вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" квітня 2021 р. Справа№ 910/15446/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Козир Т.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021
у справі № 910/15446/20 (суддя Приходько І.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", м. Київ
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", м. Київ
про стягнення 43 525,82 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - ПрАТ "СК "АРКС", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія", відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 43 525,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ним як страховиком транспортного засобу "Mercedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 44 025,82 грн, внаслідок чого до нього на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних витрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія, визнаного винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/15446/20 позов задоволено.
Стягнуто з ПрАТ "Українська Транспортна Страхова Компанія" на користь ПрАТ "СК "АРКС" 43 525,82 грн страхового відшкодування та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
Рішення мотивоване виникненням у відповідача обов'язку, у зв'язку з настанням страхового випадку, відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу в розмірі фактичних витрат за мінусом франшизи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно досліджено та з'ясовано усі обставини справи. Так, за твердженням відповідача, судом залишено поза увагою твердження відповідача про технічну та фізичну неспроможність отримання пошкоджень автомобілем Mercedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за вказаних у повідомленні про ДТП обставин. Також апелянтом зазначено, що складення учасниками ДТП європротоколу не є автоматичним визнанням відповідальності особи, яка взяла на себе провину за настання ДТП.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/15446/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (суддя доповідач) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/15446/20, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
19.03.2019 між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу "Mercedes-Benz S", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
12.06.2019 року відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля "Mercedes-Benz S", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб "Mercedes-Benz S", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований позивачем.
На підтвердження обставин вчинення ДТП позивач посилається на повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), відповідно до якого водій транспортного засобу "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_4 визнав свою вину у скоєнні ДТП.
Як вбачається з Європротоколу від 12.06.2019, останній складений обома учасниками ДТП. У частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.
Водій автомобіля Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнав свою вину у вчиненні ДТП, яка відбулось 12.06.2019, про що міститься відмітка в пункті 14 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Страховим актом № ARX2476634 від 02.07.2019 було затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 11 146,84 грн. Страховим актом № ARX24793886 від 15.07.2019 було затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 32 878,98 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту фактично було виплачено на користь страхувальника страхове відшкодування у розмірі 44 025,82 грн згідно платіжного доручення № 574851 від 03.07.2019 на суму 11 146,84 грн та платіжного доручення № 578485 від 16.07.2019 на суму 32 878,98 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою від 11.09.2019 про виплату страхового відшкодування в сумі 44 025,82грн, яку останній залишив без задоволення.
У зв'язку з несплатою відповідачем страхового відшкодування позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення 43 525,82 грн (сума виплаченого страхового відшкодування з вирахуванням франшизи, передбаченої полісом).
Отже, причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно з приписами ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі ст.ст. 512, 514 ЦК України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована відповідачем, згідно відповідного Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/008088580.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою від 11.09.2019 про виплату страхового відшкодування на суму 44 025,82 грн, яку останній залишив без задоволення. Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 43 525,82 грн (сума виплаченого страхового відшкодування з вирахуванням франшизи, передбаченої полісом).
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо доводів апелянта в частині неспроможності отримання пошкоджень автомобілем "Мercedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за вказаних у повідомленні про ДТП обставин та про відсутність визнання відповідальності особи винної у скоєнні ДТП, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 були внесені зміни та доповнення до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які дозволили учасникам дорожнього руху, при скоєні ДТП, за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин, спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ("Європротокол") без інформування відповідних підрозділів Національної поліції про її настання.
Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що кореспондується з абзацом 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Згідно з розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011 № 698 "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України ", затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 гривень потерпілому, з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.
У такому разі, водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.
На виконання умов Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплат страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МСТБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Як вбачається з Європротоколу від 12.06.2019, останній складений обома учасниками ДТП. У частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, визначені обставини ДТП для пояснення цієї схеми, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі.
Крім того, саме лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Водій автомобіля "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнав свою вину у вчиненні ДТП, яка відбулась 12.06.2019, про що міститься відмітка в пункті 14 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У зв'язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП, у зв'язку з чим завдана шкода підлягає відшкодуванню.
Згідно вимог ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В частині заперечень апелянта щодо неспроможності отримання пошкоджень автомобілем "Мercedes-Benz", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за вказаних у повідомленні про ДТП обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що висновок судового експерта, на який посилається відповідач, не містить жодних відомостей про те, що такий висновок транспортно-трасологічного дослідження підготовлено для подання до суду, а також про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття поданого відповідачем висновку судового експерта в якості належного, допустимого та достовірного доказу у даній справі.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/15446/20 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність підстав для задоволення позову ПрАТ "СК "АРКС" про стягнення з ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" страхового відшкодування в розмірі 43 525,80 грн. При цьому суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно задовольнив позов ПрАТ "СК "АРКС" про стягнення з ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" страхового відшкодування в розмірі 43 525,80 грн.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська траспортна страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/15446/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/15446/20 залишити без змін
3. Матеріали справи №910/15446/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
Т.П. Козир