Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
"20" квітня 2021 р. м. Житомир Справа № 1/102"Б"
Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. від 02.11.2020 за № 663 про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях заборгованості з оплати його послуг в сумі 130865,00 грн та включення відділення до переліку боржників перед Мельником В.О. у справі №1/102"Б" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Сервіс",
за участю учасників судового процесу:
- від заявника: не з'явився;
- від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях: Заруцька І.В. ( довіреність №22 від 09.12.2020, витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), -
03.11.2020 до Господарського суду Житомирської області у справі №1/102 "Б" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Сервіс" (далі - ВАТ "Сервіс") надійшло клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. від 02.11.2020 за № 663 про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях заборгованості з оплати його послуг в сумі 130865,00 грн та включення відділення до переліку боржників перед Мельником В.О. (т. 16 а.с. 130-133).
Обґрунтовуючи дане клопотання, арбітражним керуючим Мельником В.О. зазначено, що за виконання повноважень ліквідатора ВАТ "Сервіс" йому не сплачено у повному обсязі грошову винагороду та витрати.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, яке ухвалою суду визнано кредитором у справі про банкрутство ВАТ "Сервіс".
За викладених обставин, ураховуючи відсутність у боржника будь-яких активів, арбітражним керуючим Мельником В.О. заявлено вимогу про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях заборгованості з оплати його послуг (грошової винагороди та витрат) в сумі 130865,00 грн та включення відділення до переліку боржників перед Мельником В.О.
Ухвалою господарського суду від 09.11.2020 у справі №1/102"Б" клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. за №663 від 02.11.2020 про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях заборгованості з оплати його послуг в сумі 130865,00 грн та включення відділення до переліку боржників перед Мельником В.О. повернуто без розгляду (т. 16 а.с. 136-137).
Арбітражним керуючим Мельником В.О. подано до Північно-Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.11.2020.
25.11.2020 апеляційну скаргу та матеріали оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 09.11.2020 у справі № 1/102"Б" було надіслано до Північно-Західного апеляційного господарського суду.
Також, у межах справи № 1/102 "Б" ухвалою господарського суду від 10.12.2020 (суддя Костриця О.О.) клопотання арбітражного керуючого Ігнатіва О.Л. про стягнення з кредиторів боржника грошової винагороди задоволено частково; стягнуто з кредиторів на користь арбітражного керуючого Ігнатіва О.Л. грошову винагороду (т. 16 а.с. 187-192).
Ухвалою господарського суду (суддя Костриця О.О.) від 10.12.2020 у справі №1/102"Б" затверджено звіт ліквідатора ВАТ "Сервіс" арбітражного керуючого Ігнатіва О.Л. та ліквідаційний баланс ВАТ "Сервіс"; ліквідовано юридичну особу - ВАТ "Сервіс"; провадження у справі № 1/102"Б" про банкрутство ВАТ "Сервіс" закрито (т. 16 а.с. 194-197).
Постановою Північно-Західного апеляційного суду від 23.12.2020 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Мельника В.О. задоволено частково; ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.11.2020 у справі №1/102"Б" скасовано; клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. №663 від 02.11.2020 передано на розгляд суду першої інстанції (т. 17 а.с. 71-72).
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях було подано до Північно-Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.12.2020 в частині стягнення з кредитора на користь арбітражного керуючого Ігнатіва О.Л. грошової винагороди, у зв'язку з чим 12.01.2021 усі матеріали справи №1/102"Б" про банкрутство ВАТ "Сервіс" було надіслано до Північно-Західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою господарського суду від 18.01.2021, відкладено вирішення питання відносно прийняття до розгляду клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. від 02.11.2020 за № 663 про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях заборгованості з оплати його послуг в сумі 130865,00 грн та включення відділення до переліку боржників перед Мельником В.О. у межах справи №1/102"Б" до повернення матеріалів справи № 1/102"Б" про банкрутство ВАТ "Сервіс" (т. 17 а.с. 74).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на ухвалу господарського суду Житомирської області (про стягнення з кредиторів боржника грошової винагороди) від 10.12.2020 у справі № 1/102"Б" залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.12.2020 у справі №1/102"Б" залишено без змін (т. 17 а.с. 60-66).
16.03.2020 всі матеріали справи № 1/102"Б" повернулись до Господарського суду Житомирської області.
Ухвалою господарського суду від 22.03.2021 прийнято клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. від 02.11.2020 за № 663 про стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях заборгованості з оплати його послуг в сумі 130865,00 грн та включення відділення до переліку боржників перед Мельником В.О. та призначено його до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2021 об 11:20 год (т. 17 а.с. 147).
12.04.2021 до господарського суду надійшов супровідний лист арбітражного керуючого Мельника В.О. від 06.04.2021 № 687 з доданими доказами направлення клопотання від 02.11.2020 за № 663 Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
20.04.2021 до господарського суду надійшли заперечення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях від 16.04.2021 № 13-6-563 на клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. від 02.11.2020 за № 663.
Арбітражний керуючий Мельник В.О. у судове засідання 20.04.2021 не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Представником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях у судовому засіданні 20.04.2021 заперечено щодо задоволення клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. від 02.11.2020 за № 663. Пояснено, що держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України звернулася до суду за захистом порушеного права щодо нанесених збитків. Разом з тим, погашення кредиторських вимог не було здійснено. Не отримавши кошти, Регіональне відділення Фонду державного майна України повинне оплатити грошову винагороду арбітражного керуючого майже за 10 років, що є неприпустимим. Якби фактично відбулось задоволення вимог кредитора, то кошти безпосередньо були б перераховані боржником до Державного бюджету України, а не на рахунок Регіонального відділення Фонду державного майна України.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях є територіальним органом Фонду державного майна Україна. Відповідно до бюджетних призначень / бюджетних асигнувань кредитору не передбачено кошти для оплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у справах.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. від 02.11.2020 за № 663 підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. від 02.11.2020 за № 663 надійшло до суду 03.11.2020.
Ухвалою господарського суду від 09.11.2020 у справі №1/102"Б" клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. за №663 від 02.11.2020 повернуто без розгляду.
Ухвалою господарського суду (суддя Костриця О.О.) від 10.12.2020 у справі №1/102"Б" затверджено звіт ліквідатора ВАТ "Сервіс" арбітражного керуючого Ігнатіва О.Л. та ліквідаційний баланс ВАТ "Сервіс"; ліквідовано юридичну особу - ВАТ "Сервіс"; провадження у справі № 1/102"Б" про банкрутство ВАТ "Сервіс" закрито.
Разом з тим, постановою Північно-Західного апеляційного суду від 23.12.2020 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Мельника В.О. задоволено частково; ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.11.2020 у справі №1/102"Б" скасовано; клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. №663 від 02.11.2020 передано на розгляд суду першої інстанції.
Отже, провадження у справі № 1/102"Б" про банкрутство ВАТ "Сервіс" закрито 10.12.2020, однак у зв'язку зі скасуванням постановою Північно-Західного апеляційного суду від 23.12.2020 ухвали господарського суду від 09.11.2020, не розглянутим залишається клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. за №663 від 02.11.2020.
Слід зазначити, що статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За приписами частини 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною 2 статті 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
У разі закриття/припинення провадження в справі про банкрутство, розгляд спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом "незмінності складу суду", задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту упродовж розумного строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012.
З огляду на зазначене, зважаючи на мету звернення заявника до суду та необхідність забезпечення поновлення його можливого порушеного права, враховуючи те, що положеннями ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено закриття провадження з розгляду заяв та/або клопотань, які з поважних причин не були розглянуті у межах справи про банкрутство, не передбачено передачу таких заяв/клопотань іншому суду (наприклад для розгляду в позовному провадженні), господарський суд приходить до висновку про необхідність розгляду клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. за №663 від 02.11.2020 у межах даної справи.
21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
У відповідності до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.
За приписами пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ухвалою господарського суду від 06.11.2020 вирішено здійснювати відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства подальший розгляд справи №1/102"Б" ВАТ "Сервіс".
За викладених обставин, розгляд клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. за №663 від 02.11.2020 здійснюється у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду, яка складається з основної та додаткової грошових винагород.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Відповідно до частини 3 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. У першу чергу оплачуються витрати, пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.
Тобто, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо Кодексом встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого - ліквідатора, а також встановлені спеціальні джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а саме: за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Відповідно до частини 5 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
Відмова від авансування, відсутність майна боржника або ж відсутність інших джерел для покриття на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації № 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора, від джерел фінансування того, чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.
За викладених обставин, доводи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про відсутність коштів для оплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого відхиляються судом.
Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов'язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, відшкодування витрат, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі № 916/1503/17.
Слід зазначити, що ухвалою господарського суду від 13.02.2020 (суддя Гнисюк С.Д.) затверджено арбітражному керуючому Мельнику В.О. основну грошову винагороду за виконання ним повноважень ліквідатора ВАТ "Сервіс" за період з 15.10.2009 по 04.06.2018 на суму 309 788,00 грн; затверджено арбітражному керуючому Мельнику В.О. витрати, понесені ним під час проведення ліквідаційної процедури ВАТ "Сервіс" у розмірі 639,64 грн (т. 14 а.с. 108-110).
Ця ухвала не оскаржувалася учасниками справи, хоча останні за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвалу суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.07.2020 у справі № 918/454/18.
За умови чинності ухвали Господарського суду Житомирської області від 13.02.2020, з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий (ліквідатор) безумовно має право на оплату послуг, відшкодування витрат, наданих в межах даної справи.
При затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ВАТ "Сервіс", судом встановлено, що кредиторами у цій справі не створювався фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Боржник не здійснював господарської діяльності та у боржника відсутні активи, кошти від реалізації яких можливо було б спрямувати на оплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
За викладених обставин, оплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора банкрута повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.
Згідно з частиною 4 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду та кратну одній тисячі гривень.
За приписами частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді задовольняються в першу чергу.
Відповідно до частини 3 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.
Таким чином, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів на зборах кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд вправі застосувати такий принцип до розподілу між кредиторами грошової винагороди та витрат ліквідатора, за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення Фонду для оплати грошової винагороди ліквідатору, оскільки законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15 зазначено, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
З урахуванням усіх ухвал господарського суду у межах справи № 1/102"Б" загальний розмір визнаних судом кредиторських вимог до боржника, які включені до реєстру вимог кредиторів боржника, становить 2105060,36 грн, а саме:
- Відкрите акціонерне товариство "Малинський дослідно-експериментальний завод "Малекс" (11600, Житомирська область, м. Малин, вул. Огієнка, 55; ідентифікаційний код 00235789) - 471505,16 грн (22,39 %);
- Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, буд. 32/8, ідентифікаційний код 22048622) - 179962,93 грн (8,55 %);
- Малинська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби (11601, Житомирська обл., м. Малин, площа Соборна, 10, ідентифікаційний код 37082199) - 124859,06 грн (5,93 %);
- Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича,7, ідентифікаційний код 13559341) - 129819,74 грн (6,17 %);
- Житомирський обласний центр зайнятості (10001, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Київська, буд. 83; ідентифікаційний код 03491398) - 1597,66 грн (0,08%);
- Малинське державне виробниче підприємство комунального господарства (11601, Житомирська обл., м. Малин, вул. Українських Повстанців, буд. 25; ідентифікаційний код 03343864) - 7992,52 грн (0,38%);
- Малинське орендне підприємство "Тепломережа" (11600, Житомирська обл., місто Малин, вул. Василя Стуса, буд. 23; ідентифікаційний код 05539040) - 268195,11 грн (12,74 %);
- Державне комунальне підприємство "Малинміськводоканал" (11601, Житомирська обл., місто Малин, вул. Українських повстанців, буд. 25; ідентифікаційний код 20421519) - 33224,01 грн (1,58 %);
- Регіональне відділення Фонду державного майна по Житомирській області (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 20; ідентифікаційний код 13578893) - 887904,17 грн (42,18 %).
Зазначені розміри вимог кредитора до боржника та відсотки цих вимог від загального розміру вже також було встановлено ухвалою господарського суду від 09.08.2020.
Разом з тим, арбітражним керуючим Мельником В.О. у клопотанні від 02.11.2020 за № 663 зазначено про необхідність стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях як правонаступника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області заборгованості з оплати його послуг в сумі 130865,00 грн.
Вирішуючи питання правонаступництва Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях щодо прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Наказом Фонду державного майна України від 11.04.2019 № 363 "Про реорганізацію регіональних відділень" вирішено утворити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Рівне, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області; установлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області; регіональні відділення Фонду державного майна України, які реорганізовуються шляхом злиття згідно з пунктом 1 цього наказу, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до видання наказу Фонду державного майна України про можливість забезпечення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях здійснення повноважень та виконання функцій.
16.04.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, що підтверджується витягом з даного реєстру (т. 17 а.с. 153).
Наказом Фонду державного майна України №402 від 22.04.2019 затверджено Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (т. 17 а.с. 156-161).
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 даного Положення Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.
Наказом Фонду державного майна України від 02.07.2019 № 640 визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях 02.07.2019.
У свою чергу, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області припинено 16.06.2020, що підтверджується витягом з даного реєстру (т. 16 а.с. 176-179). Крім того, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 5 статті 104 ЦК України).
Згідно з частиною 5 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
За загальним визначенням, правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.
Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника.
Отже, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.
За викладених обставин, оплата грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого Мельника В.О. має здійснюватися у тому числі й за рахунок коштів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, виходячи із принципу пропорційності грошовим вимогам
Перевіривши розрахунок арбітражного керуючого Мельника В.О. у частині стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях грошової винагороди та витрат, судом встановлено його арифметичну невірність.
Відповідно до розрахунку суду, здійсненого з урахуванням принципу пропорційності грошових вимог кредиторів, розмір грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого Мельника В.О., який може бути покладено на Регіональне відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях, становить 130896,20 грн (310327,64 грн х 42,18 %).
Разом з тим, враховуючи межі заявлених арбітражним керуючим Мельником В.О. вимог, неможливість суду вийти за їх межі, стягненню з Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях підлягає 130 865,00 грн грошової винагороди та витрат.
Щодо вимоги арбітражного керуючого Мельника В.О. про включення Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях до переліку боржників перед Мельником В.О., господарський суд вважає за необхідне зазначити, що ведення такого переліку чинним законодавством не передбачено, судом не здійснюється, у зв'язку з чим вказана вимоги не підлягає задоволенню судом.
За викладених обставин у сукупності, господарський суд прийшов до висновку клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. від 02.11.2020 за № 663 задовольнити частково; стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33028, м. Рівне, вул. 16 липня, буд.77, ідентифікаційний код 42956062) на користь арбітражного керуючого Мельника Василя Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 130865,00 грн грошової винагороди та витрат; у задоволенні решти вимог клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. від 02.11.2020 за № 663 відмовити.
Керуючись статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, статтями 12, 30 Кодексу України з процедур банкрутства, -
1. Клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. від 02.11.2020 за № 663 задовольнити частково.
2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33028, м. Рівне, вул. 16 липня, буд.77, ідентифікаційний код 42956062) на користь арбітражного керуючого Мельника Василя Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - 130865,00 грн грошової винагороди та витрат.
Видати наказ.
3. У задоволенні решти вимог клопотання арбітражного керуючого Мельника В.О. від 02.11.2020 за № 663 відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили 20.04.2021.
Ухвала господарського суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Житомирської області в порядку та строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повний текст ухвали складений та підписаний 21.04.2021.
Суддя Костриця О.О.