Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 квітня 2021 р. № 520/3006/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправомірними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 150762/184 від 26.10.2020 року про відмову в проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної (основної) пенсії на підставі ч.3 ст.59 прямої дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 -XII від 28.01.1991р., відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по адміністративній справі № 2040/8023/18, з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01.01.2018р. - 3723 грн., на 01.01.2019р. - 4173 грн., на 01.01.2020р. - 4723 грн., на 01.01.2021р. - 6000 грн., починаючи з 01.01.2018 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 -XII від 28.01.1991р., відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по адміністративній справі № 2040/8023/18, з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01.01.2018р. - 3723 грн., на 01.01.2019р. - 4173 грн., на 01.01.2020р. - 4723 грн., на 01.01.2021р. - 6000 грн. і кожного наступного (відповідного) року в разі збільшення розмірів мінімальної заробітної плати на протязі року, встановленої законом на відповідний рік, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсій, починаючи з 01.01.2018 року.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по справі № 2040/8023/18, яке набрало законної сили 26.11.2018 року, було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст.59 прямої дії Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796 -XII від 28.01.1991р., тобто з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 01.10.2017. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по справі № 2040/8023/18 пенсію позивачу перераховано, з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01.01.2017 року - 3200 грн. Проте зі зміною мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01.01.2018 року - 3723 грн., на 01.01.2019р. - 4173 грн., на 01.01.2020р. - 4723 грн. відповідач не здійснює перерахунок його пенсії, зазначивши, що в рішенні суду від 24.10.2018 року по справі № 2040/8023/18 відсутнє зобов'язання в подальшому проводити перерахунок пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного (наступного) року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року по справі № 520/5282/2020 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії на підставі ч.3 ст.59 прямої дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.01.1991р., тобто з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01.01.2018р. - 3723 грн., на 01.01.2019р. - 4173 грн., на 01.01.2020р. - 4723 грн., і кожного наступного (відповідного) року, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсій, починаючи з 01.01.2018 року. Згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 року за апеляційною скаргою головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року по справі № 520/5282/2020 було змінено та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 16.03.2020 року. При повторному розгляді заяви, відповідно до рішення № 150762/184 від 26.10.2020 р. відповідач відмовив у перерахунку та обчислення його державної (основної) пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного (наступного) року. Дану відмову відповідача позивач вважає незаконною, оскільки формула, за якою станом на сьогодення відповідачем розраховується належна позивачу пенсія, застосовується неправомірно, бо суперечить закону. Внаслідок цього позивач отримує пенсію, меншу ніж йому передбачено законом. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивачу встановлена безстроково 2 група інвалідності.
Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
25.04.2019 року Конституційний Суд України розповсюдив на всіх військовослужбовців. прирівняних до них осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, право отримувати пенсію по інвалідності, обчислену з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня поточного року (рішення № 1- р(ІІ)/2019).
Згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по справі № 2040/8023/18, яке набрало законної сили 26.11.2018 року, було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст.59 прямої дії Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796 -XII від 28.01.1991р., тобто з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 01.10.2017. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по справі № 2040/8023/18 пенсію позивачу перераховано, з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01.01.2017 року - 3200 грн. Проте зі зміною мінімальної заробітної плати відповідач не здійснює перерахунок пенсії позивача, зазначивши, що в рішенні суду від 24.10.2018 року по справі № 2040/8023/18 відсутнє зобов'язання в подальшому проводити перерахунок пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня кожного відповідного (наступного) року.
Відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року по справі № 520/5282/2020 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії на підставі ч.3 ст.59 прямої дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.01.1991р., тобто з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01.01.2018р. - 3723 грн., на 01.01.2019р. - 4173 грн., на 01.01.2020р. - 4723 грн., і кожного наступного (відповідного) року, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсій, починаючи з 01.01.2018 року.
Згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 року за апеляційною скаргою головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 року по справі № 520/5282/2020 було змінено та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 16.03.2020 року.
Рішенням № 150762/184 від 26.10.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за його повторною заявою відповідно до рішення суду.
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся для захисту порушених прав до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями пункту 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі Закон № 796-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Таким чином, Закон №796-ХІІ спрямований на захист трьох категорій осіб, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Позивач відноситься до першої категорії осіб учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону №796-ХІІ.
Згідно з частиною 1 статті 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Позивачу пенсія призначена на підставі норм Закону №796-ХІІ, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду 2 групи.
Водночас, статтею 59 вказаного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006 р. № 231-V визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017, було визначено категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Указаною нормою у редакції, чинній з 01.10.2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
З аналізу редакцій частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ вбачається, що Законом України від 03.10.2017 р. №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Водночас незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
При цьому, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження дійсної строкової служби у зоні відчуження у період з 12.05.1986 р. по 22.05.1986 р., з 03.06.1986 р. по 03.07.1986 р. та з 05.08.1986 р. по 05.09.1986 р., що підтверджується довідкою військової частини 03505 (нове найменування НОМЕР_2 ) № 396 від 23.06.1988 р. та військового квитка серії НОМЕР_3 . У відповідності до довідки МСЕК серія 10 ААБ № 681505 від 23.12.2013 року, йому встановлено 2-гу групу інвалідності безстроково з 70% втрати працездатності.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту Порядок №1210).
Пунктом 1 вказаного Порядку (у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №851) передбачалось, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв'язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначаються за формулою П = Зс х Кзс х Кв/100% (пункт 9 Порядку).
15.11.2017 року (після внесення змін до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") постановою Кабінету Міністрів України за №851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено зміни до Порядку, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Отже, наведеним підтверджується, що пункт 9-1 Порядку №1210 прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.
Особам, які отримують пенсію на підставі ст. 54 Закону №796-ХІІ, пенсія розраховується за пунктом 9 Порядку №1210, на підставі ст. 59 Закону №796-ХІІ - за пунктом 9-1 Порядку №1210.
Зокрема, відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Статтею 59 цього ж Закону врегульовано порядок пенсійного забезпечення виключно військовослужбовців. При цьому для отримання пенсії на підставі частини третьої статті 59 цього Закону особі необхідно відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаного.
Згідно до вимог статей 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Тому, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України - не допускається.
За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункт 1,3 статті 116 Конституції України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.
Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
Аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Так, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 150762/184 від 26.10.2020 року про відмову в проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної (основної) пенсії на підставі ч.3 ст.59 прямої дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 -XII від 28.01.1991р., відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по адміністративній справі № 2040/8023/18, з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01.01.2018р. - 3723 грн., на 01.01.2019р. - 4173 грн., на 01.01.2020р. - 4723 грн., на 01.01.2021р. - 6000 грн., починаючи з 01.01.2018 року є незаконним та протиречить положенню частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 01.10.2017 року до 25.04.2019 року.
Також суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року №543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 01.07.2019 року, абзац перший пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 2011 р., N 92, ст. 3343; 2017 р., N 94, ст. 2841), викладено в такій редакції: "9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:"
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач довів обставини, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду наявні підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", а доказів понесення інших витрат до суду не надано.
Керуючись ст.ст. 139, 263, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 150762/184 від 26.10.2020 року про відмову в проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної (основної) пенсії на підставі ч.3 ст.59 прямої дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 -XII від 28.01.1991р., відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по адміністративній справі № 2040/8023/18, з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01.01.2018р. - 3723 грн., на 01.01.2019р. - 4173 грн., на 01.01.2020р. - 4723 грн., на 01.01.2021р. - 6000 грн., починаючи з 01.01.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) державної (основної) пенсії на підставі прямої дії ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 -XII від 28.01.1991р., відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по адміністративній справі № 2040/8023/18, з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01.01.2018р. - 3723 грн., на 01.01.2019р. - 4173 грн., на 01.01.2020р. - 4723 грн., на 01.01.2021р. - 6000 грн. і кожного наступного (відповідного) року в разі збільшення розмірів мінімальної заробітної плати на протязі року, встановленої законом на відповідний рік, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсій, починаючи з 01.01.2018 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 20 квітня 2021 року.
Суддя Заічко О.В.