Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"20" квітня 2021 р. Справа № 906/66/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Малик С.О. (довіреність №22/307-Д від 10.09.19)
від відповідача: Литвин В.В. (довіреність №1-д від 01.01.21)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Служби безпеки України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тусмо"
про стягнення 534 660,30 грн
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 534660,30 грн., з яких: 244532,91грн. пені , 290127,39грн. штрафу за неналежне виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №19/1-50д від 13.04.20.
Позовні вимоги грунтуються на тому, що відповідач здійснив поставку товару з порушенням строків передбачених договором.
У відзиві на позовну заяву №42 від 05.02.21 та у клопотанні №44 від 10.02.21 (а.с.72,165) відповідач визнав існування обставин,які стали підставою для звернення з даним позовом до суду, просив зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання судового рішення. Обґрунтовуючи вказане, відповідач просить суд врахувати майновий стан боржника, а також те, що розраховані у позові суми пені та штрафу є надмірно великими порівняно із збитками кредитора; допущені порушення умов Договору були незначними та не спричинили позивачу збитків; зобов'язання відповідачем виконано у повному обсязі; введення в країні карантину та встановлення транспортних обмежень не дало змоги підприємству виконати свої зобов'язання у передбачений договором строк .
У відповіді на відзив (а.с.6, т.2), позивач зазначив, що аргументи та доводи відповідача, якими обгрунтовано клопотання про зменшення розміру неустойки та про розстрочку виконання рішення суду, не грунтуються на нормах чинного законодавства, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті до уваги судом.
Позивач у додаткових поясненнях заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочки виконання рішення суду (а.с. 73-75, т.2).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав, просив зменшити розмір неустойки на 90% та розстрочити виконання рішення суду на один рік шляхом щомісячної сплати рівними частинами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
13.04.2020 між Службою безпеки України (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУСМО" (продавець, відповідач) укладено Договір №19/1-50д про закупівлю товарів за державні кошти (а.с. 7).
Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язався у 2020 році у терміни, порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність покупцю індивідуальне обмундирування, код ДЕК 021:2015 - 35810000-5 (Польова форма одягу) 2 лоти : №1 - Костюм польовий камуфльований літній (Військова уніформа, код ДК 021:2015-35811300-5); лот №2 - Куртка костюма утеплювача, вид 2 (Військова уніформа, код ДК 021:2015- 35811300-5 (далі за текстом - Товар) в кількості та по ціні, відповідно до Специфікації (Додаток І) та Технічної специфікації (Додаток 2), які є невід'ємними частинами даного Договору, а покупець зобов'язався прийняти цей Товар та сплатити його на умовах, визначених даним Договором.
Відповідно до п. 5.1. Договору, строк (термін) поставки (передачі) продавцем товару покупцю: в період від 13.04.2020 року до 19.06.2020 року (включно).
Згідно п.3.2 договору, ціна договору складає 4144677,00грн.
Позивач зазначив, а відповідач не заперечив, що поставка товару відбулася у строк з 28.07.20 по 21.09.20, тобто з порушенням передбаченого у договорі строку.
У зв'язку з неналежним виконанням продавцем умов Договору в частині порушення строків поставки товару, покупцем було направлено претензії від 26.06.2020 №19/1-2651, від 24.07.2020 №19/1-3068 та від 29.09.2020 №19/1-4160 з вимогою сплатити штрафні санкції у розмірі 534660,30грн., однак відповіді на вказані претензії відповідач не надав, вказані в них вимоги не виконав.
Вищевказане стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 7.3 Договору визначено, що за порушення строку поставки (передачі) товару Покупцю, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення поставки, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів продавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) % вказаної вартості Товару.
Відповідно до ст. 231 ч.2 п. 2 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Судом встановлено, що закупівля товару за Договором №19/1-50д здійснювалася на виконання державного замовлення, за державні кошти, відповідач допустив прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з несвоєчасною поставкою товару, правомірним є застосування до даних правовідносин сторін п. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
На підставі п. 7.3 договору, за порушення термінів виконання зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 244532,91грн. пені , 290127,39грн. штрафу (а.с.2).
Перевіривши вищевказаний розрахунок, судом було встановлено, що вказані нарахування є вірними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства на суму 534660,30грн, з яких: 244532,91 грн пені та 290127,39 грн штрафу.
Разом з тим, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, а також розстрочення виконання рішення суду, в якому відповідач вказує на тяжкий фінансовий стан підприємства; нараховані штрафні санкцій у десять раз перевищують чистий прибуток товариства від виконання умов договору №19/1-50д; стягнення нарахованих санкцій призведе до неплатоспроможності підприємства та поставить під загрозу його існування ; позивачем не надано доказів понесення збитків; запровадження в країні карантину ускладнило виконання зобов'язань, що не можливо було передбачити під час укладення договору, суд враховує таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17, від 22.01.2019р. у справі №908/868/18, від 13.05.2019р. у справі №904/4071/18, від 22.04.2019р. у справі №925/1549/17, від 30.05.2019р. у справі №916/2268/18, від 04.06.2019р. у справі №904/3551/18.
Суд також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, з мотивувальної частини рішення якої вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Під час вирішення клопотання про зменшення розміру неустойки суд враховує поведінку відповідача, зокрема незначне порушення строків поставки товару в умовах запровадження в країні карантину, а також те, що поставка здійснена добросовісно у повному обсязі.
Суд враховує, що матеріали справи не містять доказів заподіяння збитків позивачу внаслідок прострочення з боку відповідача; позивачем нараховано значну суму штрафних санкцій, які залежать від ціни договору, яка також є значною; стягнення нарахованих санкцій призведе до вкрай важкого фінансового стану відповідача. Також суд враховує, що договір не передбачав попередньої оплати, тобто позивач не зазнав збитків в зв'язку з користуванням відповідачем коштами позивача.
За наведених обставин, враховуючи, що зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, виходячи з інтересів сторін, приймаючи до уваги майновий стан обох сторін, виконання відповідачем зобов'язання у повному обсязі, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу, виходячи з обґрунтовано заявленої її суми, на 50 % - до 122266,45 грн пені та до 145063,70грн штрафу.
При цьому судом взято до уваги приписи підпункту 9.4. пункту 9 постанови ВГСУ "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 про те, що у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.
Крім того, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду.
Так, відповідно до частини першої статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 2 ст. 331 ГПК України).
За ч.3 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Враховуючи подане клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, обставини справи, що ускладнюють виконання відповідачем даного рішення у справі, його матеріальний та фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, вимоги позивача, збалансованість інтересів сторін, а також зважаючи на те, що розстрочка виконання рішення сприятиме продовженню господарської діяльності відповідача та зробить реальною можливість сплати стягнених коштів до бюджету, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання про розстрочку виконання судового рішення на 10 (десять) місяців шляхом стягнення до першого числа кожного наступного місяця після набранням рішенням законної сили по 12227,00 грн. пені та 14507,00 грн. штрафу до повної сплати.
Суд також враховує вплив запровадженого на території України карантину, термін дії якого продовжується і на момент вирішення спору, що також негативно впливає на здійснення господарської діяльності.
Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. При розподілі судового збору враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Керуючись статтями 129, 233, 236,237, 238,239 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені та штрафу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тусмо" (10004, м.Житомир,вул.Денишівська,4; код 13548679) на користь Служби безпеки України (01601, м.Київ, вул.Володимирська,33; код 00034074) - 122266,45 грн. пені, 145063,70 грн. штрафу, 8019,90 грн. судового збору.
4. Розстрочити виконання рішення в частині стягнення пені та штрафу на 10 місяців шляхом стягнення до першого числа кожного наступного місяця після набранням рішенням законної сили по 12227,00 грн. пені та 14507,00 грн. штрафу до повної сплати.
5.В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 21.04.21
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3 - сторонам (рек. з повідом.)