"12" квітня 2021 р. Справа №489/178/16-ц
Провадження №2-п/489/18/21
12 квітня 2021 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Бодюл А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Заявниця звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2016 року та призначити справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона не отримувала жодних повідомлень про розгляд справи й взагалі не знала про існування позову ПАТ КБ «Приватбанк» щодо стягнення з неї кредитної заборгованості. Вперше про це вона дізналася лише після того, як звернулася до нотаріуса, де виявилося, що майно перебуває під арештом. Під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи було оглянуто виклики, які надсилалися їй, проте, на жодному повідомленні немає її підпису про отримання судових повідомлень, у зв'язку з чим вона не була обізнана про дату, час та місце судового засідання, а тому не могла подати свої заперечення. Вказану позовну заяву було подано з порушенням п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 вже було подано аналогічний позов до Центрального районного суду м. Миколаєва про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 19 грудня 2007 року при підписанні Анкети - заяви. В результаті розгляду якої заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.02.2014 у цивільній справі № 490/13083/13-ц було задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості у розмірі 16128,28 грн. та судових витрат у розмірі 229,40 грн. А тому позовну заяву по дійсній справі подано до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2016 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2007 року у розмірі 20349 (двадцять тисяч триста сорок дев'ять) грн. 86 коп., яка складається з: 3882 грн. 84 коп. заборгованості за тілом кредиту, 15967 грн. 02 коп. заборгованості за процентами, 500 грн. 00 коп. штрафу. В іншій частині в позові відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1378 грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 284 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
В матеріалах цивільної справи № 489/178/16-ц (провадження № 2/489/688/16) містяться конверти зі зворотним повідомленням про невручення відповідачу судової повістки з відміткою «повертається за закінченням строку зберігання» (а.с. 33, 37).
Згідно довідки з Відділу адресно-довідкової роботи УДМС в Миколаївській області, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 11 березня 2015 року.
Щодо зазначення адреси відповідачки: АДРЕСА_2 , слід зазначити, що з паспорта заявниці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 була зареєстрована за вказаною адресою з 13 липня 2000 року по 09 липня 2014 року, тобто до подачі позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк» до Ленінського районного суду м. Миколаєва - 14 січня 2016 року.
Згідно ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Заявниця в своїй заяві зазначає, що підставою для скасування заочного рішення, зокрема, є те, що ПАТ КБ «Приватбанк» подано позовну заяву до суду з порушенням п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 вже було подано аналогічний позов до Центрального районного суду м. Миколаєва про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 19 грудня 2007 року при підписанні Анкети - заяви. В результаті розгляду якої заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.02.2014 у цивільній справі № 490/13083/13-ц було задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості у розмірі 16128,28 грн. та судових витрат у розмірі 229,40 грн.
Дані твердження заявниці судом не беруться до уваги, оскільки до заяви доказів на підтвердження зазначеного не додано.
Частиною 3 статті 287 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
За змістом ч. 1 ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, для скасування заочного рішення необхідна одночасна наявність наведених умов, тобто, не лише встановлення поважності причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
В даному випадку, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення та матеріали справи, суд дійшов до висновку, що в заяві відсутні посилання на будь-які докази, які мають істотне значення для справи, які не були б досліджені судом при ухваленні заочного рішення, оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з ухваленим рішенням по суті.
Керуючись ст. ст. 287-288 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Роз'яснити, що заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ст. ст. 354-356 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева