Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 квітня 2021 р. № 520/31/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01.01.2020;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2020, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при здійсненні нарахування та виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно було порушено приписи чинного законодавства, оскільки нарахування та виплату зазначеної компенсації було здійснено відповідачем за цінами минулих років, протягом яких він проходив військову службу, проте таке нарахування, на думу позивача, повинно бути здійснено виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої відповідачем станом на 01.01.2020, оскільки 2020 рік є роком звільнення позивача з військової служби.
По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.
Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих підстав, що положення Постанови Кабінету Міністрів України №178 не містять визначення цінової політики здійснення нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно. Відтак, на думку відповідача, законодавець делегував дані повноваження кожній структурі відповідно для відпрацювання чіткого алгоритму виплати грошової компенсації за речове майно, якими безпосередньо у Державній прикордонній службі України є накази АДПСУ від 11.02.2017 №33 від 06.01.2018 №30, від 30.01.2019 №21 та від 17.02.2020 №41.На переконання відповідача у даних спірних правовідносинах необхідно врахувати пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України №178 з прив'язкою до пункту 3 вказаної Постанови. Вказує, що при визначенні сум, що підлягають до виплати важливо звертати увагу на момент коли у військовослужбовця виникає право на отримання відповідного речового майна та ціна на дане майно у момент виникнення права відповідно до розрахунків, що затверджені наказами АДПСУ. Відповідач погоджується, що позивач дійсно має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно та вказане право було у повному обсязі реалізовано відповідачем, оскільки виплата була здійснена при звільненні позивача з військової служби у 2020 році.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07.09.2020 №383-ОС позивача звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із закінченням строку контракту, знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків військової частини НОМЕР_2 з 07.07.2020.
Відповідно до наказу начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України «Про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно» від 16.10.2020 №459-ОС наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №113 у сумі 16 499 грн (вартість недоносу становить - 582,00 грн).
Позивач звернувся до відповідача з запитом для з'ясування за якими цінами йому було здійснено нарахування та виплата грошової компенсації за неотримане речове майно, зокрема, чи застосовувались при нарахуванні компенсації закупівельна вартість речового майна станом на 01.01.2020.
Відповідачем 02.10.2020 на зазначений запит надано лист-відповідь №705-Б-72-12171 з додатками, а саме: довідка-розрахунок №113 від 07.09.2020 та «Довідка закупівельних цін яких років застосовувались для нарахування грошової компенсації» у пунктах 1 - 62 якої ціни закупівельної вартості зазначеного майна розраховані станом на 01.01.2020 та на інші роки, зокрема - 2004 рік, 2009 рік, 2017-2019 роки.
Позивач, не погоджуючись із наведеними діями відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно у вказаному розмірі звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а також грошової компенсації вартості за неотримані продукти харчування та речове майно визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі по тексту Закон України №2011).
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України №2011 речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі по тексту - Порядок №178).
Відповідно до пунктів 2-3 Порядку№178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Таким чином, військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, у тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Згідно з абзацем 1 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Положення №1153/2008) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання<…>.
Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З матеріалів справи вбачається, що адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.02.2017 №33, від 06.01.2018 №30, від 31.01.2019 №21, від 17.02.2020 №41 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився», якими затверджено додатки №1 «Вартість належних до видачі предметів речового майна» відповідно.
Відповідно до довідки-розрахунку від 07.09.2020 №113 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу нараховано 16499,51 грн., яка у подальшому відповідно до наказу начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16.10.2020 №459-ОС виплачена відповідачем, що не заперечується позивачем у справі.
Як вбачається з довідки-розрахунку від 07.09.2020 №113 компенсація вартості неотриманого майна (її нарахування та виплата) проведена за цінами минулих років.
Суд вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки норми пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України №178 визначають обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити таку грошову компенсацію, виходячи з закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
Висновок відповідача щодо залежності розміру суми грошової компенсації позивача від моменту виникнення у нього права на отримання речового майна, суд вважає помилковим та звертає увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України №178, яка регулює порядок нарахування та виплати спірної компенсації, не передбачено можливості відповідача розраховувати закупівельні ціни речового майна з огляду на час виникнення у позивача права на таке майно.
Суд вважає помилковими висновки відповідача про те, що при нарахуванні грошової компенсації за окремим видами речового майна обов'язково враховувати такі складові: момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціна на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін, який минув з моменту отримання предметів речового майна.
Суд зазначає, що положеннями Постанови Кабінету Міністрів України №178 не передбачено такого механізму розрахування суми грошової компенсації, а натомість закріплено обов'язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно виходячи з закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби за контрактом, нарахування якої повинно здійснюватися за цінами, виходячи із закупівельної вартості такого майна, станом на 01.01.2020, відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01.01.2020 є протиправними.
Підсумовуючи наведене, належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2020, з урахуванням проведених виплат.
Також при вирішенні даного спору суд враховує правову позицію викладену у п. 54 Постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у якій зазначено, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату і аналогічні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 23.08.2019 по справі №2040/7697/18 та в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №809/1488/16.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
ЄСПЛ тлумачить поняття «якість закону» так: національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. аnd Others v. Bulgaria») від 24 липня 2008 року, заява № 1365/07, п. 39, «Олександр Волков проти України» від 29 січня 2013 року, заява № 21722/11, п. 170).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. А роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France») від 11 листопада 1996 року, заява № 17862/91, п. 31-32, «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року, заява № 20372/11, п. 65).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01.01.2020.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (вул. Клочківська, буд. 228, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ 14321742) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2020, з урахуванням проведених виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 20 квітня 2021 року.
Суддя Заічко О.В.