"12" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/434/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Кресюн А.В.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) до Приватного підприємства “Ексім-В” про стягнення 1244,44 грн., -
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Ексім-В” про стягнення заборгованості в загальному розмірі 1244,44 грн., в т.ч. 1021,86 грн. - основного боргу, 40,19 грн. - пені, 109,31 грн. - 3% річних та 73,08 грн. - інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань як морським агентом за договором № 367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 03.12.2018 р. щодо здійснення оплати за отримані послуги.
Зокрема, як вказує позивач, 28 грудня 2018 року Приватне підприємство “Ексім-В” (морський агент) приєдналося до договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 367-П-АМПУ-18 від 03 грудня 2018 року шляхом надання Державному підприємству “Адміністрація морських портів України” декларації про приєднання № 162 від 28 грудня 2018 р., відповідно до п. 1.1 якого договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 367-П-АМПУ-18 від 03 грудня 2018 року є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, який встановлює рівні умови для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України та може бути укладений лише шляхом приєднання морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Державному підприємству “Адміністрація морських портів України” декларації про приєднання до договору, розміщеної на офіційному веб-сайті адміністрації за адресою: http://www.uspa.gov.ua/ru/devatelnost/morskie-agentv/dogovor-prisoedineniya в порядку, передбаченому договором.
В п. 12.1 договору визначено, що у відповідності до ст.ст. 634, 641 Цивільного кодексу України оприлюднення на офіційному веб-сайті Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” договору з додатками №№ 1-3, які є його невід'ємною частиною, є публічною офертою, умови якої однакові для усіх морських агентів.
Так, позивач зазначає, що підтвердженням повного та безумовного акцептування публічної оферти є оформлення (підписання) морським агентом декларації про приєднання до договору (додаток № 1 до договору), що свідчить про прийняття ним публічної оферти (п. 12.2 договору).
В п. 12.7 договору передбачено, що морський агент дає згоду безумовно дотримуватися умов договору та згоду отримати послуги на встановлених адміністрацією умовах з моменту оформлення (підписання) морським агентом декларації про приєднання.
Згідно п. 1.2 договору всі права та обов'язки Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (в тому числі прийняття, узгодження та виконання заявок морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо), які передбачені договором, виконуються відповідною філією Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, перелік яких визначений у додатку № 3 до договору.
Наразі позивач зауважує, що Білгород-Дністровської філія Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) є відповідною філією Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в Білгород-Дністровському морському порту.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що даний договір врегульовує взаємовідносини адміністрації та морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема щодо порядку нарахування та оплати за заявками морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на веб-сайті Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” за адресою: http://www.uspa.gov.ua/ru/devatelnost/morskie-agentv/perechen-uslug-v-morskikh-portakh-ukrainy.
При цьому позивач додає, що пунктом 6 декларації про приєднання № 162 від 28 грудня 2018 року передбачено, що декларація про приєднання набуває чинності з моменту отримання та реєстрації адміністрацією її оригіналу, але в будь-якому разу не раніше 01.01.2019 р. та діє протягом строку, визначеному в п. 8.1 договору.
Відповідно до п. 8.1 договору останній набуває чинності з моменту реєстрації Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” оригіналу декларації про приєднання, але в будь-якому разі не раніше 01.01.2019 р. та діє до 30 червня 2019 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно п. 8.2 договору його дія вважається продовженою на кожний наступний рік, якщо не пізніше, ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії договору кожна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору.
За ствердженнями позивача, морський агент письмово не повідомляв про припинення договору і на даний час він наявний в Переліку компаній-морських агентів, які працюють в портах України за адресою: http://www.uspa.gov.ua/images/other_files/agents.pdf.
Так, позивач вказує, що за період дії договору з січня 2019 року по грудень 2019 року позивачем було надано відповідачу відповідні послуги за договором, після чого виставлено та надано для оплати рахунки, які відповідач не сплатив або сплатив з порушенням строків, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1021,86 грн.
При цьому позивач зазначає, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) до рахунку № 1044 від 31.10.2019 р. та сам рахунок надавалися під підпис представнику морського агента за довіреністю Житловському Д.Г., однак всупереч п. 4.14 договору морський агент не забезпечив отримання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до рахунків № 1114 від 30.11.2019 р., № 1181 від 31.12.2019 р. та відповідних рахунків. В подальшому, як вказує позивач, адміністрація повторно надала морському агенту акти та рахунки по наявній заборгованості шляхом надсилання відповідних документів поштою цінним листом з описом вкладення.
Також позивач вказує, що рахунки № 66 від 31.01.2019 р., № 94 від 12.02.2019 р., № 125 від 28.02.2019 р., № 163 від 28.02.2019 р., № 213 від 12.03.2019 р., № 352 від 31.03.2019 р., № 429 від 23.04.2019 р., № 474 від 30.04.2019 р., № 499 від 10.05.2019 р., № 524 від 14.05.2019 р., № 573 від 31.05.2019 р., № 671 від 30.06.2019 р. були сплачені відповідачем відповідно до претензії № 737/12-01-09/Вих/12 від 16.08.2019 р., але з порушенням строків оплати (платіжні доручення № 117 від 12.08.2019 р., № 124 від 20.08.2019 р.), однак нараховані в претензії пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідач не сплатив.
При цьому позивач додає, що з метою досудового врегулювання спору він направив на адресу відповідача претензію № 81/12-01-09/Вих/12 від 29.01.2020 р. щодо сплати основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, однак відповідач відповіді на претензію на надав, заборгованість позивачу не сплатив.
В подальшому, як вказує позивач, 17 вересня 2020 р. за № 784/12-01-09/Вих/12 позивач повторно направив відповідачу вимогу щодо сплати заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України № 367-П- АМПУ-18 від 03 грудня 2018 року/декларації про приєднання № 162 від 28 грудня 2018 р., проте відповідачем вимога задоволена не була, заборгованість за договором не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної сплати послуг адміністрація має право вимагати від морського агента сплати на користь адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Відтак, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати вартості послуг за договором відповідно до виставлених рахунків позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 40,19 грн., що заявлені до стягнення.
Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо здійснення оплати за отримані послуги, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 109,31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 73,08 грн., що заявлені до стягнення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2021 р. позовну заяву Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/434/21, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.03.2021 р.
22.03.2021 р. до господарського суду Одеської області електронною поштою надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 7812/21), відповідно до якої заявник просить надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 26 березня 2021 року об 11 год. 00 хв., в режимі відеоконференції з використанням системи EAZYCON поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.03.2021 р. у задоволенні заяви Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) про участь у судовому засіданні 26.03.2021 р. по справі № 916/434/21 за участю заявника в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2021 р. розгляд справи № 916/434/21 відкладено на 12 квітня 2021 р. з огляду на неявку сторін.
30.03.2021 р. до господарського суду Одеської області електронною поштою надійшла заява позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 8678/21), відповідно до якої заявник просить надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 12 квітня 2021 року о 12 год. 30 хв., в режимі відеоконференції з використанням системи EAZYCON поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2021 р. заяву Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) про участь в засіданні суду по справі № 916/434/21, яке призначене на 12 квітня 2021 р. о 12 год. 30 хв., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EAZYCON задоволено.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 24.02.2021 р. (а.с. 160), ухвали суду про відкладення розгляду справи від 26.03.2021 р. (а.с. 185).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Так, 03 грудня 2018 р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (адміністрація) та морським агентом, який, діючи від імені судновласника та за його рахунок, приєднався до цього договору шляхом надання адміністрації декларації про приєднання до договору (морський агент), укладено договір № 367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, відповідно до п. 1.1 якого останній є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, який встановлює рівні умови для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання адміністрації декларації про приєднання до договору (додаток № 1 до цього договору), розміщеної на офіційному веб-сайті адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/morski-agenti/dogovir-priednannya, в порядку передбаченому цим договором.
За умовами п. 1.2 вказаного договору всі права та обов'язки адміністрації (в тому числі, прийняття, узгодження та виконання заявок морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо), які передбачені цим договором, виконуються відповідною філією Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, перелік яких визначений у додатку № 3 до цього договору.
Відповідно до п. 1.3 вказаного договору при виконанні даного договору сторони керуються та зобов'язані виконувати вимоги чинного законодавства України, Правил, режимних та розпорядчих документів адміністрації, в тому числі, положення, які діють у відповідному морському порту.
Пунктом 2.1 договору визначено, що даний договір врегульовує взаємовідносини адміністрації та морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на веб-сайті адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/morski-agenti/perelik-poslug-shcho-nadayutsya-u-morskikh-portakh-ukrajini.
В п. 3.1 договору визначені обов'язки адміністрації, зокрема: здійснювати організацію постановки суден до причалів морського порту відповідно добового плану згідно з наданою морським агентом інформацією, в залежності від зайнятості причалів раніше підтвердженими суднами, наявності вантажів та доручень на навантаження суден морського агента (п. 3.1.1.); адміністрація забезпечує безпеку судноплавства в акваторії морського порту та надає дозвіл на вхід/вихід/перешвартування суден в/з акваторії морського порту та інше (п. 3.1.2); створювати сприятливі умови для виконання морським агентом своїх функцій на режимній території морського порту та надавати морському агенту оперативну інформацію, необхідну для його виробничої діяльності (п. 3.1.3); адміністрація виконує заявки морського агента, які пов'язані з обслуговуванням суден, за умови їх попереднього узгодження. У випадку неможливості виконання заявки морського агента з об'єктивних причин (технічних, організаційних та інших), адміністрація про це повідомляє морського агента не пізніше 12 годин з моменту отримання заявки (п. 3.1.4); надавати морському агенту рахунки (у тому числі, попередні рахунки по портовим зборам) після отримання від морського агента заявки на надання послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи щодо наданих послуг. Попередні рахунки на оплату портових зборів виставляються та надаються адміністрацією морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від морського агента, а остаточні рахунки по суднозаходу та наданих послугах виставляються та надаються морському агенту не пізніше п'яти робочих днів з моменту відходу судна із морського порту або дня надання послуг (п. 3.1.5); забезпечити своєчасне розміщення на офіційному веб-сайті адміністрації та/або офіційному веб-сайті адміністрації переліку послуг, що надаються у морських портах України, Правил для ознайомлення з ними морського агента, капітанів суден, судновласників тощо (п. 3.1.6); негайно повідомляти морською агента про всі зупинки та перешкоди під час надання Послуг (п. 3.1.7); оформлювати перепустки для автотранспорту працівникам морського агента та особам, які ним залучені, на територію адміністрації із стягненням плати згідно із затвердженим у відповідному морському порту вільними цінами (тарифами). Оформлення перепусток для доступу на режимну територію працівникам морського агента та особам, які ним залучені, здійснюється адміністрацією на підставі заяви, заздалегідь (не менш ніж за 1 (один) повний робочий день) поданої морським агентом до відповідного підрозділу адміністрації, оформленої належним чином відповідно до вимог діючого в порту положення (п. 3.1.8); адміністрація складає рахунки та акти наданих послуг, зокрема, щодо надання інформаційних послуг морському агенту згідно з вільними цінами (тарифами) (п. 3.1.9); адміністрація складає рахунки та акти наданих послуг за надання спеціалізованої послуги відповідно до чинного законодавства України (п. 3.1.10); на письмовий запит морського агента щодо вільних цін (тарифів) адміністрації на послуги, зазначені в п. 2.1 цього договору, не пізніше 3 робочих днів від дня отримання запиту направити рекомендованим листом або вручити морському агенту під розписку листа з відповідними вільними цінами (тарифами) на послуги та порядком їх стягнення (п. 3.1.11); адміністрація не має права перешкоджати або втручатися в діяльність морського агента, крім випадків, передбачених чинним законодавством, а також встановлювати для них умови діяльності, що погіршують їх становище порівняно з іншими суб'єктами господарювання або порушують їхні права та законні інтереси (п. 3.1.12).
Відповідно до п. 3.3 договору визначені обов'язки морського агента, зокрема: виконувати свої професійні обов'язки у відповідності з розпорядженнями судновласника, здійснювати обслуговування суден під час підходу до морського порту, перебування в морському порту та відходу із морського порту (п. 3.3.1); морський агент зобов'язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з адміністрацією за надані судну і морському агенту послуги в порядку, визначеному цим договором, зокрема, здійснювати від імені судновласника розрахунки з адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (п. 3.3.2).
В п. 3.4 договору визначені права морського агента, зокрема: своєчасно та в повному обсязі отримувати послуги згідно з заявками та умовами цього договору (п. 3.4.1); своєчасно отримувати від адміністрації інформацію, необхідну для виконання своїх функцій (п. 3.4.2); отримувати від адміністрації акти наданих послуг (виконаних робіт), рахунки з підтверджуючими документами за надані послуги (виконані роботи) (п. 3.4.3).
За умовами п. 4.1 договору ставки портових зборів визначаються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. № 316, яким затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів. Оплата портових зборів, що надійшли від судновласника, здійснюється морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок адміністрації у доларах США по суднам під іноземним прапором і у національній валюті по суднам під Державним прапором України на підставі рахунків, своєчасно виставлених адміністрацією.
Розмір зборів, тарифів на послуги, щонадаються Адміністрацією, та які не підлягають державному регулюванню, визначається згідно з вільними цінами (тарифами) Адміністрації, що діють на момент надання відповідних послуг (п. 4.4 договору).
Згідно п. 4.5 договору незнання морським агентом нормативно-правових актів центральних органів державного управління, що регулюють тарифи на надані Адміністрацією послуги, не звільняє морського агента від їхнього виконання.
За умовами п. 4.10 вказаного договору остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших послугах, наданих адміністрацією, оплачуються морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) адміністрації протягом 20-ти банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок адміністрації згідно з актом наданих послуг або інших документів, які підтверджують надання послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.
Положеннями п. 4.12 договору визначено, що рахунки на оплату послуг адміністрації передаються морському агенту наступним чином:
- направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену морським агентом за запитом адміністрації; та/або
- передаються безпосередньо уповноваженому представнику морського агента під підпис у реєстрі пред'явлених рахунків; та/або
- направляються морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур'єрською поштою тощо).
Адміністрація може застосувати будь-який з описаних у цьому пункті договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається сторонами достатнім з боку адміністрації для забезпечення оплати морським агентом такого рахунку. У випадку виникнення спорів щодо одержання морським агентом рахунку на оплату послуг, наданих адміністрацією, рахунок вважається переданим та одержаним морським агентом у разі своєчасного виставлення його Адміністрацією Морському агенту, а тягар доказування того, що рахунок не був одержаний, несе морський агент.
В п. 4.14 договору визначено, що морський агент, незалежно від отримання рахунку на оплату послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов'язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичного надання послуг. Неотримання морським агентом рахунків на оплату послуг не звільняє морського агента від обов'язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією.
Морський агент зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів після отримання акту наданих послуг, за відсутності вмотивованих заперечень, оформити та повернути Адміністрації підписаний та скріплений вчасною печаткою, якщо така використовується у відповідності до чинного законодавства України, належний Адміністрації примірник акту та здійснити розрахунок згідно з умовами договору (п. 4.15 договору).
За умовами п. 5.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати послуг адміністрація має право вимагати від морського агента сплати на користь адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш, ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги, адміністрація має право вимагати від морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених адміністрацією. Санкції, передбачені даним пунктом, можуть застосовуватись незалежно від інших заходів відповідальності і заходів забезпечення виконання зобов'язань, які підлягають застосуванню на підставі цього Договору або чинного законодавства.
Згідно п. 7.1 договору всі суперечки, що виникають унаслідок підписання або тлумачення договору, або пов'язані з його виконанням, вирішуються шляхом переговорів.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
За положеннями п. 8.1 вказаного договору останній набуває чинності з моменту реєстрації адміністрацією оригіналу декларації про приєднання (додаток № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною), але в будь-якому разі не раніше 01.01.2019 р., та діє до 30 червня 2019 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За умовами п. 8.2 вказаного договору дія договору вважається продовженою на кожний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору.
Як встановлено судом, 28.12.2018 р. відповідач (як морський агент) шляхом підписання декларації про приєднання № 162 приєднався до договору з позивачем від 03.12.2018 № 367-П-АМПУ-18 та підтвердив ознайомлення та згоду з усіма умовами договору та всіма додатками до нього, які є його невід'ємною частиною, а також з усіма законодавчими та нормативними документами, що застосовуються до правовідносин, які виникають між морським агентом та Державним підприємством “Адміністрація морських портів України”.
Отже, відповідач приєднався до умов вказаного договору з моменту отримання та реєстрації Адміністрацією оригіналу декларації, але в будь-якому разі не раніше 01.01.2019 р. (п. 6 декларації).
При цьому в додатку № 2 до договору від 03.12.2018 р. № 367-П-АМПУ-18 була визначена інформація для виставлення рахунку, а в додатку № 3 - Перелік та банківські реквізити ДП “АМПУ”.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В свою чергу згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення ч.1 ст. 634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Так, оскільки укладений між сторонами договір містить умови, які притаманні договору доручення, договору морського агентування та договору про надання послуг, вказаний договір фактично є змішаним.
Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з п. 2.1 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 р. № 348, морський агент - суб'єкт господарювання, який відповідно до договору морського агентування діє від імені та за дорученням судновласника як постійний представник судновласника та за винагороду надає послуги в галузі торговельного мореплавства; договір про надання послуг з вантажних операцій (далі - договір перевалки) - договір між портовим оператором або оператором терміналу та замовником, яким визначаються умови надання послуг з вантажних операцій в морському порту.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як з'ясовано судом, на виконання умов зазначеного договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 р. позивачем надавались послуги із використання контрольно-пропускної (охоронної) системи для входу на територію порту, послуги із забезпечення контрольно-пропускного режиму автотранспорту з урахуванням користування автошляхами для в'їзду легкового автотранспорту, а також інформаційні послуги з боку головної диспетчерської при агентуванні Day Forest відповідно до договору.
При цьому судом встановлено, що позивачем за надання послуг кожного місяця виставлялись відповідачу рахунки на оплату, а також оформлювались акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:
- рахунок № 66 від 31.01.2019 р. на суму 297,96 грн. (в т.ч. ПДВ 49,66 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 55 від 31.01.2019 р. на суму 297,96 грн. (в т.ч. ПДВ 49,66 грн.);
- рахунок № 94 від 12.02.2019 р. на суму 808,56 грн. (в т.ч. ПДВ 134,76 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 94 від 12.02.2019 р. на суму 808,56 грн. (в т.ч. ПДВ 134,76 грн.);
- рахунок № 125 від 28.02.2019 р. на суму 808,56 грн. (в т.ч. ПДВ 134,76 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 134 від 28.02.2019 р. на суму 808,56 грн. (в т.ч. ПДВ 134,76 грн.);
- рахунок № 163 від 28.02.2019 р. на суму 541,93 грн. (в т.ч. ПДВ 90,32 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 153 від 28.02.2019 р. на суму 541,93 грн. (в т.ч. ПДВ 90,32 грн.);
- рахунок № 213 від 12.03.2019 р. на суму 808,56 грн. (в т.ч. ПДВ 134,76 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 235 від 12.03.2019 р. на суму 808,56 грн. (в т.ч. ПДВ 134,76 грн.);
- рахунок № 352 від 31.03.2019 р. на суму 835,88 грн. (в т.ч. ПДВ 139,31 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 337 від 31.03.2019 р. на суму 835,88 грн. (в т.ч. ПДВ 139,31 грн.);
- рахунок № 429 від 23.04.2019 р. на суму 808,56 грн. (в т.ч. ПДВ 134,76 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 415 від 23.04.2019 р. на суму 808,56 грн. (в т.ч. ПДВ 134,76 грн.);
- рахунок № 474 від 30.04.2019 р. на суму 775,90 грн. (в т.ч. ПДВ 129,32 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 456 від 30.04.2019 р. на суму 775,90 грн. (в т.ч. ПДВ 129,32 грн.);
- рахунок № 499 від 10.05.2019 р. на суму 808,56 грн. (в т.ч. ПДВ 134,76 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 500 від 10.05.2019 р. на суму 808,56 грн. (в т.ч. ПДВ 134,76 грн.);
- рахунок № 524 від 14.05.2019 р. на суму 653,11 грн. (в т.ч. ПДВ 108,85 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 508 від 14.05.2019 р. на суму 653,11 грн. (в т.ч. ПДВ 108,85 грн.);
- рахунок № 573 від 31.05.2019 р. на суму 663,91 грн. (в т.ч. ПДВ 110,65 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 540 від 31.05.2019 р. на суму 663,91 грн. (в т.ч. ПДВ 110,65 грн.);
- рахунок № 671 від 30.06.2019 р. на суму 331,96 грн. (в т.ч. ПДВ 55,33 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 653 від 30.06.2019 р. на суму 331,96 грн. (в т.ч. ПДВ 55,33 грн.);
- рахунок № 839 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн. (в т.ч. ПДВ 85,99 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 819 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн. (в т.ч. ПДВ 85,99 грн.);
- рахунок № 964 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн. (в т.ч. ПДВ 66,32 грн.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 936 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн. (в т.ч. ПДВ 66,32 грн.);
- рахунок № 1044 від 31.10.2019 р. на суму 67,99 грн. (в т.ч. ПДВ 11,33 грн.);
- рахунок № 1114 від 30.11.2019 р. на суму 12,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2,00 грн.);
- рахунок № 1181 від 31.12.2019 р. на суму 28,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4,67 грн.).
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 р. та чинного законодавства на підставі виставлених вищезазначених рахунків та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, у відповідності з п. 4.10 договору остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших послугах, наданих адміністрацією, оплачуються морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) адміністрації протягом 20-ти банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок адміністрації згідно з актом наданих послуг або інших документів, які підтверджують надання послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.
Так, як вбачається з наведеного в позові розрахунку заборгованості по спірному договору, відповідачем були сплачені рахунки № 66 від 31.01.2019 р., № 94 від 12.02.2019 р., № 125 від 28.02.2019 р., № 163 від 28.02.2019 р., № 213 від 12.03.2019 р., № 352 від 31.03.2019 р., № 429 від 23.04.2019 р., № 474 від 30.04.2019 р., № 499 від 10.05.2019 р., № 524 від 14.05.2019 р., № 573 від 31.05.2019 р., № 671 від 30.06.2019 р.
Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1021,86 грн. грн., у т.ч. по наступним рахункам та актам: рахунок № 839 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 819 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн.; рахунок № 964 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 936 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн.; рахунок № 1044 від 31.10.2019 р. на суму 67,99 грн. (в т.ч. ПДВ 11,33 грн.); рахунок № 1114 від 30.11.2019 р. на суму 12,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2,00 грн.); рахунок № 1181 від 31.12.2019 р. на суму 28,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4,67 грн.), вказуючи, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахункам № 1044 від 31.10.2019 р., № 1114 від 30.11.2019 р. та № 1181 від 31.12.2019 р. не були підписані відповідачем, а також не повернуті на адресу позивача.
Між тим господарським судом встановлено, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 819 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн. до рахунку № 839 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 936 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн. до рахунку № 964 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн. підписані з боку відповідача та скріплені печаткою підприємства, а відтак отримані та погоджені останнім.
При цьому із матеріалів справи вбачається, що рахунок № 1044 від 31.10.2019 р. на суму 67,99 грн. (в т.ч. ПДВ 11,33 грн.) та складений відповідно до нього акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1025 від 31.10.2019 р. на суму 67,99 грн. (в т.ч. ПДВ 11,33 грн.) зареєстровані в журналі реєстрації первинних документів № 12-01-11-12 та журналі реєстрації первинних документів (акти здачі-прийняття робіт) № 12-01-11-13 та отримані представником морського агента 18.11.2019 р. нарочно, проставлено дату отримання, прізвище та ініціали особи та засвідчено підписом, про що свідчать відмітки у вказаних журналах.
Так, п. 4.15 спірного договору визначено, що морський агент зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів після отримання акту наданих послуг, за відсутності вмотивованих заперечень, оформити та повернути Адміністрації підписаний та скріплений вчасною печаткою, якщо така використовується у відповідності до чинного законодавства України, належний Адміністрації примірник акту та здійснити розрахунок згідно з умовами договору.
Таким чином, відповідно до вказаного пункту договору ПП “Ексім-В” зобов'язаний був протягом 5-ти банківських днів, починаючи з дати отримання акту № 1025, а саме з 18.11.2019 р., за відсутності вмотивованих заперечень підписати вказаний акт, скріпити його печаткою підприємства та повернути на адресу адміністрації. Водночас, матеріали справи не містять доказів підписання вказаного акту № 1025 та повернення його на адресу позивача, як і не містять доказів вмотивованих заперечень відповідача на вказаний акт, з огляду на що господарський суд доходить висновку про погодження ПП “Ексім-В” із вказаним актом № 1025.
Крім того, стосовно рахунків № 1114 від 30.11.2019 р. та № 1181 від 31.12.2019 р. позивач у позовній заяві вказує, що морський агент не забезпечив їх отримання, а також отримання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до них, з огляду на що адміністрація здійснила їх надсилання поштою цінним листом з описом вкладення.
Як вбачається із наданої до матеріалів справи копії опису вкладення у цінний лист (а.с. 146), на який позивач посилається як на доказ надсилання спірних рахунків та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до них, у вказаному описі зазначено про надсилання на адресу Приватного підприємства “Ексім-В” рахунків на оплату № 1114 від 30.11.2019 р., № 1181 від 31.12.2019 р. та № 1044 від 31.10.2019 р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1163 від 31.12.2019 р., № 1096 від 30.11.2019 р., № 1025 від 31.10.2019 р., № 936 від 30.09.2020 р. та № 819 від 31.08.2020 р., акту звірки взаємних розрахунків за 4 кв. 2019 р.
Між тим господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем морському агенту, яким є ПП “Ексім-В”, послуг за договором № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 р. за спірний період - листопад та грудень 2019 року, а саме відповідних копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених до рахунків № 1114 від 30.11.2019 р., № 1181 від 31.12.2019 р., оскільки позивач мав можливість надати копії вказаних актів, підписаних лише з боку Адміністрації, чого зроблено не було. Тим більш вказані рахунки не містять реквізитів відповідних актів надання послуг. Такі обставини в свою чергу позбавляють суд можливості встановити ті обставини, що надіслані на адресу відповідача акти № 1163 від 31.12.2019 р. та № 1096 від 30.11.2019 р. були складені саме відповідно до рахунків № 1114 від 30.11.2019 р., № 1181 від 31.12.2019 р. та вартість наданих послуг, а також встановити тотожність зазначених в них послуг тим, що надавалися позивачем відповідачу відповідно до умов спірного договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 р. З огляду на викладене господарський суд доходить висновку, що вказаний опис вкладення у цінний лист не підтверджує факт надання позивачем морському агенту відповідних послуг згідно договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 р. за період листопад та грудень 2019 року та складання вказаних актів саме відповідно до рахунків № 1114 від 30.11.2019 р., № 1181 від 31.12.2019 р.
Крім того, господарський суд зауважує, що з наданої позивачем копії вказаного опису неможливо встановити дату його направлення, оскільки штамп поштового відділення відображений на ньому частково.
Так, відповідно до п. 4.14 договору морський агент, незалежно від отримання рахунку на оплату послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов'язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичного надання послуг. Неотримання морським агентом рахунків на оплату послуг не звільняє морського агента від обов'язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією.
Таким чином, з огляду на відсутність доказів надання позивачем послуг за спірним договором № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 р. відповідно до рахунків № 1114 від 30.11.2019 р. та № 1181 від 31.12.2019 р., а також доказів отримання відповідачем складених відповідно до вказаних рахунків актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), господарський суд доходить висновку про ненастання у Приватного підприємства “Ексім-В” обов'язку з їх оплати.
Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані згідно договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 р. послуги по актам № 819 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн., № 936 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн., № 1025 від 31.10.2019 р. на суму 67,99 грн., які не були оплачені згідно виставлених рахунків відповідно № 839 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн., № 964 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн., № 1044 від 31.10.2019 р. на суму 67,99 грн., становить 981,86 грн. (515,93 грн. + 397,94 грн. + 67,99 грн.).
При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем наданих послуг згідно умов договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 р., в матеріалах справи відсутні. Наразі відповідач не оспорив наявність у нього невиконаного зобов'язання з оплати за надані послуги в розмірі 981,86 грн. згідно вказаного договору. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості наданих послуг за спірним договором № 367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 03.12.2018 р. відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 981,86 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язань за спірним договором у розмірі 40,19 грн. суд зазначає наступне.
Так, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, п. 5.2 договору № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 р. передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати послуг адміністрація має право вимагати від морського агента сплати на користь адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором № 367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 р. щодо здійснення повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг за актами № 819 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн., № 936 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн., № 1025 від 31.10.2019 р. на суму 67,99 грн., а також те, що сторонами у п. 5.2 договору погоджено нарахування пені за несвоєчасну оплату наданих послуг, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення. При цьому, з огляду на відсутність доказів щодо надання послуг по актам, відповідно до яких складені рахунки № 1114 від 30.11.2019 р. та № 1181 від 31.12.2019 р., суд вважає безпідставним нарахування позивачем пені на суму по вказаним рахункам.
Також дослідивши та перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок суми пені в розмірі 40,19 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок пені був здійснений з порушенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України строку, за яким нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За таких обставин, враховуючи встановлення судом відсутності підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені за актами, складеними відповідно до рахунків № 1114 від 30.11.2019 р. та № 1181 від 31.12.2019 р., відповідно судом здійснено самостійний перерахунок пені із врахуванням дійсного періоду прострочення зобов'язання за актами № 819 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн., № 936 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн., № 1025 від 31.10.2019 р. на суму 67,99 грн., а саме:
- за актом № 819 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн. сума пені складає 70,03 грн.:
Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
515.9301.10.2019 - 24.10.20192416.5000 %0.090 %*
515.9325.10.2019 - 12.12.20194915.5000 %0.085 %*
515.9313.12.2019 - 30.01.20204913.5000 %0.074 %*
515.9331.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*
515.9313.03.2020 - 01.04.20202010.0000 %0.055 %*
- за актом № 936 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн. сума пені складає 49,69 грн.:
Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
397.9430.10.2019 - 12.12.20194415.5000 %0.085 %*
397.9413.12.2019 - 30.01.20204913.5000 %0.074 %*
397.9431.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*
397.9413.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*
397.9424.04.2020 - 30.04.202078.0000 %0.044 %*
- за актом № 1025 від 31.10.2019 р. на суму 67,99 грн. сума пені складає 7,62 грн.:
Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
67.9929.11.2019 - 12.12.20191415.5000 %0.085 %*
67.9913.12.2019 - 30.01.20204913.5000 %0.074 %*
67.9931.01.2020 - 12.03.20204211.0000 %0.060 %*
67.9913.03.2020 - 23.04.20204210.0000 %0.055 %*
67.9924.04.2020 - 29.05.2020368.0000 %0.044 %*
Отже, загальна сума нарахованої пені за вказаним актами складає 127,34 грн. В свою чергу оскільки заявлена позивачем до стягнення сума пені за вказаними вище актами в розмірі 37,12 грн. є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, як передбачено в ч. 2 ст. 237 ГПК України, відповідно з відповідача підлягає стягненню сума пені в розмірі 37,12 грн.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості наданих позивачем послуг за актами № 55 від 31.01.2019 р. на суму 297,96 грн., № 94 від 12.02.2019 р. на суму 808,56 грн., № 134 від 28.02.2019 р. на суму 808,56 грн., № 153 від 28.02.2019 р. на суму 541,93 грн., № 235 від 12.03.2019 р. на суму 808,56 грн., № 337 від 31.03.2019 р. на суму 835,88 грн., № 415 від 23.04.2019 р. на суму 808,56 грн., № 456 від 30.04.2019 р. на суму 775,90 грн., № 500 від 10.05.2019 р. на суму 808,56 грн., № 508 від 14.05.2019 р. на суму 653,11 грн., № 540 від 31.05.2019 р. на суму 663,91 грн., № 653 від 30.06.2019 р. на суму 331,96 грн., № 819 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн., № 936 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн., № 1025 від 31.10.2019 р. на суму 67,99 грн., суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних, однак саме за вказаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), за виключенням актів, складених відповідно до рахунків № 1114 від 30.11.2019 р. та № 1181 від 31.12.2019 р. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 109,31 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено, однак, враховуючи встановлення судом відсутності підстав для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних за актами, складеними відповідно до рахунків № 1114 від 30.11.2019 р. та № 1181 від 31.12.2019 р., розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача становлять 108,04 грн. (109,31 грн. - 0,40 грн. - 0,87 грн.).
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату вартості наданих послуг за актами № 55 від 31.01.2019 р. на суму 297,96 грн., № 94 від 12.02.2019 р. на суму 808,56 грн., № 134 від 28.02.2019 р. на суму 808,56 грн., № 153 від 28.02.2019 р. на суму 541,93 грн., № 235 від 12.03.2019 р. на суму 808,56 грн., № 337 від 31.03.2019 р. на суму 835,88 грн., № 415 від 23.04.2019 р. на суму 808,56 грн., № 456 від 30.04.2019 р. на суму 775,90 грн., № 500 від 10.05.2019 р. на суму 808,56 грн., № 508 від 14.05.2019 р. на суму 653,11 грн., № 540 від 31.05.2019 р. на суму 663,91 грн., № 653 від 30.06.2019 р. на суму 331,96 грн., № 819 від 31.08.2019 р. на суму 515,93 грн., № 936 від 30.09.2019 р. на суму 397,94 грн., № 1025 від 31.10.2019 р. на суму 67,99 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат було здійснено позивачем вірно. При цьому судом встановлено відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат за актами, складеними відповідно до рахунків № 1114 від 30.11.2019 р. та № 1181 від 31.12.2019 р., з огляду на що розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача становлять 71,14 грн. (73,08 грн. - 0,60 грн. - 1,34 грн.).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2185,58 грн. (1198,16 грн. х 2270,00 грн./ 1244,44 грн.).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) до Приватного підприємства “Ексім-В” про стягнення 1244,44 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства “Ексім-В” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, буд. 6; код ЄДРПОУ 34284642) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд 81; код ЄДРПОУ 38728376) заборгованість в сумі 981/дев'ятсот вісімдесят одна/грн. 86 коп., пеню в розмірі 37/тридцять сім/грн. 12 коп., 3% річних в сумі 108/сто вісім/грн. 04 коп., інфляційні втрати в сумі 71/сімдесят одна/грн. 14 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2185/дві тисячі сто вісімдесят п'ять/грн. 58 коп.
3. В задоволені решти вимог Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) до Приватного підприємства “Ексім-В” відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 19 квітня 2021 р.
Суддя В.С. Петров