ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.04.2021Справа № 910/1425/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОІНТ»
до фізичної особи-підприємця Білоус Анни Дмитрівни
про стягнення 85 803, 01 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОІНТ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Білоус Анни Дмитрівни (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 85 803, 01 грн, з яких: 59 767, 24 грн основний борг, 7 861, 76 грн пеня, 6 055, 95 грн 3% річних та 12 118, 06 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 258, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 762, 785 ЦК України та на ст. 173, 174, 193, 216, 230, 283, 285, 291 ГК України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів та вартості комунальних послуг за договором суборенди №70 від 01.07.2017.
Відповідачем у справі є фізична особа, яка вже не є підприємцем, оскільки підприємницьку діяльність було припинено 21.01.2019, тому суд відповідно до ст. 176 ГПК України до відкриття провадження в справі звертався з запитом про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
15.02.2021 до суду надійшла відповідь від органу реєстрації щодо місця реєстрації відповідача, згідно якої остання не значиться знятою/зареєстрованою за адресою вказаною в позові: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/1425/21, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
23.03.2021 від представника позивача, на виконання ухвали суду, надійшла заява про долучення виписки банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 31.05.2017 по 16.03.2021, детальний розрахунок пені та довідка в якій позивач повідомляє суд, що станом на 19.03.2021 ціна позову не змінилась та відповідачем заборгованість не погашена.
Відповідач у встановлений ухвалою суду п'ятнадцятиденний строк відзиву на позовну заяву не надав. Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ч. 10 ст. 176 ГПК України, якщо отримана судом інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача (фізичної особи) не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Оскільки отримана судом відповідь на запит від органу реєстрації щодо місця реєстрації не містить відомостей щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) Білоус Анни Дмитрівни станом на час розгляду справи, суд на підставі ч. 10 ст. 176 ГПК України здійснювати виклик останньої, як відповідача у справі, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Крім того, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 19.02.2021 на адресу останнього відомого місця проживання (перебування) відповідача з метою повідомлення його про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на останню відому адресу місцезнаходження відповідача.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.02.2021 був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до розділу «Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів» постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.
Із залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялась копія ухвали, убачається, що даний лист, направлений за останньою відомою адресою місцезнаходження відповідача, був повернутий суду поштою.
Інших адрес відповідач суду не повідомляв та відомості про інші адреси в матеріалах справи відсутні, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто його власною волею.
Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/1425/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
01.05.2017 між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди № 70 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування нежиле приміщення № 1137, загальною площею 140,2 м2, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Ломоносова, 46/1.
Відповідно до п. 3.1. договору, строк дії договору встановлено з 01.05.2017 до 28.02.2020.
Пунктами 4.1.1. та 4.1.2. договору передбачено, що орендна плата за один календарний місять з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення по 31.08.2017 становить 5 627, 63 грн та з 01.09.2017 по 30.04.2018 становить 22 199,27 грн.
Згідно із п. 4.3. договору орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа наступного за звітним на розрахунковий рахунок орендодавця, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру.
Орендна плата сплачується за весь час суборенди приміщення, а саме від дня фактичного отримання приміщення за актом приймання-передачі в оренду до дня його фактичного повернення орендодавцю за актом повернення приміщення. Якщо акт повернення приміщення не підписано своєчасно суборендарем, то він продовжує сплачувати орендну плату та інші платежі (п.4.4. договору).
До підписання акту приймання-передачі суборендар сплачує авансом орендну плату за один календарний місяць у розмірі передбаченому п. 4.1.2. договору. Вказана орендна є платою за останній місяць суборенди приміщення. У разі дострокового розірвання договору суборенди з ініціативи орендаря, крім випадків невиконання суборендарем зобов'язань, орендна плата повертається пропорційно кількості днів суборенди до повернення приміщення за актом приймання-передачі приміщення (п. 4.7. договору).
Відповідно до п. 4.5.1., 4.5.2. договору в розмір орендної плати не включені комунальні та інші послуги, які необхідні для забезпечення діяльності суборендаря (плата за користування електро-, теплоенергією, та іншими комунальними послугами), які відшкодовуються ним окремо на підставі показників лічильників та виставлених орендодавцем рахунків, або на підставі відповідних договорів, укладених з письмово дозволу орендодавця постачальниками послуг. В розмір орендної плати включені послуги з технічного обслуговування інженерних мереж та обладнання приміщення.
Згідно із п. 4.9. договору, суборендар зобов'язується після підписання договору укласти договори на надання послуг з електроенергії, послуг постачання холодної води та водовідведення, послуг постачання теплової енергії та гарячої води, з організаціями які надають дані види послуг та самостійно сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі, пов'язані з користуванням приміщення.
Суборендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі ті інші платежі передбачені договором. В день закінчення строку суборенди суборендар зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язаний прийняти приміщення за актом приймання-передачі приміщення (п. 6.1.1., 7.1. договору).
Пунктами 8.1. та 8.2. договору встановлено, що сторони несуть відповідальність відповідно до нори чинного законодавства України. Орендар має право вимагати від суборендаря за прострочення внесення орендних платежів сплати, крім простроченої орендної плати, також пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такої заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно із п. 10.4. договору, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін у разі невиконання іншою стороною обов'язків передбачених договором.
Додатки та додаткові угоди до цього договору є його невід'ємними частинами (п. 11.5. договору)
Передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу його в суборенду.Акт є додатком до даного договору, та є його невід'ємною частиною (п. 2.2. договору).
За актом приймання - передачі об'єкту оренди від 01.05.2017 до договору суборенди №70 від 01.05.2017, який підписаний обома сторонами, позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення № 1137, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Ломоносова, 46/1, загальною площею 140,2 м2, у тому числі: перший поверх - 70,7 м2, підвал - 69,50 м2.
01.09.2017 між сторонам укладено додатковий договір № 1 до договору, відповідно до якого суборендар доручає, а орендар зобов'язується надавати комплексне обслуговування об'єкту оренди, а саме: загальне, прибирання, догляд за ним, усунення сміття та інші суміжні послуги допоміжного характеру. Щомісячна вартість наданих послуг погоджується сторонами шляхом підписання актів прийому-передачі наданих послуг (виконання робіт). Суборендар щомісячно (08-10 числа місяця, наступного за звітним) отримує у орендаря акт надання послуг та рахунок на оплату за отримані послуги. Наслідки неодержання вказаних документів покладаються на суборендаря. Оплата за надані послуги здійснюється споживачем щомісячно не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем на поточний рахунок позивача на підставі виставленого рахунку.
Додатковим договором № 2 від 01.04.2018 внесено зміни до п. 4.9. договору, а саме:
4.9. суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю витрати на оплату вартості спожитих житлово-комунальних послуг (електор-, теплоенергія, водопостачання та водовідведення, послуги з утримання будинку та прибудинкової території тощо), які оплачуються ним окремо на підставі показників лічильників та виставлених орендарем рахунків, або на підставі відповідних договорів, укладених з письмово дозволу орендаря з постачальниками послуг.
4.9.1. орендар оплачує постачальнику, а суборендар відшкодовує орендарю вартість фактично спожитої ним електричної енергії згідно показників засобу обліку електричної енергії встановленому в приміщені.
4.9.2. суборендар здійснює оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками суборендаря на підставі рахунку.
4.9.3. оплата повинна відбуватися не пізніше 10 числа наступного за звітним та розрахунковий рахунок орендаря.
4.9.7. за внесення платежів передбачених пунктами 4.9.1., 4.9.2. додаткового договору, з порушенням термінів. Суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі 0.1% від суми боргу за кожний день простроченні платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у платіжному документі окремим рядком.
02.05.2018 сторони уклали додатковий договір № 3, яким встановили оренду плату за один календарний місять з 01.05.2018 по 30.04.2019 в розмірі 22 199,27 грн. Сторони домовились, що орендар за перший та останній місяць користування приміщенням сплачує орендну плату за повний місяць користування, у розмірі визначеному пунктом 4.1. договору, незалежно від дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди (4.1.1., 4.13.).
14.01.2020 відповідачем повернуто позивачу об'єкт оренди на підставі акту зворотнього приймання-передачі об'єкту оренди.
Так, у період з 01.11.2017 по 14.01.2019 відповідно до актів надання послуг: № 644 від 30.11.2017, № 775 від 31.12.2017, № 5 від 31.01.2018, № 126 від 28.02.2018, № 249 від 31.03.2018, № 373 від 30.04.2018, № 500 від 31.05.2018, № 651 від 30.06.2018, № 758 від 31.07.2018, № 914 від 31.08.2018, № 1058 від 30.09.2018, № 1164 від 31.10.2018, № 1339 від 30.011.2018, № 1479 від 31.12.2018, № 11 від 31.01.2019, позивачем була нарахована відповідачу орендна плата за користування приміщенням у сумі 320 815, 26 грн та 43 340, 30 грн за спожиті комунальні послуги, а всього 364 155, 56 грн.
Згідно із наданої позивачем довідки з банку про рух коштів, відповідач здійснював наступні оплати: 12.12.2017 у сумі 22 199, 27 грн, 31.01.2018 у сумі 22 199, 27 грн, 22.02.2018 у сумі 3 483,26 грн, 10.04.2018 у сумі 10 000, 00 грн, 03.05.2018 у сумі 10 000,00 грн, 01.06.2018 у сумі 22 199,27 грн, 03.07.2018 у сумі 22 199,27 грн, 01.08.2018 у сумі 5 000,00 грн, 28.08.2018 у сумі 25 808,71 грн, 02.10.2018 у сумі 10 000,00 грн, 09.10.2018 у сумі 7 000,00 грн, 24.10.2018 у сумі 7 000,00 грн, 31.10.2018 у сумі 6 000,00 грн, 14.11.2018 у сумі 9 000,00 грн, 27.11.2018 у сумі 7 000,00 грн, 30.11.2018 у сумі 2 300,00 грн, 20.12.2018 у сумі 7 800,00 грн, 10.01.2019 у сумі 80 000,00 грн, 30.01.2020 у сумі 2 000,00 грн, 03.03.2020 у сумі 1 000,00 грн, що разом складає 282 189,05 грн.
Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором суборенди, в частині повної та своєчасної суборендної плати та комунальних платежів, у зв'язку з чим позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 59 767, 24 грн основного боргу, 7 861, 76 грн пені, 6 055, 95 грн 3% річних за період та 12 118, 06 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1. ч. 5 ст. 762 ГК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За змістом вищенаведених норм, в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано, а відповідачем отримано послуги на загальну суму 364 155,56 грн, з яких: 320 815, 26 грн орендна плата та 43 340, 30 грн вартість спожитих комунальних послуг у період з 01.11.2017 по 14.01.2019, що підтверджується актами наданих послуг.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідачем було здійснено оплату за договором суборенди на загальну суму 282 189,05 грн та сплачено гарантійний платіж за останній місяць у сумі 22 199, 27 грн. Несплаченими залишились грошові кошти у сумі 59 767, 24 грн, доказів оплати суми заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем, в порядку передбаченому ГПК України, таких доказів суду не надано.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за орендними платежами та спожитими комунальними послугами становить 59 767, 24 грн, при цьому судом враховано гарантійний платіж за останній місяць у сумі 22 199, 27 грн (364 155,56 00 грн - 282 189,05 грн - 22 199,27 грн), оскільки як підтверджено актом зворотнього приймання-передачі об'єкту оренди, відповідач залишив орендоване приміщення 14.01.2019 та ним здійснено нарахування орендних платежів саме до 14.01.2019, а тому вказаний також платіж підлягає зарахуванню в оплату заборгованості, таким чином позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основної заборгованості за договором суборенди підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 055, 95 грн 3% річних за період з 26.01.2018 по 26.01.2021 та 12 118, 06 грн інфляційних втрат за період з лютого 2018 року по грудень 2020 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, судом встановлено, що він виконаний невірно, а саме останнім невірно визначено періоди початку та закінчення нарахування 3 % річних, враховуючи часткові оплати заборгованості здійсненні відповідачем.
Тому судом здійснено власний перерахунок 3 % річних за період з 26.01.2018 по 26.01.2021, а саме наступним чином:
Залишок заборгованостіДата платежуПеріодКількість днів нарахування3 % річних
28 352,7131.01.201826.01.2018 - 30.01.2018511, 65
6 153, 44 31.01.2018 - 10.02.2018115, 56
28 352, 71 11.02.2018 - 20.02.20181023, 30
32 391, 522.02.201821.02.2018 - 21.02.201812, 66
28 908, 24 22.02.2018 - 10.03.20181740, 39
51 107, 51 11.03.2018 - 20.03.20181042, 00
54 777, 0410.04.201821.03.2018 - 09.04.20182090, 04
44 777, 04 10.04.2018 - 10.04.201813, 68
69 111, 5103.05.201811.04.2018 - 02.05.201822124, 97
59 111, 51 03.05.2018 - 10.05.2018838, 87
83 461, 9501.06.201811.05.2018 - 31.05.201821144, 06
61 262, 68 01.06.2018 - 10.06.20181050, 35
85 424, 8603.07.201811.06.2018 - 02.07.201822154, 47
63 225, 59 03.07.2018 - 10.07.2018841, 57
88 328, 5501.08.201811.07.2018 - 31.07.201821152, 46
83 328, 55 01.08.2018 - 10.08.20181068, 49
109 137, 2628.08.201811.08.2018 - 27.08.201817152, 49
83 328, 55 28.08.2018 - 10.09.20181495, 88
109 553, 7702.10.201811.09.2018 - 01.10.201821189, 09
99 553, 7709.10.201802.10.2018 - 08.10.2018757, 27
92 553, 77 09.10.2018 - 10.10.2018215, 21
118 357, 0724.10.201811.10.2018 - 23.10.201813126, 46
111 357, 0731.10.201824.10.2018 - 30.10.2018764, 07
105 357, 07 31.10.2018 - 10.11.20181195, 25
129 520, 3114.11.201811.11.2018 - 13.11.2018331, 93
120 520, 3127.11.201814.11.2018 - 26.11.201813128, 77
113 520, 3130.11.201827.11.2018 - 29.11.2018327, 99
111 222, 31 30.11.2018 - 10.12.201811100, 56
134 933, 7820.12.201811.12.2018 - 19.12.2018999, 81
127 133, 7810.01.201920.12.2018 - 09.01.201911114, 94
47 133, 78 10.01.2019 - 10.01.201913, 87
71 967, 06 11.01.2019 - 14.01.2019423, 66
49 767, 79 15.01.2019 - 10.02.201927110, 44
62 767, 2430.01.202011.02.2019 - 29.01.20203531 821, 11
60 767, 2403.03.202030.01.2020 - 02.03.202033164, 82
59 767, 24 03.03.2020 - 26.01.20213301 621, 08
Всього 6 039, 22
За розрахунком суду розмір 3 % річних за період з 26.01.2018 по 26.01.2021 становить 6 039, 22 грн, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Крім того, судом перевірено розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем, вставлено, що він також виконаний невірно. Згідно перерахунку суду, сума інфляційних втрат за визначений позивачем період з лютого 2018 року по грудень 2020 року складає 12 347, 26 грн, тобто є більшою, ніж визначено позивачем.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України згідно якого, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог.
Тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем - 12 118, 06 грн.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 7 861,85 грн пені за період з 26.01.2020 по 21.01.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідальність у вигляді пені за невиконання умов договору щодо строків здійснення платежів, передбачена сторонами пунктом 6.2. договору, відповідно до якого замовник зобов'язується сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення від несплаченої суми.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Пунктом 8.2. договору сторонами погоджено, що пеня за прострочення внесення орендних платежів за договором нараховується за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Крім того в п. 4.9.7. додаткового договору № 2 від 01.04.2018 сторонами погоджено, що за прострочення відшкодовування орендарю витрати на оплату вартості спожитих житлово-комунальних послуг, суборендар сплачує пеню в розмірі 0.1% від суми боргу за кожний день простроченні платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у платіжному документі окремим рядком.
Разом з тим, пункти 8.2. договору та п. 4.9.7. додаткового договору № 2 від 01.04.2018, не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.
Отже, умови, передбачені в п. 6.2. договору та в п. 4.9.7. додаткового договору № 2 від 01.04.2018 неможливо визнати такими, що встановлюють інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.
Перевіривши розрахунок пені в розмірі 7 861,85 грн, судом встановлено, що зазначений розрахунок є невірним, оскільки позивачем при здійснені розрахунку не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, здійснивши власний розрахунок нарахування пені в межах шести місяців, суд зазначає, що строк нарахування пені за листопад 2017 року почався 11.12.2017 та закінчився 11.06.2018, за грудень 2017 року почався 11.01.2018 та закінчився 11.07.2018, за січень 2018 року почався 11.02.2018 та закінчився 11.08.2018, за лютий 2018 року почався 11.03.2018 та закінчився 11.09.2018, за березень 2018 року почався 11.04.2018 та закінчився 11.10.2018, за квітень 2018 року почався 11.05.2018 та закінчився 11.11.2018, за травень 2018 року почався 11.06.2018 та закінчився 11.12.2018, за червень 2018 року почався 11.07.2018 та закінчився 11.01.2019, за липень 2018 року почався 11.08.2018 та закінчився 11.02.2019, за серпень 2018 року почався 11.09.2018 та закінчився 11.03.2019, за вересень 2018 року почався 11.10.2018 та закінчився 11.04.2019, за жовтень 2018 року почався 11.11.2018 та закінчився 11.05.2019, за листопад 2018 року почався 11.12.2018 та закінчився 11.06.2019, за грудень 2018 року почався 11.01.2019 та закінчився 11.07.2019, за січень 2019 року почався 11.02.2018 та закінчився 11.08.2019.
Разом з тим позивачем визначено період нарахування пені з 26.01.2020 по 21.01.2021, тобто поза межами шестимісячного строку передбаченого положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим вимоги останнього про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 7 861,85 грн задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 59 767, 24 грн основної заборгованості, 12 118, 06 грн інфляційних втрат та 6 039, 22 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Білоус Анни Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОІНТ» (03189, місто Київ, вулиця Маршала Конєва, будинок 8, офіс 70, ідентифікаційний код 40782610) 59 767 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят сім) грн 24 коп. основної заборгованості за договором суборенди № 70 від 01.05.2017, 12 118 (дванадцять тисяч сто вісімнадцять) грн 06 коп. інфляційних втрат, 6 039 (шість тисяч тридцять дев'ять) грн 22 коп. 3% річних та 2 061 (дві тисячі шістдесят одну) грн 57 коп. судового збору.
3. У іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань