Справа № 686/15721/20
Головуючий у 1-й інстанції: Мазурок О.В.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
15 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови,
В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що відносно нього безпідставно винесено спірну постанову та накладено адміністративне стягнення, адже в постанові вказано, що він порушив п.12.4 ПДР "у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год", хоча в момент зупинки автомобіля він рухався поза межами населеного пункту, також в постанові неправильно вказано про порушення знаку 3.29, в той час, коли вказаний знак встановлений разом з табличкою 7.12 "Ожеледиця", тобто дія знаку поширюється виключно на зимовий період, коли дорога може бути слизькою. Крім того, до постанови не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ПДР.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову інспектора управління патрульної поліції в Житомирській області Осадчука С.П. серії ДП 18 №017997 від 28 квітня 2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у висновках суду першої інстанції вказано, що відповідачем до суду не надано свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки TruCam LTI 20/20 серійний номер 000521, який зазначено у постанові про адміністративне правопорушення від 28.04.2020 року. Між тим, таке свідоцтво представником відповідача було надано. Безпідставними вважає скаржник висновки про відсутність доказів про встановлення на відрізку шляху, яким рухався позивач, знаку 3.29.
Не погоджується відповідач і з висновком суду першої інстанції про порушення приписів ст.268 КУпАП, з огляду на те, що позивач звертався до відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи та обов'язковому її розгляді за його присутності, у зв'язку із карантинними обмеженнями, які діють на території України згідно постанови КМУ від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-COV-2», а також відсутність транспортного сполучення між обласними центрами, проте клопотання було безпідставно відхилено.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, інспектором взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Житомирській області лейтенантом поліції Осадчуком С.П., 28.04.2020 року було складено постанову серії ДП18 №017997 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою до ОСОБА_1 за порушення пп. «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху України застосовано передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що 05.04.2020 року автомобіль «Renault koleos», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач на автомобільній дорозі М-06 105 км + 800 м. в зоні дії знаку 3.29, рухався зі швидкістю 116 км/год; при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості на 66 км/год, чим порушив пп. «б» п. 12.9 Правил дорожнього руху. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що вказаний факт було зафіксовано приладом TruCAM 000521.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем до суду не надано суду свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки засобу TruCam LTІ 20/20 №000521, який зазначений у постанові серії ДП 18 №017997від 28 квітня 2020 року, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності дорожнього знаку 3.29 ПДР на ділянці дороги, де було зупинено автомобіль під керуванням позивача, а окрім того, при розгляді адміністративної справи відповідачем порушено право позивача на участь у розгляді справи.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно пп. «б» п. 12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Зі змісту розділу 33 ПДР України знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» вказує на те, що забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що факт руху автомобіля, яким керував позивач, зі швидкістю 116 км/год, підтверджується фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM № ТС000521 (а.с. 32), який отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1-2903-2012 (а.с. 36) та пройшов повірку, чинну до 30.09.2020 року, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/16643 (а.с. 35).
Відповідно до Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 року № 437 вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки) У3197-12 міжповірочний інтервал становить 1 рік.
Крім того, можливість використання виробу «TruCAM LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку (а.с. 37).
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля «Renault koleos», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач на автомобільній дорозі М-06 105 км + 800 м. в зоні дії знаку 3.29, яким керував позивач, зі швидкістю 116 км/год у межах дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год», підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо встановлення даного знаку обмеження швидкості та облаштування його з порушенням вимог чинного законодавства, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 12.10 ПДР України додаткові обмеження дозволеної швидкості руху можуть вводитися тимчасово і постійно.
При цьому разом із знаками обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 обов'язково додатково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта.
У разі коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 встановлені з порушенням визначених цими Правилами вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту наданої відповідачем копії листа Служби автомобільних доріг у Житомирській області від 03.05.2019 року №11-02/763, на ділянці автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп кілометри 106-107 встановлені знаки: 3.29 (90) на розподільчій смузі та праворуч (105 км + 068), знаки 3.29 (70) на розподільчій смузі та праворуч (105 км + 232), панно «Аварійно-небезпечна ділянка дороги» праворуч (105 км + 292), знаки 3.29 (50) на розподільчій смузі та праворуч (105 км + 400), знаки 3.29 (50) на розподільчій смузі та ліворуч (106 км + 235), знаки 3.29 (70) на розподільчій смузі на ліворуч (106 км + 437), знаки 3.29 (90) на розподільчій смузі та ліворуч, панно «Аварійно-небезпечна ділянка дороги» ліворуч (106 км + 642).
Факт встановлення даних знаків і панно, а також їх облаштування за правилами абз. 5 п. 10.5.25 ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» не оспорено.
Згідно пп. «а» п. 12.10-2 ПДР України обмеження дозволеної швидкості руху вводяться постійно виключно на небезпечних ділянках доріг та вулиць (небезпечні повороти, ділянки з обмеженою видимістю, місця звуження дороги тощо).
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відтак, доводи, зазначені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи, що зумовлено розглядом справи у спрощеному позовному провадженні та з помилковим застосуванням норм матеріального права.
Приписами пункту 7 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження з особливостями, викладеними у ст.286 КАС України.
Колегія суддів, з урахуванням викладеного, доходить висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2020 року скасувати.
Прийняти постанову,якою у позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 017997 від 28 квітня 2020 року - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 19 квітня 2021 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.