15 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 200/12682/15-а(2а/200/264/15)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року за виключними обставинами, прийнятої у справі №200/12682/15-а(2а/200/264/15) за результатами розгляду апеляційних скарг на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2016 року за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Головного управління Державної казначейської служби України, Апеляційного суду Дніпропетровської області про стягнення вихідної допомоги при виході у відставку, суд, -
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2016 року визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області, Головного управління Державної казначейської служби України в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на день реалізованого нею права на відставку судді згідно з п.9 ч.5 ст.126 Конституції України та ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного Казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 200790 грн.; зобов'язано Державну судову адміністрацію України передати Апеляційному суду Дніпропетровської області бюджетні асигнування на виплату допомоги судді у відставці ОСОБА_1 ; зобов'язати Апеляційний суд Дніпропетровської області виплатити ОСОБА_1 перераховані кошти.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 12.07.2019 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року залишено без змін.
04.05.2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник) звернулася до Третього апеляційного адміністративного суду з заявою про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року за виключними обставинами. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 року №2-р(ІІ)/2020 року визнано неконституційним положення пп.1 п.28 розділу ІІ Закону України від 27.03.2014 року №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким, зокрема із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виключено ст.136, що передбачала право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Вказане рішення Конституційного Суду України відповідно до п.1 ч.5 ст.361 КАС України є підставою для перегляду у зв'язку з виключними обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року, яким було застосовано положення пп.1 п.28 розділу ІІ Закону України від 27.03.2014 року №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».
16.06.2020 року Апеляційним судом Дніпропетровської області подано відзив на заяву, в якій суд просив у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити. Свої вимоги обґрунтував тим, що згідно пп.1 п.28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності 01.04.2014 року, було виключено ст.136, що передбачала право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, тобто суддям, які виходили у відставку у період з 01.04.2014 року по 30.09.2016 року виплата вихідної допомоги не була передбачена. Суд зазначав, що відповідно до ст.152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, які діяли на період ухвалення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року.
26.06.2020 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на заяву про перегляд постанови у зв'язку з виключними обставинами від Державної судової адміністрації України, в якому Державна судова адміністрація України просила у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 року №2-рп(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не вплинуло, оскільки спірні правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правові відносини, що виникли до набрання ним чинності.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020 року було зупинено провадження у справі про перегляд постанови за виключними обставинами до ухвалення об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішення у справі №808/1628/18.
Встановлено, що 19.02.2021 року постановою об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду прийнято постанову у справі №808/1628/18.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 року провадження у справі поновлено.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 09.04.1990 року по 30.12.2014 року працювала суддею. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 25.12.2014 року №59-VІІІ «Про звільнення суддів» звільнена з посади судді у зв'язку з виходом у відставку. Наказом Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року №225-к з 30.12.2014 року ОСОБА_1 відрахована зі штату суду.
01.04.2014 року набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключено ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Встановлено, що в січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Верховної Ради України, Державної судової адміністрації України, ГУ Державного Казначейства України та Апеляційного суду Дніпропетровської області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо несвоєчасного розгляду питання про прийняття відставки судді ОСОБА_1 та стягнути з ГУ Державної казначейської служби України на її користь вихідну допомогу у розмірі 200790 грн. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2015 року в задоволенні позову відмовлено. В подальшому постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 16.09.2015 року, скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.02.2015 року та визнано протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо несвоєчасного розгляду подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З урахування рішення Верховного Суду України 25.11.2015 року ОСОБА_1 звернулась до голови Апеляційного суду Дніпропетровської області та просила здійснити нарахування та виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, відповідно ст.136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції, чинній станом на день подання заяви про відставку) та листом від 03.12.2015 року №7-191/15 їй було відмовлено у виплаті вихідної допомоги, у зв'язку з відсутністю законних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі, суд виходив з того, що отримання вихідної допомоги відповідно до ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пов'язується з виходом у відставку, а написання заяви про відставку і вихід у відставку не є тотожними поняттями. Суд врахував, що на час звільнення ОСОБА_1 з посади судді та відрахування її зі штату Апеляційного суду Дніпропетровської області, набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01.04.2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» виключено ст.136, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Встановлено, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 року №2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пп.1 п.28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VII. Положення пп.1 п.28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03. 2014 року №1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є установлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
При вирішенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами суд керується позицією об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2021 року у справі №808/1628/2118.
Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду Верховного Суду зазначила у постанові, що положення п.1 ч.5 ст.361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Не може вважатися невиконаним, в розумінні положень п.1 ч.5 ст.361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення?? про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України». Наявність Рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Враховуючи вище викладене, суд вирішуючи питання про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року у справі №200/12682/15-а(2а/200/264/15) за виключними обставинами вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 315, 316, 361, 321, 322 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року у справі №200/12682/15-а(2а/200/264/15) за виключними обставинами - відмовити.
Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова