ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2021Справа № 910/1912/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
про стягнення 10 006,20 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення 10006,20 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 5537444-02-10-01 від 26.09.2018 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Suzuki SX4», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Volkswagen Polo», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АО/003479989, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 10006,20 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/1912/21 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; зобов'язати Моторне (транспортне) страхове бюро України надати копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/003479989 або інформацію із єдиної централізованої бази МТСБУ стосовно полісу № АО/003479989; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
02.03.2021 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2021.
12.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що обсяг робіт та їх вартість, які зазначені у рахунку СТО не погоджувалися із АТ «СК «Аркс» та, крім того, не узгоджуються з переліком отриманих пошкоджень та реальною потребою в проведенні всіх ремонтних дій, визначених ним.
16.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив проти доводів, викладених відповідачем у відзиві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, відповіді на відзив та відповідачем у відзиві на позов, суд
26.09.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 5537444-02-10-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Suzuki SX4 NEW», державний номер НОМЕР_3 .
04.06.2019 у місті Києві по вул. Кирилівська 19-21 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen», державний номер НОМЕР_4 та «Suzuki», державний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 04.10.2019 у справі № 758/8492/19 ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Volkswagen», д/н НОМЕР_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ст. 125 КУпАП.
До позивача звернувся страхувальник із заявою від 05.06.2019 про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.
Відповідно до страхового акту № 06646-02 від 14.06.2019 сума страхового відшкодування становить 33951,72 грн.
Позивач виплатив суму страхового відшкодування за вказаним страховим актом у розмірі 33951,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 15793 від 14.06.2019.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою № 6149 від 09.08.2019 щодо сплати 33951,72 грн.
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, така вимога була задоволена частково, а саме відповідачем перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 23945,52 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 5537444-02-10-01 від 26.09.2018 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Suzuki SX4», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Volkswagen Polo», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АО/003479989, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 10006,20 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Volkswagen Polo», державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Suzuki SX4», державний номер НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Volkswagen Polo», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у АТ «СК «АРКС» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АО/3479989).
Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 04.10.2019 у справі № 758/8492/19 ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Volkswagen», д/н НОМЕР_4 , визнано винним у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ст. 125 КУпАП.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Suzuki SX4», державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АО/3479989), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_2 , як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При цьому, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суд, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Як вбачається з Рахунку ТОВ «Ніко Техно Мегаполіс» № 00733 від 06.06.2019 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Suzuki SX4», державний номер НОМЕР_1 становить 36385,44 грн.
Відповідно до Консультативного висновку про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Вих.№19075 від 30.05.2020, коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля «Suzuki SX4», державний номер НОМЕР_1 складає 0,00.
Відтак, надані позивачем докази є належними доказами на підтвердження розміру заподіяної шкоди, при цьому, при визначенні розміру страхового відшкодування позивачем від загальної вартості було вирахувано суму грошових коштів у розмірі 2433,72 грн, що складається з вартості робіт з вирівнювання кольору та часткової вартості запчастин - LMK G 3 Витратні матеріали.
При цьому, доводи відповідача, викладені у відзиві, зокрема, щодо некоректності та необґрунтованості Рахунку № 00733 судом до уваги не беруться, оскільки, такі доводи не підтверджуються жодними належними доказами.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АО/3479989) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00 грн., франшиза - 2000,00 грн. Наведені відомості підтверджуються інформацією з бази даних МТСБУ.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Разом з тим, з наданих позивачем матеріалів убачається, що між відповідачем та ОСОБА_2 було укладено Договір (акцепт № 132007гд9кгв) до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (приєднання) Оферти № 152 від 01.06.2018, відповідно до п. 1.2.1 якого страховим ризиком визнається настання цивільної відповідальності страхувальника (або осіб, допущених до керування) за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, в тій частині, яка не відшкодовується за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпеченого ТЗ, вказаного в розділі 10 Акцепту, у зв'язку із застосуванням передбаченої таким договором франшизи.
Пунктом 10 Акцепту № 132007гд9кгв визначено, що забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Volkswagen Polo», державний номер НОМЕР_2 .
Судом було встановлено, що відповідачем сплачено позивачу 21945,52 грн страхового відшкодування відповідно до Розрахунку суми страхового відшкодування, здійсненого відповідачем та 2000,00 грн франшизи відповідно до Договору (акцепт № 132007гд9кгв) до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (приєднання) Оферти № 152 від 01.06.2018. Дані обставини сторонами не заперечуються.
За таких обставин, враховуючи визначені полісом № АО/3479989 розміри лімітів відповідальності, розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування та частину суми сплаченого відповідачем страхового відшкодування та суму сплаченої франшизи, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10006,20 грн (33951,72 грн - 21945,52 грн - 2000,00 грн), а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код: 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; ідентифікаційний код: 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 10006 (десять тисяч шість) грн 20 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева