вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" квітня 2021 р. Справа№ 921/476/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Попікової О.В.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника: згідно протоколу судового засідання від 19.04.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чернишевої Людмили Миколаївни
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020
у справі № 921/476/20 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя
до Фізичної особи-підприємця Чернишевої Людмили Миколаївни
про зобов'язання усунути недоліки та стягнення штрафних санкцій,
Короткий зміст позовних вимог.
Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до фізичної особи-підприємця Чернишевої Людмили Миколаївни (надалі - відповідач):
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Чернишеву Людмилу Миколаївну усунути недоліки (дефекти) товару ПЗС камери для квантово - оптичної системи «Сажень - С», тип QHY174M-GPS Cooled… USB 3.0 Planetary and Deep Sky COLDMOS Camera SPECS, а саме усунути непідтримку камерою режиму охолодження (функція Cooled).
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Чернишевої Людмили Миколаївни на користь Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя штраф за поставку неякісного товару у розмірі 10 444, 40 грн на підставі абз. 1 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Матеріально - правовою підставою позову позивач обрав статті 526, 679 Цивільного кодексу України, статті 216, 217, 231, 269 Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі № 921/476/20 позов задоволено, зобов'язано Фізичну особу-підприємця Чернишеву Людмилу Миколаївну усунути недоліки (дефекти) товару ПЗС камери для квантово - оптичної системи «Сажень - С», тип QHY174M-GPS Cooled USB 3.0 Planetary and Deep Sky COLDMOS Camera SPECS, а саме усунути непідтримку камерою режиму охолодження (функція Cooled). Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Чернишевої Людмили Миколаївни на користь Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя штраф за поставку неякісного товару у розмірі 10 444, 40 грн.
Суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Чернишевої Людмили Миколаївни звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі №921/476/20 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Крім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, у доводах апеляційного оскарження відповідач вказує на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини того, що поставлений позивачу товар був не належної якості.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №921/476/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 поновлено Фізичній особі-підприємця Чернишевої Людмили Миколаївни пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №921/476/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 19.04.2021 о 15:20 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 08.04.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 08.04.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 задоволено клопотання представника Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» у справі №921/476/20. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду справи №921/476/20 в раніше призначеному судовому засіданні 19.04.2021 о 15:20 год.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач у відзиві зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 19.04.2021 з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.
Зокрема, ухвала суду про відкриття апеляційного провадження направлялась відповідачу на адресу, вказану у ЄДРПОУ, а також у апеляційній скарзі, інших адрес сторонами не повідомлено. Відтак, судом вчинено всі можливі процесуальні дії з метою повідомлення третьої особи про дату та час судового засідання.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 19.04.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
19.08.2019 між Фізичною особою - підприємцем Чернишовою Людмилою Миколаївною та Тернопільським національним технічним університетом імені Івана Пулюя укладено договір №255 про купівлю матеріалів та комплектуючих (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. - 1.4. Розділу 1 Договору продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар ПЗС камера для квантово - оптичної системи «Сажень - С», тип QHY174M-GPS Cooied USB 3.0 Planetary and Deep Sky COLDMOS Camera SPECS. ДК 021:2015 код 35640000-2 - Військові літаки, ракети та космічні апарати.
Кількість та асортимент товарів визначається у рахунках чи специфікаціях, що додаються до Договору.
Право власності на отриманий товар виникає у Покупця з моменту його оплати.
Товар, що закуповується за цим Договором, призначений для виконання дослідно - конструкторської роботи згідно договору №13/14/03 від 14.03.2019 (внутр., г/д №475-19).
Відповідно до інформації для проведення закупівлі через систему електронних закупівель (Додаток 1) визначено технічні характеристики товару, однією серед яких визначено: 2-stage TEC with-40C below ambient with tempearture regular.
Актом приймання виробу «камера для квантооптичної системи "Сажень-С» тип QHY174M-GPS Cooled USB» (за накладною №255 від 02.09.2019) комісією по перевірці товару (матеріалів), що закуповуються встановлено, що товар працює, проте перевірити його працездатність на всіх режимах можливо тільки на об'єкті, а тому комісією, яка здійснювала приймання товару вирішено прийняти товар для встановлення на об'єкті та перевірити працездатність виробу в повному обсязі на експлуатаційних режимах при установці на об'єкті.
При перевірці камери на об'єкті виконавцями ДКР було виявлено, що камера не відповідає технічним параметрам у частині підтримки режиму охолодження (функція Cooled), про що керівник ДКР подав службову записку на ім'я ректора Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.
Наказом ректора Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя №4/7-1192 від 28.12.2019 була створена комісія для встановлення факту невідповідності товару, що знаходиться на гарантії заявленим технічним параметрам, зокрема непідтримки режимів його роботи з охолодженням (функція Cooled).
За результатами роботи комісії було складено Акт б/н перевірки роботи ПЗС-камери типу QHY174M-GPS Cooied USB 3.0 для квантово - оптичної системи «Сажень - С» від 06.02.2020, відповідно до якого встановлено, що за результатами перевірки на об'єкті з використанням ліцензійного програмного забезпечення Maxim DL Pro, вікно даних якої показано в додатку 4 встановлено, що камера на режимах без охолодження працює штатно.
При включенні внутрішньої системи охолодження камери (на елементі Пельтьє) виявлено дефекти - датчик температури показує зміну температури, проте, замість спадання, температура зростає, зокрема, як впливає із даних вікон Termal Control при заданні температури охолодження - 10°С , реальна температура, що зафіксована датчиком, становитиь 26,1°С.
Комісія зробила висновок, згідно якого, камера не відповідає технічним вимогам в частині підтримки режиму охолодження (функція Cooled).
Листами №2/28-352 від 06.02.2020 та №2/28-686 від 20.03.2020 позивач звертався до відповідача з претензією про усунення недоліків товару, проте жодної відповіді від відповідача не було, недоліки товару не усунуто.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказав про неналежне виконання умов договору відповідачем, так як позивач поставив товар неналежної якості, що підтверджується актом комісії.
Крім того, позивач просить стягнути штраф за поставку товару неналежної якості, посилаючись на положення ч.2 ст. 231 ГК України. Позивач вказує, що університет є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, про що свідчить витяг з ЄДР, і крім цього закупівля товару за договором здійснюється за рахунок Державного бюджету України, тому оскільки вартість товару становить 52 222,00 грн, то штраф складає 10 444,40 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Відповідно до ч. 2 ст. 675 ЦК України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 269 ГК України стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами (у разі наявності).
Гарантійний строк експлуатації обчислюється від дня введення виробу в експлуатацію, але не пізніше одного року з дня одержання виробу покупцем (споживачем), а щодо виробів народного споживання, які реалізуються через роздрібну торгівлю, - з дня роздрібного продажу речі, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем.
Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2.1. договору якість товарів, що поставляється повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам).
Пунктом 2.5. договору узгоджено, що продавець зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти товару, виявлені протягом гарантійного терміну, або замінити товари, окрім випадків, коли дефекти виникли внаслідок порушення покупця правил їх застосування (експлуатації) чи зберігання. У разі усунення дефектів у товарі, на який встановлено гарантійний термін застосування (експлуатації), термін гарантії продовжується на час, протягом якого товар не використовувався через дефект, а при заміні товару гарантійний термін встановлюється заново від дня заміни. Термін гарантії - 1 рік.
Як встановлено судом, листами №2/28-352 від 06.02.2020 та №2/28-686 від 20.03.2020 позивач звертався до відповідача з претензією про усунення недоліків товару. Відповіді від відповідача не надійшло, недоліки товару не усунуто.
Заперечення відповідача про те, що позивач повинен був звернутися до відповідача у розумний строк з вимогою про передачу гарантійного талону та технічного паспорту судом першої інстанції правомірно відхилено, як неістотні та такі, що не стосуються предмета спору.
Серед іншого, відповідач вказував, що позивач не мав права підписувати акт приймання виробу «камера для квантооптичної системи "Сажень-С» тип QHY174M-GPS Cooled USB» (за накладною №255 від 02.09.2019), оскільки, до складу комісії входять зацікавлені особи позивача та відсутній підпис працівника пошти.
Ці аргументи також правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки в умовах договору №255 про купівлю матеріалів та комплектуючих від 19.08.2020 не передбачено порядок складання акту приймання - передачі неякісного товару.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд першої інстанції правомірно зауважив, що відповідно до п. 4, 16 Інструкції П-7 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю при прийомі вантажу від органів транспорту одержувач у всіх випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті, зобов'язаний вимагати від органу транспорту складання комерційного акта, а при доставці вантажу автомобільним транспортом позначки на товарно-транспортній накладній або складання акта.
При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншого однорідної продукцією.
Таким чином, твердження відповідача про неналежність акту приймання виробу «камера для квантооптичної системи "Сажень-С» тип QHY174M-GPS Cooled USB» (за накладною №255 від 02.09.2019) у якості доказу є необґрунтованими та безпідставними.
Аргументи відповідача про можливість неправильної експлуатації товару також правомірно визнано необґрунтованими судом першої інстанції, оскільки такі ґрунтується на припущеннях, позаяк відповідачем не додано жодних доказів на підтвердження його заперечень.
З приводу тверджень відповідача щодо відсутності/наявності паспорта зв'язку, слушними є заперечення позивача, що з'ясування історії походження товару жодним чином не стосується предмету спору та предмету доказування, відтак відхиляються судом. Крім того, щодо ідентифікації товару, то умовами п.1.1 договору визначено, що продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар ПЗС камера для квантово - оптичної системи «Сажень - С», тип QHY174M-GPS Cooied USB 3.0 Planetary and Deep Sky COLDMOS Camera SPECS. ДК 021:2015 код 35640000-2 - Військові літаки, ракети та космічні апарати.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Додатково колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 26.11.2020 у справі № 904/5217/19.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 269 ГК України, яка кореспондується з ч. 1, 2 ст. 678 ЦК України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.
Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Разом з тим, за змістом статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), як у справі, що розглядається, існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Аналогічна правова позиція щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, від 30.09.2020 у справі № 927/787/19, від 26.11.2020 у справі №904/5217/19, у яких зазначений правовий висновок щодо необхідності доведення постачальником причин виявлених недоліків поставленого ним товару.
В контексті спірних правовідносин, судом встановлено, що відповідачем не доведено обставини того, що дефекти товару виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації, зберігання виробу, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Відтак, відповідачем належними доказами не спростовано того факту, що ним поставлено товар з недоліками (неякісний товар).
На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем поставлено товар з недоліками (неякісний товар), вимога позивача про зобов'язання відповідача усунути недоліки товару є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача штрафу за поставку неякісного товару у розмірі 10 444, 40 грн на підставі абз. 1 ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 269 ГК України у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Пунктом 2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 1 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.02.2014 у справі №3-1гс14).
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, враховуючи факт передання позивачеві, який є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, відповідно до інформації з ЄДРПОУ, неякісного товару за договором, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 10 444,40 грн за поставку продукції неналежної якості.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі № 921/476/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 20.04.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
О.В. Попікова