Справа № 600/1480/20-а
Головуючий у 1-й інстанції: Григораш Віталій Олександрович
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
13 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С.
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
позивача, його представника, представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року (повний текст рішення виготовлено 22.01.2021 року у м.Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
в вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (відповідач) в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області у вигляді незарахування переплати ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску станом на 24 вересня 2019 року у сумі 14913,98 грн.;
2) зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області здійснити перерахунок зобов'язань по сплаті єдиного соціального внеску ОСОБА_1 шляхом зарахування переплати, здійсненої ОСОБА_1 24.09.2019 року на суму 14913,98 грн., в рахунок майбутніх платежів, а саме :
- суму єдиного соціального внеску в розмірі 8988,72 грн. зарахувати як суму оплати ОСОБА_1 єдиного соціального внеску станом на кінець третього кварталу 2020 року;
- суму єдиного соціального внеску в розмірі 5924,28 грн. зарахувати як суму майбутніх платежів ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску.
3) стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області суму заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1200000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року №824/1357/19-а було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення №0118025607, прийняте 10.10.2019 року Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області, щодо застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та пені на загальну суму 19216,59 грн.
В частині позовних вимог щодо повернення суми надмірно сплаченого єдиного соціального внеску у розмірі 14913,98 грн. суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку з тим, що на момент розгляду справи, ОСОБА_1 не звертався до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області з заявою про повернення надмірно сплаченої суми ЄСВ у розмірі 14913 грн. у зв"язку з чим, правовідносин у Позивача з Відповідачем з зазначеного питання - не виникало.
16.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Чернівецькій області із заявою про зарахування переплати по єдиному соціальному внеску. Згідно поданої заяви ОСОБА_1 просив відповідача суму переплати по зобов'язанню сплати єдиного соціального внеску в розмірі 14913,00 грн. зарахувати в рахунок зобов'язань ОСОБА_1 по сплаті ЄСВ: за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн. та за 1 квартал 2020 року - 3117,18 грн.; іншу частину переплати по ЄСВ в сумі 9041,64 грн. зарахувати у рахунок майбутніх платежів ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 просив у своїй заяві відобразити стан розрахунку з бюджетом у вигляді переплати по зобов'язанням сплати єдиного соціального внеску станом на день подання даної заяви у відповідній системі обліку та в базі даних Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області.
27.05.2020 року, ОСОБА_1 на свою заяву (від 16.04.2020 року) отримав відповідь від ГУ ДПС України в Чернівецькій області, однак на питання - зарахування суми переплати ЄСВ в розмірі 14913,00 грн. у відповіді не вирішено, а відповідь стосувалась зовсім іншої суми - 19216,59 грн., що до якої додаткового вирішення з боку податкової служби - не потребувало.
04.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової служби України з скаргою на бездіяльність ГУ ДПС України в Чернівецькій області, але відповіді від Державної податкової служби України ОСОБА_1 не отримав.
На думку позивача, відповідач ігнорує наявність переплати з боку ОСОБА_1 сум по його зобов'язаннях зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 14913,00 грн, що порушує права останнього, як платника єдиного соціального внеску.
Станом на момент звернення з позовом до суду першої інстанції з врахуванням зобов'язань ОСОБА_1 по сплаті ЄСВ за 4 квартал 2019 року та три квартали 2020 року залишок переплати ОСОБА_1 по ЄСВ складає - 5924,28 грн. Однак станом на вересень 2020 року відповідач відображає заборгованість ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ.
Крім того, позивач вважає, що своєю бездіяльністю у вигляді ігнорування здійснення перерахунку зобов'язань ОСОБА_1 по ЄСВ відповідач заподіяв йому моральну шкоду у визначеній ним сумі. Заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди полягає в тому, що на протязі 2019-2020 років відповідач відображав та відображає інформацію про позивача на офіційному Інтернет-ресурсі ДПС України та інтегрованій картці платника податку - як про боржника по сплаті єдиного соціального внеску.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі посилається на помилковість висновків суду першої інстанції, зокрема: використанням у доведенні спірних обставин справи недопустимого та недостовірного доказу - облікової картки з ЄСВ; ігноруванням судом обставин справи щодо нарахування ЄСВ, які були встановлені по справі №824/1357/19-а; ігноруванням судом висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 02.09.2019 р. по зразковій справі №Пз/9901/10/19; порушення судом першої інстанції правил доказування.
22 березня на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від представника Головного управління ДПС у Чернівецькій області в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Водночас, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони у справі, посилаючись на те, що відповідно до п.1 положення ГУ ДПС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 44057187) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Чернівецької області, та є правонаступником майна, прав та обов'язків ГУ ДПС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 43143196).
Розглянувши дане клопотання колегія суддів дійшла висновку про необхідність його задоволення, а саме: протокольною ухвалою замінити сторону у справі ГУ ДПС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 43143196) на його правонаступника - ГУ ДПС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 44057187).
В судовому засіданні позивач та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований 08.09.2008 року, як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник податків 09.09.2008 року.
24.09.2019 року позивачем сплачено суму єдиного соціального внеску в розмірі 29000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 24.09.2019 року (а.с.30).
12.11.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- стягнути з відповідача, Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, на його, ОСОБА_1 , користь суму надмірно єдиного соціального внеску у розмірі 14913,98 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 0118025607 прийняте 10.10.2019 р. Головним управління Державної податкової служби у Чернівецькій області щодо застосування до нього, ОСОБА_1 , штрафних санкцій та пені на загальну суму 12107,02 грн.;
- зобов'язати відповідача, Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, утриматись від подальшого нарахування єдиного соціального внеску у подвійному розмірі відносно нього, ОСОБА_1 .
За результатами розгляду вказаного позову, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року №824/1357/19-а, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області №0118025607 від 10.10.2019 року на суму штрафу 7109,57 та пені 12107,02 грн. за період з 20.01.2018 року до 24.09.2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.10-24).
16.04.2020 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Чернівецькій області із заявою про зарахування переплати по єдиному соціальному внеску в якій просив:
1. Суму переплати по зобов'язанню сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 в розмірі 14913,00 грн. зарахувати в рахунок його зобов'язань по сплаті ЄСВ : - за 4 квартал 2019 року - 2754,18 грн. та за 1 квартал 2020 року - 3117, 18 грн.; - іншу частину переплати по ЄСВ в сумі 9041,64 грн. зарахувати у рахунок майбутніх платежів.
2. В системі обліку та в базі даних Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області щодо ОСОБА_1 відобразити стан розрахунку з бюджетом у вигляді переплати по зобов'язанням сплати єдиного соціального внеску станом на день подання даної заяви (а.с. 25-26).
У відповідь на заяву від 16.04.2020 року відповідач листом від 19.05.2020 року №2904/ФОП/24-13-56-07 повідомив позивача, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року №824/1357/19-а у картці особового рахунку позивача проведено коригування та відповідно зменшено нарахування по єдиному соціальному внеску на загальну суму 19216,59 грн. визначеного рішенням від 10.10.2019 року №0118025607 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску (а.с.32-33).
04.06.2020 року позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою в якій просив: 1. Визнати дії працівників Головного управління ДПС України у Чернівецькій області щодо надання йому, ОСОБА_1 , відповіді від 19.05.2020 року № 2904/ФОП/24-13-56-07 - протиправними в частині відсутності відповіді по суті питань, викладених у заяві ОСОБА_1 від 16.04.2020 року; 2. Притягнути винних працівників Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області до відповідальності; 3. Задовольнити заяву ОСОБА_1 від 16.04.2020 року та прийняти рішення про зарахування переплати по єдиному соціальному внеску у розмірі 14913,00 грн. (а.с. 34-37).
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Чернівецькій області щодо не зарахування ОСОБА_2 переплати з єдиного соціального внеску станом на 24.09.2019 року у сумі 14913,98 грн., представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ДПС у Чернівецькій області у відповідності до ст.25 Закону України №2464 правомірно здійснено перерахунок та враховано надміру сплачену позивачем суму ЄСВ, у зв'язку з чим, в межах спірних правовідносин, бездіяльність відповідача відсутня та відсутні підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії по зарахуванню переплати ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску станом на 24.09.2019 року у сумі 14913,98 грн.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ (Закон України №2464).
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч.4 ст.8 Закону №2464-VI).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ''Про оплату праці'', та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Так, з облікової картки з ЄСВ платника податків ОСОБА_3 судом першої інстанції було встановлено наступне:
станом на 31.12.2018 року у ОСОБА_3 рахується заборгованість з ЄСВ у розмірі 31279,44 грн.; станом на 25.04.2019 року відбулось зарахування сплаченої ОСОБА_3 суми ЄСВ у розмірі 12524,02 грн.; станом на 30.06.2019 року відбулось збільшення нарахування з ЄСВ всього на суму 7668,54 грн.
Таким чином, враховуючи нарахування з ЄСВ 7668,54 грн., наявну попередню заборгованість в сумі 31279,44 грн. та суму сплачених коштів 12524,02 грн. станом на 30.06.2019 року рахувалась заборгованість у сумі 26423,96 грн.
19.07.2019 року відбулось нарахування ЄСВ у розмірі 2754,18 грн., станом на 24.09.2019 року зарахована оплати з ЄСВ в сумі 29000,00 грн.
Станом на 24.09.2019 року, враховуючи суму нарахування ЄСВ (7668,54 грн. + 2754,18 грн. = 10422,72грн), заборгованість 29178,14 грн. (26423,96 грн. + 2754,18грн) та здійснену оплату у сумі 29000,00 грн. заборгованість склала 178,14 грн.
Станом на 30.09.2019 року у позивача рахується нарахування ЄСВ на загальну суму 10422,72 грн, здійснена оплата ЄСВ на загальну суму 41524,02 грн (29000,00 грн + 12524,02грн) та рахується заборгованість у сумі 178,14 грн.
Заборгованість станом на 31.12.2018 року 31274,44 грн + нарахування ЄСВ з 01.01.2019 року по 30.09.2019 року у сумі 10422,72 грн = 41702,16 грн.
Сплачено позивачем 25.04.2019 року суму 12524,02 грн та 24.09.2019 року суму 29000 грн, а всього 41524,02 грн.
Таким чином, станом на 30.09.2019 року була наявна заборгованість на суму 178,14 грн (41702,16 грн. - сплачені 41524,02 грн).
В подальшому, впродовж 2019 року позивачу нараховано ЄСВ, станом на 27.10.2019 року донараховано ЄСВ у сумі 9863,75 грн. Таким чином, всього за 2019 рік донараховано ЄСВ у сумі 20286,47 грн (10422,72 + 9863,75 грн), що відповідає останній графі облікової картки ЄСВ за 2019 рік.
Станом на 27.10.2019 року донараховано ЄСВ у сумі 9863,75 грн, що змінило розмір заборгованості з ЄСВ - 178,14 + 9863,75 = 10041,89 грн.
Таким чином, станом на 27.10.2019 року, враховуючи нарахування ЄСВ, у позивача була наявна заборгованість у розмірі 10041,89 грн.
Оплата ЄСВ в період з 30.09.2019 року по 27.10.2019 року не відбувалось.
Надалі була нарахована пеня у розмірі 12107,02 грн, яка в подальшому була предметом оскарження у справі Чернівецького окружного адміністративного суду №824/1357/19-а.
Таким чином, станом на 31.10.2019 року розмір заборгованості з ЄСВ зріс на 12107,02 грн і склав 22148,91 грн (10041,89 грн + 12107,02 грн = 22148,91).
Суд першої інстанції сприймав облікові Відповідачем дані заборгованості, відповідно до даних картки ЄСВ, як доказ наявності у Позивача боргу з ЄСВ та доказ безпідставності заявленої вимоги щодо суми в 14913,98 грн., як переплати такого внеску.
Колегія суддів не погоджується з зазначеними в інтегрованій картці сумами обліку який вівся Відповідачем самостійно по нарахуванню позивачу ЄСВ з незалежної професійної діяльності у 2018 - 2019 роках.
Як встановлено судовим рішенням від 27 січня 2020 року (справа №824/1357/19-а), внаслідок таких дій контролюючого органу, що здійснював адміністрування єдиного соціального внеску, за даними облікової картки платника станом на 31.10.2019 р. у позивача обліковувався борг у розмірі 22148,91 грн, в т.ч.: недоїмка у сумі 10041,89 грн, пеня у сумі 12107,02 грн.
02.08.2018 р. відповідачем у відповідності до вимог ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, сформовано вимогу №Ф 139688-54 про сплату боргу (недоїмки), якою повідомлено позивача, що станом на 31.07.2018 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 12524,02 грн, в т.ч.: недоїмка у сумі 7026,36 грн, штрафи у сумі 1533,46 грн та пеня у сумі 3964,20 грн.
Вказана вимога була надіслана відповідачем до примусового виконання до виконавчої служби, а 25.04.2019 р. сума боргу зазначена у вимозі від 02.08.2018 р. № Ф 139688-54 у розмірі 12524,02 грн була погашена шляхом примусового стягнення з його банківського рахунку. Крім того, 24.09.2019 р. позивачем сплачено 29000,00 грн єдиного соціального внеску.
Також, відповідно до змісту зазначеного судового рішення, наведена обставина не заперечувалась відповідачем та підтверджувалася дослідженою інтегрованою карткою платника за 2019 р.
Також судом встановлено, що у зв'язку із сплатою позивачем єдиного соціального внеску 25.04.2019 р. та 24.09.2019 р. на загальну суму 41524,02 грн, вимога від 02.08.2018 р. № Ф 139688-54 відкликана відповідачем в автоматичному режимі. Наведена обставина підтверджується службовою запискою відділу погашення боргу Чернівецького управління ГУ ДПС у Чернівецькій області від 09.12.2019 р..
Крім того, судом встановлено, що 10.10.2019 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято рішення № 0118025607, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 7109,57 грн та нараховано пеню у розмірі 12107,02 грн за період з 20.01.2018 р. до 24.09.2019 р. (а.с. 93).
На підставі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду №824/1357/19-а від 27.01.2020 року, яке набрало законної сили, відповідачем було здійснено коригування, а саме зменшено нараховану суму ЄСВ на 19216,59 грн, включаючи пеню.
Водночас, з матеріалів справи слідує, що позивачем була надмірно сплачена сума 29000,00 грн., яку відповідачем частково було враховано в рахунок погашення наявної заборгованості в порядку черговості та майбутніх платежів.
Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 р. №6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 р. за № 193/28323 (далі - Порядок) визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Кошти).
Згідно із підпунктом 1 пункту 5 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року №6 (далі - Порядок №6) повернення коштів здійснюється у випадках: надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719.
Пунктом 6 Порядку № 6 передбачено, що повернення коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява). У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
16.04.2020 року ОСОБА_2 у встановленому порядку звернувся до ГУ ДПС у Чернівецькій області із заявою про повернення безпідставно сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
19.05.2020 Головним управління ДПС у Чернівецькій області надіслано лист-відповідь № 2904/ФОП/24-13-56-07 від 19.05.2020, якою податковий орган повідомив про проведення коригування та зменшення нарахування по єдиному соціальному внеску на загальну суму 19216,56 грн. визначеного рішенням від 10.10.2019 №0118025607 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Одноко, в зв"язку зі сплатою 24.09.2019 року ЄСВ в розмірі 29000,00 грн. та згідно розрахунку заборгованості станом на 11.11.2019 року Позивачем фактично було здійснено переплату ЄСВ на суму 14913,98 грн., щодо якої у зазначеній відповіді мова не велась.
Таким чином, посилання Відповідача на дані інтегрованої картки Позивача, як платника ЄСВ, не можуть братися судом за доказ існування недоїмки та на спростування вимог позову, оскільки, за розрахунками позивача (за 2018 рік) наведеними ним в апеляційній скарзі, дані вказаної облікової картки є сумнівними так як перевищують реальний розмір ЄСВ у декілька разів, а Відповідачем не надано пояснень по суті такого розрахунку.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області моральної шкоди у розмірі 1200000,00 грн., апеляційний суд погоджується з оскарженим в цій частині рішенням та зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 580/194/19.
При цьому, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 825/1030/17.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суду слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17 зазначено, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
В постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №464/3789/17 викладена правова позиція, згідно якої виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З позовної заяви, апеляційної скарги та пояснень позивача вбачається, що він зазнав розчарувань та незручностей, що кваліфікуються як такі, що завдають йому моральної шкоди від винесення неправомірної постанови про закінчення виконавчого провадження відповідачем при розгляді виконавчого провадження та час який він витратив на звернення до суду для відновлення порушених прав щодо вирішення зазначеного питання в суді.
Однак, такі доводи не можуть слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Проте, позивачем не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження заявленої ним наявності моральної шкоди.
Беручи до уваги те, що позивачем не доведено і не надано судам першої та апеляційної інстанцій відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині вимог.
Сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2018 року в справі № 818/1394/17.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, що обумовлює відмову в задоволенні позову в цій частині.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області у незарахуванні переплати ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску станом на 24 вересня 2019 року у сумі 14913,98 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області здійснити перерахунок зобов'язань по сплаті єдиного соціального внеску ОСОБА_1 шляхом зарахування переплати, здійсненої ОСОБА_2 24.09.2019 року на суму 14913,98 грн, в рахунок майбутніх платежів, а саме :
- суму єдиного соціального внеску в розмірі 8988,72 грн зарахувати як суму оплати ОСОБА_2 єдиного соціального внеску станом на кінець третього кварталу 2020 року;
- суму єдиного соціального внеску в розмірі 5924,28 грн зарахувати як суму майбутніх платежів ОСОБА_2 по єдиному соціальному внеску.
В решті вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 19 квітня 2021 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.