12 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1186/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Ель Яагубі О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Зогаль О.М.,
представника відповідача - Солодкого О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу у справі №440/1186/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення 03 квітня 2018 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року на підставі довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області № 4/1970 від 21 березня 2018 року на підставі статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 діючого працівника в розмірі 70 % щомісячного грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01 січня 2018 року в розмірі 80% суми грошового забезпечення, визначеного довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області № 4/1970 від 21 березня 2018 року, без обмеження її граничного розміру, та здійснити виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовити. Вказане рішення набрало законної сили 11 грудня 2019 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №440/1186/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом одного місяця з дати набрання законної сили ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №440/1186/19.
05.01.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №440/1186/19.
23.03.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу, в якій заявник просить:
- накласти на керівника суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідального за виконання судового рішення, штраф у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 44140 грн, за невиконання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області;
- стягнути штраф відповідно до ч. 3 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом стягнення половини суми штрафу, що становить 22070 грн на користь ОСОБА_1 , іншу половину, що становить 22070 грн стягнути до Державного бюджету України;
- встановити Головному управлінню ПФУ у Полтавській області новий строк подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі № 44/1186/19 протягом 30 днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Враховуючи наведене, ухвалою суду від 26.03.2021 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу у справі №440/1186/19 призначено до розгляду в судовому засіданні.
Позивач та його представник в судовому засіданні клопотання про накладення штрафу за неподання звіту та встановлення нового строку на подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/1186/19 підтримали, просили суд його задовольнити повністю.
Представник ГУПФУ в Полтавській області в судовому засіданні наполягав на обґрунтованості поданого управлінням звіту про виконання рішення суду, а також висловив свої заперечення проти задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу у справі №440/1186/19.
Оцінюючи обґрунтованість поданого управлінням звіту, а також заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу у справі №440/1186/19, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява №60750/00 від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення 03 квітня 2018 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року на підставі довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області № 4/1970 від 21 березня 2018 року на підставі статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 діючого працівника в розмірі 70 % щомісячного грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01 січня 2018 року в розмірі 80% суми грошового забезпечення, визначеного довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області № 4/1970 від 21 березня 2018 року, без обмеження її граничного розміру, та здійснити виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовити. Вказане рішення набрало законної сили 11 грудня 2019 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №440/1186/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протягом одного місяця з дати набрання законної сили ухвалою подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №440/1186/19.
05.01.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №440/1186/19.
23.03.2021 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу, в якій заявник наполягає на неналежному виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №440/1186/19, зокрема, в частині здійснення виплати перерахованої суми пенсії за період із 01.01.2018 по 11.12.2019 в розмірі 16065,30 грн.
В ході розгляду поданого звіту про виконання судового рішення судом встановлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі № 440/1186/19 пенсійним органом 19.12.2019 здійснено перерахунок пенсії позивача, виходячи із 80 % суми грошового забезпечення з 01.01.2018 та направлено на виплату новий розмір пенсії та частину доплати, яка одержана позивачем 04 січня 2020 року.
Після перерахунку пенсії на підставі рішення суду місячний розмір пенсії позивача становить 5510,70 грн (без врахування доплат згідно постанови КМУ № 1088).
Щодо виплати різниці за період із січня 2018 року по частину грудня 2019 року в розмірі 16065,30 ГУ на підставі постанови КМУ від 22.08.2018 № 649 "Про затвердження Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" включено вказану суму до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Отже, рішення суду в частині виплати перерахованої суми пенсії за період із 01.01.2018 по 11.12.2019 в розмірі 16065,30 грн. наразі залишається не виплаченою ОСОБА_1 .
У поданому до суду звіті про виконання судового рішення управління посилається на те, що невиплачена сума різниці перерахованої пенсії обґрунтовано включена до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
З цього приводу суд вважає за доцільне вказати, що станом на дату набрання законної сили рішенням суду у справі №440/1186/19 питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду дійсно було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Пунктом 2 постанови №649 установлено, для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюються відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією Постановою.
Разом з тим, у подальшому рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020; пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі № 440/1186/19 в частині зобов'язання управління провести виплату різниці перерахованої пенсії на користь ОСОБА_1 залишається не виконаним ГУПФУ в Полтавській області безпідставно.
Стосовно ж наявності правових підстав для накладення штрафу на начальника ГУПФУ в Полтавській області за невиконання рішення суду від 28.10.2019 у вказаній частині, суд вважає за важливе зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
У спірному випадку суд враховує ту обставину, що ГУПФУ в Полтавській області, діючи в межах чинного законодавства, вживало заходів щодо виконання судового рішення в частині виплати заборгованості по перерахованій пенсії у розмірі 16065,30 грн, а саме, управлінням був направлений лист від 31.12.2020 №1600-0404-9/76084 до Пенсійного фонду України з проханням виплатити заборгованість пенсії по рішенню суду у справі №440/1186/19.
Проте, листом від 19.01.2021 за вих.№ 2800-030102-9/2224 ПФУ повідомлено про те, що виплата коштів на виконання рішення суду від 28.10.2019 та ухвали від 03.12.2020 гр. ОСОБА_1 здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Суд наголошує на тому, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а.
У відповідності до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На переконання суду, виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, не має правових підстав.
Вини та умислу на навмисне невиконання рішення суду у справі в частині виплати різниці перерахованої пенсії з боку керівника управління судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність ГУПФУ в Полтавській області в особі його керівника щодо виконання рішення суду в частині виплати перерахованої пенсії, а тому відсутні підстави для накладення штрафу на керівника управління за невиконання рішення суду в цій частині.
Слід відмітити, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи Верховний Суд не вбачає наявності таких підстав.
Зважаючи на те, що ГУПФУ в Полтавській області вживало конкретних заходів, спрямованих на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №440/1186/19 в частині виплати різниці перерахованої ОСОБА_1 пенсії, суд доходить до висновку про недоцільність застосування до начальника Головного управління штрафу за несвоєчасне виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Як встановлено судом та зазначалося вище, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі №440/1186/19 на момент подання відповідачем звіту про його виконання виконано не в повному обсязі, а тому, суд вважає за доцільне визнати вказаний звіт таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі та частково задовольнити клопотання ОСОБА_1 , Продовжити строк судового контролю на тридцять календарних днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
В задоволенні ж клопотання ОСОБА_1 в частині застосування штрафу до керівника управління суд вважає за необхідне відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу у справі №440/1186/19 задовольнити частково.
У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України від 31.12.2020 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі № 440/1186/19 відмовити.
Продовжити строк судового контролю на тридцять календарних днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
У задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути може оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 19 квітня 2021 року.
Суддя А.Б. Головко