Справа № 2-а/2506/8110/11
20 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Кондрат Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2021 року, суддя Рахманкулова І.П., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова, заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2011 року визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова щодо припинення з 13.01.2011 виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова відновити з 13.01.2011 виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 41-43).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року вказану постанову суду залишено без змін (а.с. 60).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 січня 2021 року за заявою ОСОБА_1 встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2011 року.
03 березня 2021 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подала до суду звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2011 року у даній справі.
ОСОБА_1 подав до суду клопотання про визнання неналежним звіту та просив його не затверджувати.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2021 року прийнято звіт Головного управління ПФУ в Чернігівській області про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2021 року у справі 2-а/2506/8110/11.
Не погодившись з зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2021 року та постановити нове судове рішення, яким задовольнити раніше подані вимоги та клопотання від 05 березня 2021 року з встановленням судового контролю за виконанням рішення, а саме:
- визнати неналежним та не затверджувати звіт Головного управління ПФУ в Чернігівській області від 03.03.2021 №2500-802-7/11256;
- визнати відмову боржника, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у виконанні Постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.06.2011 у справі № 2а-/2506/8110/11 ВП № 32321610 протиправною;
- надати новий термін для подання звіту про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.06.2011 року з урахуванням окремої ухвали від 17.06.2011 у справі № 2-а/2506/8110/11;
- накласти на керівника Г оловного управління Пенсійного фонду У країни у Чернігівській області v порядку ч. 2 ст. 382 КАС України штраф за невиконання судового рішення від 17.06.2011 з урахуванням окремої ухвали від 17.06.2011 у справі № 2-а/2506/8110/11 з виплатою половини штрафу на користь позивача;
- зобов'язати боржника, Головне управління Пенсійного фонду У країни в Чернігівській області, зробити перерахунок основної та додаткової пенсії у повній відповідності до ухваленого судового рішення вказаного у постанові Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.06.2011 у справі № 2а-/2506/8110/11 ВП № 32321610 з урахуванням окремої ухвали від 17.06.2011 з 13.01.2011 по сьогоднішній час та зобов'язати здійснювати виплату основної та додаткової пенсій у перерахованому розмірі ОСОБА_1 , ураховуючи виплату перерахованої основної та додаткової пенсії за минулий час за відрахуванням вже виплаченої суми пенсії, зобов'язати підтвердити виконання судового рішення відповідними розрахунками та фінансовими документами, які проведені банками Украйти;
- зобов'язати боржника, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, відповідно вимог законодавства України здійснити розрахунок та виплату компенсації за несвоєчасну виплату як основної так і додаткової пенсії у зв'язку з тим, що виплата перерахованої основної та додаткової пенсії як поточної так і за минулий час не здійснювалась навмисно (відмова виконання судового рішення) з вини боржника протягом 9 років. Та зобов'язати підтвердити розрахунок та виплату компенсації за несвоєчасну виплату як основної так і додаткової пенсії відповідними розрахунками та фінансовими документами, які проведені банками України;
- зобов'язати боржника, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, здійснити виплату основної та додаткової пенсії за минулий час та компенсацію за несвоєчасну виплату основної та додаткової пенсії відповідно пенсійного законодавства разом з черговою поточною виплатою основної та додаткової пенсії однією сумою;
- постановити окрему ухвалу відповідно ч. 8, 9 ст. 249, та ст. 324 КАС України щодо тривалого невиконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.06.2011 року з урахуванням окремої ухвали від 17.06.2011 боржником, яке є порушенням Законів та Конституції України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2021 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано до суду звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2011 року у даній справі.
За інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, станом на 13.01.2011 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні, як пенсіонер МВС.
Пунктом 6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, передбачено, що особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, пенсія призначається з дня звернення, при цьому виплата пенсії проводиться з урахуванням виплаченої пенсії.
Після проведеного перерахунку на виконання вказаної вище постанови суду за період з 13.01.2011 по 18.06.2011 різниця між фактично виплаченою та перерахованою пенсією склала 16916 грн 57 коп. Сума доплати була перерахована додатковими списками на банківський рахунок ОСОБА_1 в серпні 2011 року.
11 травня 2012 року Управлінням Пенсійного фонду прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 19.06.2011 (донарахування за період з 19.06.2011 по 22.07.2011), що підтверджується копією розпорядження № 813282 від 28.04.2011.
З 19.06.2011 розмір призначеної пенсії склав 7040 грн 60 коп., з яких: 6112 грн - розмір пенсії для інвалідів ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; 573 грн - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначена відповідно до рішення суду (75 % мінімальної пенсії за віком); 305 грн 60 коп. - підвищення як інваліду війни ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»; 50 грн - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни ІІ групи згідно із Законом України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни».
З 22 липня 2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка встановлювала для інвалідів ІІ групи, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, розмір основної державної пенсії 1090 грн та додаткової пенсії 20 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Сума доплати ОСОБА_1 за період з 19.06.2011 по 22.07.2011 склала 3667 грн 62 коп., яка була включена в додаткові списки червня 2012 року, що підтверджується копією протоколу від 15.02.2012.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI, відповідно до положень якого держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком погашення заборгованості за рішеннями судів, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 та стосуються рішень судів, які набули чинності до 2013 року. У зв'язку із чим ОСОБА_1 може використати своє право на виконання рішення через органи Казначейства, шляхом подання до органів державної виконавчої служби заяви з належним чином завіреною копією рішення суду.
ОСОБА_1 подав до суду клопотання про визнання неналежним звіту та просив суд його не затверджувати, посилаючись на те, що усі доводи боржника про зміни у законодавстві, зроблені після ухвалення постанови суду у цій справі не є та не можуть бути підставою для відмови у виконанні судового рішення щодо здійснення перерахунку додаткової пенсії, починаючи з 23 жовтня 2008 року у розмірах відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплати йому по теперішній час пенсії у розмірі не менше, ніж був до встановлення змін у ст. 50 Закону № 796 у 2015 році, тому що змінами у законодавстві не повинно звужуватися право на встановлений раніше розмір додаткової пенсії.
Щодо доводів апелянта стосовно звуження його прав пенсійним органом, а тому рішення суду не можна вважати виконаним, колегія суддів зазначає наступне.
Ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.
Відповідно до абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
14.06.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011.
Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745, яка набрала чинності 23.07.2011 на виконання пункту 7 Закону України від 14.06.2011 № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до ч. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік", встановлено, що у 2013 році положення ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014, який набрав чинності 03.08.2014, доповнено Розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" пунктом 67, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Отже, з 23.07.2011 норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У справі "Великода проти України" (заява № 43331/12, від 03 червня 2014 року) Європейський суд з прав людини заяву про порушення статей 6 і 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції на тій підставі, що внаслідок внесення у 2011 році змін до законодавчих актів розмір пенсії заявниці було зменшено і вона більше не отримувала пенсії в розмірах, встановлених 19 січня 2010 року.
Суд зазначив, що у цій справі немає доказів того, що відповідні зміни до Закону України про державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними, Суд доходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.
Суд також зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю (див. ухвалу щодо прийнятності від 8 жовтня 2013 року у справі "Да Консесау Матеуш та Сантуш Жануаріо проти Португалії" (Da Conceiзгo Mateus and Santos Januario v. Portugal), заяви № 62235/12 та № 57725/12).
Заяву було визнано неприйнятною як явно необґрунтована відповідно до підпункту "а" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції (п. 27 - 29).
З урахуванням наведеного, в умовах фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава, саме лише зменшення розміру додаткової пенсії не є порушенням вимог ст. 22 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції, якщо при цьому забезпечується загальний розмір виплат, що є не меншими прожиткового мінімуму (відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України).
Водночас, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення зокрема ст. 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із новою редакцією ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Як вже зазначено колегією суддів, постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, проводилась у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 1210.
Колегія суддів зазначає, що із змісту рішення суду першої інстанції, на виконання якого судом видано позивачу виконавчий лист, убачається, що суд не визначався із кінцевою датою проведення відповідного нарахування і виплат.
Разом з тим, матеріалами справи та виконавчим провадженням підтверджується, що після проведенного перерахунку за період з 13.01.2011 по 18.06.2011 різниця між фактично виплаченою та перерахованою склала 16916,57 грн. Сума доплати булла ркрерахована додатковими списками на банківський рахунок позивача в серпні 2011 року.
З 19 червня 2011 розмір призначеної пенсії склав 7040 грн. 60 коп., з яких: 6112 грн. - розмір пенсії для інвалідів ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком; 573 грн. - додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначена відповідно до рішення суду (75 % мінімальної пенсії за віком); 305 грн. 60 коп. - підвищення як інваліду війни ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»; 50 грн. - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни ІІ групи згідно із Законом України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни».
З 22 липня 2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка встановлювала для інвалідів ІІ групи, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, розмір основної державної пенсії 1090 грн. та додаткової пенсії 20 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Сума доплати ОСОБА_1 за період з 19.06.2011 по 22.07.2011 склала 3667 грн 62 коп, яка була включена в додаткові списки червня 2012 року, що підтверджується копією протоколу від 15.02.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Цивільного кодексу України держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.
Згідно ч. 1 ст. 176 Цивільного кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 7 Закону України від 14.06.2011 № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI) Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Таким чином, цим Законом визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Враховуючи те, що останнім в часі є Закон № 3491-VI, то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.
На виконання вимог пункту 7 Закону № 3491-VI Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, встановлено в абсолютних сумах. Ця постанова набрала чинності з 23.07.2011.
З огляду на викладене, рішення суду має бути наслідком чинного правового регулювання. Суд не вправі обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Подібну позицію зайняв Європейський суд з прав людини у справі за заявою ОСОБА_2 проти України, у якій заявниця скаржилася на невиконання рішення, яким управління ПФУ було зобов'язане здійснити перерахунок та виплачувати їй пенсію з 01.12.2008 року, визнав її неприйнятною. У п.28 ухвали по вказаній справі Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава - відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважає, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснило конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення суду та внесло відповідне рішення до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Частина 2 статті 382 КАС України передбачає, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина до Державного Бюджету України (ч.3 ст. 382 КАС).
У клопотанні про визнання доказів недопустими, ОСОБА_1 також просив суд визнати неналежним та не затверджувати Звіт, визнати протиправним невиконання постанови суду, надати новий термін для подання звіту та накласти штраф на керівника Головного управління ПФУ в Чернігівській області за невиконання рішення суду.
За наслідками поданого Звіту та доводів ОСОБА_1 , викладених у зазначеному клопотанні, судом першої інстанції було прийнято відповідне судове рішення, яке ОСОБА_1 оскаржив до суду шляхом подання апеляційної скарги.
Проте, у поданій апеляційній скарзі, заявник викладає свої вимоги, у т. ч і ті, які не були предметом розгляду в ході розгляду питання про затвердження звіту та, які фактично є новими вимогами, що суперечить вимогам ст. 296 КАС України, яка визначає форму та зміст апеляційної скарги. Тому, в цій частині доводи апеляційної скарги та вимоги, судова колегія не приймає до уваги та вважає їх безпідставними.
Отже, колегія суддів вважає, що ухвала Деснянського районного суду м. Чернігів від 12 березня 2021 року про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії є законною та обґрунтованою.
З цих підстав, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала є законною, так як ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підстав для її скасування не має.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали від 12 березня 2021 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.
Постанову виготовлено: 20 квітня 2021 року.