Справа №212/632/21
1-кп/212/392/21
20 квітня 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області в залі судових засідань у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020040730001883 від 05.11.2020 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, працює санітаркою у медичному закладі охорони здоров'я, незаміжня, має на утриманні малолітнього сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалідності не має, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима:
-09 грудня 2020 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ч.3 ст.15, - ч.2 ст.185, 75,76 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,
-22 січня 2021 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за чт.185 ч.2, ст..70 ч.4 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 Кримінального кодексу України, внесеному в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12020040730001883 від 05.11.2020 року,-
Вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2020 року ОСОБА_4 було засуджено за ч.3 ст.15, - ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, за вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, що було вчинено 28 червня 2020 року та вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2021 року ОСОБА_4 було засуджено за ч.2 ст.185 ст.70 ч.4 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 рік, за вчинення кримінального правопорушення, що було вчинено 04 серпня 2020 року.
18 жовтня 2020 року, близько 13 години 00 хвилин, ОСОБА_6 , проходячи неподалік будинку АДРЕСА_3 , де звернула увагу на раніше невідомого їй чоловіка - потерпілого ОСОБА_7 , який на той час сидів на лавці навпроти будинку, біля якого знаходилася чоловіча сумка. ОСОБА_6 помітила, що потерпілий ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
У цей момент у ОСОБА_6 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке знаходиться у сумці потерпілого з метою обернення викраденого на власну користь. Після чого ОСОБА_6 присіла на лавку поряд з потерпілим ОСОБА_7 таким чином, щоб біля неї перебувала сумка потерпілого, при цьому розпочала з останнім бесіду для того, щоб відволікти його увагу від сумки.
В подальшому ОСОБА_6 , повторно, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його свою користь, впевнившись у відсутності можливих свідків і очевидців, переконавшись, що її дії носять таємний характер, а також скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого, діючи з корисливого мотиву на досягнення злочинного результату, таємно викрала з чоловічої сумки потерпілого ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Samsung» А10, 2/32 GB, ІМЕІ: 1) НОМЕР_1 , 2) НОМЕР_2 , в корпусі синього кольору, вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1966 від 13.11.2020, становить 2087,50 гривень, який знаходився у силіконовому чохлі із зображенням малюнку у вигляді сови, вартість якого, згідно висновку судово- товарознавчої експертизи №1966 від 13.11.2020, становить 102,25 гривень.
Після чого ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникла, обернувши викраде на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд.
Своїми злочинними діями ОСОБА_4 завдала потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду, згідно висновку судово - товарознавчої експертизи №1966 від 13 листопада 2020 року на загальну суму 2189 гривень 75 копійок.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України визнала повністю та суду пояснив, що все зачитаним прокурором в обвинувальному акті це правда. На той час у неї склалось дуже тяжке фінансове положення, проходила біля будинку, так як йшла до діда. Побачила чоловіка, що сидів на біля під'їзду, біля чоловіка лежала барсетка. Витягнула з барсетки мобільний телефон, який заклала за 200 гривень. Грошові кошти від продажу мобільного телефону витратила на особисті потреби, а саме купила медичні препарати дитині, так як дитина є інвалідом. Просить суд жорстко не карати, не позбавляти волі, так як має дитину інваліда, на даний час працює санітаркою у міській лікарні та підробляє, доглядає за похилими людьми.
В судове засідання потерпілий ОСОБА_7 не з'явився, належним чином повідомлялась про дату та час слухання справи, представник потерпілої особи своєю заявою просила суд розглядати справу за ії відсутністю, претензії відсутні, покарання призначити на розсуд суду.
Відповідно до статті 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Сторони по кримінальному провадженню вважають, що за відсутності потерпілого можливо з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, суд на місті ухвалив, слухати кримінальне провадження за відсутності потерпілого.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
При цьому, згідно ст.337 КПК України розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Показання обвинуваченої дані під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї вини у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об'єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст.185 ч.2 Кримінального кодексу України, за ознаками: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують йому покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , є ії щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння в розкриті злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд не встановив.
Приймаючи до уваги всі обставини справи, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність або відсутність обставин, що обтяжують покарання або пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також те, що ОСОБА_4 , раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, погоджуючись з позицією прокурора, щодо розміру покарання, і беручи до уваги з'ясоване у сукупності, суд прийшов до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе лише у мовах ізоляції ії від суспільства, а тому суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 потрібно призначити покарання за вчинене кримінальне правопорушення в межах санкції статті у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі.
Відповідно до частини 2 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зазначено коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2021 року ОСОБА_4 засуджена за ст.185 ч.2 ст.70 ч.4 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнена від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки на підставі ст. 75 КК України. Кримінальне правопорушення за ст.185 ч.2 Кримінального кодексу України за яке засуджується за цим вироком, вона скоїла 18.10.2020 року, судом призначено покарання у виді позбавлення волі, що належить відбувати реально за цим вироком, таким чином суд вважає за необхідне виконувати самостійно цей вирок та вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2021 року про засудження ОСОБА_4 .
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 на дату ухвалення цього вироку не було застосовано.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 22 лютого 2021 року, дата обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвала Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 лютого 2021 року, справа №214/1339/21.
Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вирішує в порядку передбаченому ст..100 КПК України, в разі їх наявності та подання сторонами відповідних доказів.
Судові витрати по справі розподіляються в порядку передбаченому ст.124 КПК України в разі їх наявності та подання сторонами відповідних доказів.
Керуючись ст.ст. 366-368, 369, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення в пред'явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді 1 (один) рік позбавлення волі.
Вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2021 року про засудження ОСОБА_4 за ст.185 ч.2 ст.70 ч.4 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнена від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки на підставі ст. 75 КК України, виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 22 лютого 2021 року, дата обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвала Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 лютого 2021 року, справа №214/1339/21.
Речові докази:
-мобільний телефон марки «Samsung» А10, 2/32 GB, ІМЕІ: 1) НОМЕР_1 , 2) НОМЕР_2 , в корпусі синього кольору, що переданий під розписку потерпілому ОСОБА_7 , залишити правоволодівцю ОСОБА_7 ;
-CD-R диск з відеозаписом, що зберігається матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, з урахуванням положення, передбачений частиною 2 статті 394 КПК України.
Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1