вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.04.2021м. ДніпроСправа № 904/142/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Симбірьової К.В.
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця» (м. Київ) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»", м. Дніпро
до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м .Кривий Ріг
про стягнення 2 450 126,40грн.
Представники:
від позивача: Русанова В.В., довіреність № б/н від 13.10.2020;
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради про стягнення 2 450 126,40 грн. збитків за пільгові перевезення громадян.
Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”" залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду платіжного документу, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством порядку та розмірі (36 751,90 грн.) у строк до 25.01.2021 включно.
22.01.2021 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2021 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою від 26.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.02.2021.
24.02.2021 до підготовчого засідання з'явився представник позивача.
24.02.2021 до підготовчого засідання не з'явився представник відповідача. Про дату, час та місце підготовчого засідання було повідомлено належним чином 03.02.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду).
Ухвалою від 24.02.2021 відкладено підготовче засідання на 29.03.2021.
29.03.2021 до підготовчого засідання не з'явився представник позивача. 29.03.2021 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
29.03.2021 до підготовчого засідання не з'явився представник відповідача. Про дату, час та місце підготовчого засідання було повідомлено належним чином 04.03.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2021 закрито підготовче провадження та призначити справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 21.04.2021.
У судове засідання на 21.04.2021 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 21.04.2021 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином 07.04.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) (а.с.69).
Суд зазначає, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_434);
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 910/5187/19, від 24.03.2020 у справі 904/1975/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/88386319);
За наведених обставин Суд доходить висновку, що вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надання йому можливості взяти участь у судових засіданнях і викласти свої заперечення проти задоволення позову, натомість відповідач, незважаючи на обізнаність про відоме йому судове провадження у цій справі, не вживав заходів, щоб дізнатись про його стан, зокрема, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, та не скористався процесуальними правами навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 ГПК України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.
При цьому, відповідач був обізнаний про наявність судового провадження у цій справі щонайменше з 03.02.2021 та не обґрунтував об'єктивної неможливості скористатись передбаченими статтею 42 ГПК України правами.
Згідно з частиною першою статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях у справі «Пономарьов проти України» та у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії», згідно з якою сторони в розумні «інтервали часу» мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Відповідно до п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються, зокрема: пільги щодо оплати транспортних послуг та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, «Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» від 12.03.1993, Законами України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю ", «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про охорону дитинства", «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до п.6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом (затвердженого Постановою КМ України від 19.03.1997 № 252) суб'єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256).
П. 2 Порядку № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян. При цьому зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства.
Встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються АТ "Укрзалізниця" за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки компенсуються з місцевих бюджетів. Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг (ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт»).
До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України).
До видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (пп. ґ п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України).
За змістом ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».
Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Тобто, в даному випадку головним розпорядником коштів є Департамент соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад (п. 5 Порядку № 256).
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359) (далі - Порядок № 1359).
Облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформленні та видачі пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки) (п. 3 Порядку № 1359).
Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг (п. 4 Порядку № 1359).
Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності (п. 5 Порядку № 1359).
Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира (п. 7 Порядку № 1359).
На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом (п. 9 Порядку № 1359).
Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (п. 10 Порядку № 1359).
Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п. 11 Порядку № 1359).
Позивач стверджує, що залізниця безперешкодно надає пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом. Жодним законодавчим актом не передбачено обмеження у пільговому перевезені осіб, які мають право на пільговий проїзд. Особа, яка має право на пільговий проїзд, може скористатися такою пільгою щодня і без обмежень.
Позивач зазначає, що за період січень-грудень 2018 року надавав пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом, у зв'язку із чим загальний розмір недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом зазначеної категорії громадян за період січень-грудень 2018 року склав 5 450 126,40 грн., на підтвердження вказаного позивач надав Облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів:
- за січень 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 300 000,00 грн. (а.с. 12);
- за лютий 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 350 000,00 грн. (а.с. 13);
- за березень 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 350 000,00 грн. (а.с. 14);
- за квітень 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 561 111,41 грн. (а.с. 15);
- за травень 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 546 285,56 грн. (а.с. 16);
- за червень 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 400 000,00 грн. (а.с. 17);
- за червень (недоотримано) 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 115 451,56 грн. (а.с. 18);
- за липень 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 400 000,00 грн. (а.с. 19);
- за липень 2018 року (недоотримано), відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 115 815,04 грн. (а.с. 20);
- за серпень 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 350 000,00 грн. (а.с. 21);
- за серпень 2018 року (недоотримано), відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 158 779,20 грн. (а.с. 22);
- за вересень 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 350 000,00 грн. (а.с. 23);
- за вересень 2018 року (недоотримано), відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 147 598,60 грн. (а.с. 24);
- за жовтень 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 300 000,00 грн. (а.с. 25);
- за жовтень 2018 року (недоотримано), відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 261 608,92 грн. (а.с. 26);
- за листопад 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 200 000,00 грн. (а.с. 27);
- за листопад 2018 року (недоотримано), відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 205 456,72 грн. (а.с. 28);
- за грудень 2018 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 338 019,39 грн. (а.с. 29).
23.01.2018 між позивачем та Департаментом соціальної політики виконкому Криворізької міської ради було укладено договір на відшкодування наданих пільг населенню № 60 ПР/ДН-2-1885/НЮдч (далі - договір).
Відповідно до п. 1.3 договору сума договору на 2018 рік становить складає 1 000 000,00 грн.
Згідно з п.1 додаткової угоди № 1 ПР/ДН-2-1885/НЮдчДУ-1 від 25.07.2018 сума договору, обумовлена в п. 1.3 договору, збільшена на 2 000 000,00 грн. і складає 3 000 000,00 грн.
Відповідно до довідки про відшкодування збитків від перевезень пільгових категорій громадян у приміському сполученні за 2018 рік по місту Кривий Ріг (а.с. 36), в 2018 році Департаментом компенсовано 3 000 000,00 грн..
Таким чином, за перевезення залізничним транспортом зазначеної категорії громадян за період січень-грудень 2018 року відповідачем не відшкодовано 2 450 126,40 грн. (5 450 126,40 грн. - 3 000 000,00 грн.). Отже, за період січень-грудень 2018 пільгової категорії громадян було перевезено на суму більшу, ніж відповідачем прийнято до сплати.
Господарський суд зазначає, що вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов'язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані позивачем кошти за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі. При цьому, подання облікових форм відповідає п. 10 «Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян», а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.
Позивач зазначає, що звертався до відповідача листом № 495/дн від 15.12.2020 (а.с. 30), в якому просив відшкодувати залізниці збитки.
Однак, відповідач відповіді на лист не надав, заборгованість не сплатив.
Господарський суд зазначає, що відсутність укладеного між сторонами договору щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян та відшкодування залізниці суми збитків (що перевищують розмір, передбачений договором на відшкодування наданих пільг населенню № 60 ПР/ДН-2-1885/НЮдч від 23.01.2018) не впливає на результат вирішення спору, оскільки, в даному випадку, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із вимог чинного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Нормами діючого законодавства не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Закон України «Про залізничний транспорт" та «Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 27.12.2006 № 1196) не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України", ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Також, господарський суд зазначає, що як встановлено вище, подання Облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів, відповідає п. 10 «Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян», а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.
За наведених вище обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.
Перевезення пасажирів на пільгових умовах ПАТ "Українська залізниця" виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені позивачем витрати.
З огляду на викладене, враховуючи той факт, що відповідач, який є розпорядником бюджетних не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян відповідно до вимог чинного законодавства - він зобов'язаний відшкодувати понесені позивачем витрати на перевезення пільговиків з січня 2018 року по грудень 2018 року. З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення 2 450 126,40 грн. підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 36 751,90 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 36Б, ідентифікаційний код 26136777) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код ВП 40081237) 2 450 126,40 грн. компенсаційних витрат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян з січня 2018 року по грудень 2018 року, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 36 751,90 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 21.04.2021
Суддя І.В. Мілєва