про залишення позовної заяви без руху
20 квітня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/3805/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
15 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації основної відпустки за 2020 рік (16 днів), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 22.02.2021;
- зобов'язання нарахувати та виплати грошову компенсацію за не використані дні основної відпустки за 2020 рік (16 днів), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби у розмірі 7942,99 грн;
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за 2020-2021 роки;
- зобов'язання нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за 2020-2021 роки;
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати щомісячної грошової допомоги особі, яка звільнена зі служби у зв'язку зі скороченням штатів;
- зобов'язання нарахувати та виплати щомісячну грошову допомогу в розмірі окладу за спеціальним званням;
- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплати компенсацію середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з 22.02.2021 по дату винесення рішення суду, з урахуванням середньоденного грошового забезпечення у розмірі 496,44 грн.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
У ході з'ясування вищенаведених питань суддею встановлено наступне.
Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 132 цього Кодексу розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою цієї статті за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270,00 грн.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до ч.1 п.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до пункту 23 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 /далі - Порядок № 260/, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше. Поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Таким чином, грошова компенсація за невикористану відпустку при звільненні, одноразова грошова допомога при звільненні є одними із видів одноразових додаткових видів грошового забезпечення поліцейського, а тому суд доходить висновку, що за подання позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації основної відпустки, не нарахування та не виплати одноразова грошова допомога при звільненні позивач звільняється від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ /далі - Закон № 1282-ХІІ.
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за своєю юридичною природою стосуються нарахування та виплати частини заробітної плати (грошового забезпечення). А відтак за цими вимогами позивач звільняється від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Однак це не стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час весь час затримки розрахунку при звільненні з 22.02.2021 по дату винесення рішення суду, з урахуванням середньоденного грошового забезпечення у розмірі 496,44 грн.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (реєстраційний номер в ЄДРСР 79684987) Верховний Суд дійшов висновків, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. З огляду на це, пільга щодо сплати судового збору, яка передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на вимогу позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
З огляду на викладене, не можливо звільнити позивача від сплати судового збору щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплати на користь позивача компенсації середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Інших доказів про наявність у позивача пільг щодо сплати судового збору матеріали справи не містять.
Отже, позивач не звільняється від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. А оскільки такі вимоги мають немайновий характер, позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з відповідною позовною вимогою становить 908,00 грн.
До позовної заяви документ про сплату судового збору не додано.
Таким чином, позовну заяву подано без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаного недоліку.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недолік необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду документа про сплату судового збору у сумі 908,00 грн (за реквізитами: отримувач : ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101; код ЄДРПОУ: 37959255; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок: UA588999980313101206084016712; призначення платежу: Судовий збір, за позовом____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд або доказів на підтвердження підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Також роз'яснити, що процесуальні строки, встановлені судом у цьому судовому рішенні, відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути продовжені судом за відповідною заявою учасника справи.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва