постанови КМУ від 1 квітня 2020 р. № 249 "Про перерахування розміру щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого" затверджено коефіцієнт перерахування сум щомісячних страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, з 1 березня 2020 р. в розмірі 1,11.
Отже, перерахунок згідно оскаржуваної постанови проведено правомірно, підстави для її скасування відсутні.
Посилання позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення на те, що його середньомісячний заробіток для призначення страхової виплати має становити 70132921,00 грн., є помилковими, оскільки таким рішенням проведено лише перерахунок, а не призначення страхової виплати.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області провести перерахунок щомісячної страхової виплати відповідно до статті 42 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з урахуванням довідки фінансового відділу Славутської районної державної адміністрації від 15.04.2020 № 03-29-62/2020, суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки фінансового відділу Славутської РДА від 15.04.2020 року №03-29-62/2020 заробітна плата (грошове забезпечення, винагорода за цивільно-правовим договором), на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески, крб, за серпень та вересень складає по 160.
Отже, відомості цієї довідки є ідентичними порівняно з довідкою про середню заробітну плату ОСОБА_1 (дохід) від 08.12.2005 року №327 за серпень - вересень 1985 року (згідно якої заробітна плата за відпрацьований час за основним місцем роботи, з якої сплачено страхові внески до Фонду, крб., за серпень та вересень складає по 160).
Доводи позивача про те, що складання довідки про заробітну плату (визначеної Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. № 439) передбачено лише у грошовій одиниці України, не спростовує факт отримання ним заробітної плати у 1985 році у карбованцях, що і вказано у такій довідці.
Таким чином, законодавчо визначені підстави для зобов'язання відповідача провести перерахунок на підставі довідки від 15.04.2020 №03-29-62/2020 відсутні.
Також позивач вказує, що «перерахування» та/або індексація страхової виплати не проводилось.
Однак відповідно до ч.15 ст.42 Закону індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до частини другої статті 37 цього Закону. Що, фактично, мало місце відповідно до оскаржуваної постанови.
Також суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторони мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року по справі №806/2497/17.
Усі інші аргументи позивача (зокрема, що в оскаржуваній постанові вказано про встановлення йому третьої (а не другої) групи інвалідності; що така постанова передбачає виключено щомісячні страхові виплати; що у ній наведено статтю без назви Закону) досліджені судом, однак не є такими, що потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.