ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.04.2021Справа № 910/19347/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінта-Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Автосервіс"
про стягнення 132154,85 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінта-Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Автосервіс" про стягнення 132154,85 грн. з яких: 46030,72 грн. заборгованості за виконані роботи, 1159,97 грн. інфляційних втрат, 1564,16 грн. трьох відсотків річних та 83400,00 грн. штрафу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив строк виконання грошового зобов'язання згідно Договору про надання послуг технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та виконання авторемонтних робіт № ТАП-01/06/18 від 01.06.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
21.12.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що сплачував у рахунок погашення заборгованості в березні 2020 року грошові кошти в розмірі 2000 грн., у зв'язку з чим сума боргу наразі є меншою. Крім того, позивач у порушення договірних зобов'язань не звертався до відповідача з претензією на сплату штрафних санкцій.
У відповіді на відзив позивач надав перерахунок основної суми боргу та компенсаційних виплат, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 44030,72 грн. боргу, 1575,48 грн. інфляційних втрат, 1530,39 грн. трьох процентів річних та 83400 грн. штрафу. Також позивач зауважив на відсутності законодавчо встановленого обов'язку досудового врегулювання спору, зокрема, в частині стягнення штрафних санкцій.
Розглянувши подану заяву, суд встановив, що фактично позивачем зменшено пред'явлені позовні вимоги до суми 130536,59 грн., а відтак суд здійснює подальший розгляд позовних вимог у даній сумі.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що позивач був обізнаний про часткову оплату відповідачем боргу, що й слугувало підставою для скасування судового наказу № 910/14039/20. При цьому, відповідач у зв'язку зі скрутним фінансовим положенням не має змоги сплатити борг у сумі 44030,72 грн. Одночасно відповідач зауважив, що умовами договору сторони передбачили попереднє надсилання претензій, що позивачем не виконано. Також відповідач надав заперечення на заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясування всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.06.2018 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № ТАП-01/06/18 про надання послуг технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та виконання авторемонтних робіт, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги по технічному обслуговуванню ДТЗ та виконувати авторемонтні роботи (далі - роботи та послуги), пов'язані з технічним обслуговуванням та ремонтом ДТЗ, які належать замовникові, зі свого матеріалу або матеріалу замовника, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги та виконані роботи в порядку, розмірі та строки, передбачені даним договором.
Пунктом 2.1.1 договору визначено, що вартість однієї нормо-години є узгодженою та становить 356,40 грн. з ПДВ.
Згідно з пунктом 2.4 договору замовник зобов'язується здійснювати розрахунки з виконавцем шляхом 50 % передоплати від вартості надання послуг, які зазначені в замовлення-нараді. Наступні кошти замовник оплачує виконавцеві відповідно до рахунків, виставлених останнім, протягом 7 банківських днів, з моменту їх виставлення та/або закінчення надання послуг/виконання робіт, але у будь-якому випадку до моменту видачі ДТЗ. Повідомлення про закінчення надання послуг/виконання робіт та виставлення рахунку виконавцем здійснюється по телефону, або факсу, або електронній пошті або підписання сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до пункту 3.7 договору роботи за цим договором вважаються виконаними, а послуги наданими належним чином після підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг). Акти надсилаються/передаються виконавцем замовникові, котрий протягом двох робочих днів має підписати їх та направити виконавцеві або направити мотивовану відмову від підписання відповідних актів. Ненаправлення замовником підписаних актів або мотивованої відмови у визначений у цьому пункті строк, означає, що акти повністю прийняті та підлягають повній оплаті. Зобов'язання замовника оплатити виконані роботи та/або надані послуги та/або запасні частини виконавця вважаються виконаними після надходження на розрахунковий рахунок всіх сум, зазначених у підписаному сторонами замовленні-наряді згідно виставлених виконавцем рахунків.
ДТЗ видається замовникові після: виконання/надання всіх видів заявлених, або погоджених додатково робіт та/або послуг, або у випадку відмови однієї із сторін від подальшого виконання даного договору - достроково, після здійснення оплати замовником всіх запасних частин, матеріалів і фактично наданих виконавцем послуг та виконаних робіт, а також сум належних до сплати за знаходження ДТЗ на території виконавця, а у випадку нанесення матеріальної шкоди працівником чи водієм замовника після підписання сторонами акту про нанесену матеріальну шкоду (пункт 3.8 договору).
На виконання умов договору сторонами підписані акти виконаних робіт від 31.08.2019 № ТС1900497 на суму 39857,54 грн. та від 28.09.2019 № ТС1900736 на суму 6173,18 грн.
Водночас, відповідач оплату виконаних позивачем робіт здійснив не в повному обсязі, заборгувавши 44030,72 грн.
У той же час, із матеріалів справи слідує, що відповідач звертався до позивача з листом від 22.09.2020 № 22/2 щодо відтермінування сплати заборгованості за договором, однак доказів досягнення відповідної домовленості матеріали справи не містять.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що за фактом надання послуг між сторонами підписано два акти виконаних робіт від 31.08.2019 № ТС1900497 та від 28.09.2019 № ТС1900736 на загальну суму 46030,72 грн., з якої відповідач сплатив 2000 грн., тобто залишок боргу за надані послуги становив 44030,72 грн.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача, яка складає 44030,72 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути 83400 грн. штрафу, нарахованого на підставі пункту 7.3 договору, виходячи з розрахунку 200 грн. * 417 днів = 83400 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).
Відповідно до пункту 7.3 договору у випадку, якщо замовник порушив строки оплати виставлених виконавцем рахунків за виконані роботи та/або надані послуги, замовник, крім пені, передбаченої п. 7.2. цього договору, зобов'язаний оплатити стоянку ДТЗ за весь період такого прострочення з розрахунку 200 (двісті) грн. 00 коп. за кожну повну і неповну добу. В разі, якщо на момент прострочення оплати, ДТЗ знаходиться у замовника, останній зобов'язаний сплатити штраф за кожен день прострочення оплати наданих послуг та виконаних робіт з розрахунку 200 грн. за кожен день прострочення протягом всього періоду.
Одночасно, пунктом 7.6 договору встановлено, що всі штрафні санкції, передбачені даним договором, застосовуються сторонами на підставі виставлених претензій.
У той же час, щодо заперечень відповідача з приводу відсутності від позивача претензії на сплату штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом (частина 1 статті 19 ГПК України).
Однак, щодо спірних правовідносин відсутній встановлений законом обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
У той же час, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Також, частиною 2 статті 19 ГПК України передбачено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість пред'явлення позивачем безпосередньо шляхом подачі позовної заяви вимоги про стягнення нарахованого за договором штрафу.
Здійснивши арифметичний перерахунок заявленого до стягнення штрафу, суд встановив, що останній здійснений без урахування пункту 2.4 договору, що передбачає, зокрема, оплату наданих послуг відповідно до рахунків, виставлених позивачем, протягом 7 банківських днів з моменту їх виставлення та/або закінчення надання послуг/виконання робіт, що підтверджується, зокрема, підписанням сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг).
Відтак, ураховуючи відсутність виставлених позивачем рахунків, суд дійшов висновку про відрахування строку на оплату згідно з підписаними сторонами актами, у зв'язку з чим за виконані за актом від 31.08.2019 № ТС1900497 роботи оплата відповідачем мала бути здійснена до 10.09.2019 включно та за актом від 28.09.2019 № ТС1900736 - до 08.10.2019 включно.
Відтак, прострочення з оплати за актом від 31.08.2019 № ТС1900497 становить 409 днів та за актом від 28.09.2019 № ТС1900736 - 381 день.
Отже, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача штрафу на підставі пункту 7.3 договору за період у 409 днів, а не 417 днів, внаслідок чого сума штрафу становить 81800 грн. При цьому судом враховано відсутність заперечень відповідача щодо заявленої позивачем суми штрафу, окрім зазначення про її перевищення суми боргу.
Натомість, відповідного клопотання про зменшення розміру нарахованого штрафу відповідно до положень статей 551 ЦК України, 233 ГК України відповідач не заявляв, у той час як суд, виходячи з положень статей 2, 13, 14 ГПК України, лише керує ходом судового процесу, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, та дотримуючись таких основних засад господарського судочинства, як верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність.
Також позивач просив стягнути 1530,39 грн. трьох процентів річних та 1575,48 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
За арифметичним перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленого строку початку прострочення оплати за кожним актом та визначених позивачем меж, інфляційні втрати підлягають стягненню в сумі 1483,33 грн. та три проценти річних - у сумі 1492,57 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до статті 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
При цьому, судом враховані заперечення відповідача проти заявлених у розмірі 4000 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу. У той же час, позивачем до матеріалів справи надані відповідні докази визначення розміру цих витрат у сумі 4000 грн., а саме: договір про надання правової допомоги від 05.05.2020 № 6, звіт (детальний опис виконаних робіт) від 23.10.2020 та акт виконаних робіт від 27.10.2020 на суму 4000 грн., підписані між позивачем та адвокатом Зоновим Б.С., а також рахунок-фактура від 27.10.2020 № СФ-0000013 та платіжне доручення від 29.10.2020 № 554 на суму 4000 грн. щодо оплати позивачем послуг адвоката.
Разом із цим, за положеннями частин 5, 6 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак, у викладених відповідачем запереченнях проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не наведено обставин щодо неспівмірності таких витрат, окрім зауваження на допущених у позовній заяві помилках щодо суми основного боргу.
У зв'язку з цим суд наголошує, що частина 4 статті 129 ГПК України передбачає пропорційність покладення судових витрат на сторін у разі часткового задоволення позову, а відтак на відповідача покладаються витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3946,99 грн.
Керуючись статтями 86, 126, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінта-Груп" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Автосервіс" (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський,64; ідентифікаційний код 39879905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінта-Груп" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,37-41; ідентифікаційний код 37729515) 44030 (сорок чотири тисячі тридцять) грн. 72 коп. основного боргу, 81800 (вісімдесят одну тисячу вісімсот) грн. штрафу, 1483 (одну тисячу чотириста вісімдесят три) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1492 (одну тисячу чотириста дев'яносто дві) грн. 57 коп. трьох процентів річних, 2074 (дві тисячі сімдесят чотири) грн. 14 коп. витрат зі сплати судового збору, а також 3946 (три тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 99 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Полякова